ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 420/25785/23
адміністративне провадження № К/990/3236/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року (суддя Завальнюк І.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року (колегія у складі суддів Домусчі С.Д., Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа - Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_2" Міністерства оборони України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
25 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо порядку проходження військової служби у Збройних Силах України, порушення Положення №1153/2008 та невнесення змін до наказів по особовій діяльності, стосовно ОСОБА_1, в частині заміни "солдат" на "лейтенант" та невиплати грошового забезпечення у повному обсязі з 01 березня 2022 року;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни до наказів по особовій діяльності стосовно ОСОБА_1, до пункту 1.4 Наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) №26 від 01 березня 2022 року в частині "Солдата ОСОБА_1 - стрільцем 2 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5" на "лейтенанта ОСОБА_1 (НОМЕР_3) стрільцем 2 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_5" та інших наказів по особовому складу щодо заміни "солдат" на "лейтенант" відповідно до Положення №1153/2008;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 провести перерахунок та виплату грошового забезпечення, стосовно ОСОБА_1, починаючи з 01 березня 2022 року, з урахуванням окладу за званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно ОСОБА_1, зараховувати час з 01 березня 2023 року до строку вислуги у військовому званні лейтенант;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни до особової справи, стосовно ОСОБА_1 щодо проходження військової служби відповідно до порядку та за формою, встановленими Міністерством оборони України.
Мотиви позивача зводяться до того, що внаслідок неправильного визначення порядку проходження позивачем військової служби, що виразилося у призначенні його на посаду рядового складу, попри те, що він є офіцером запасу, йому, починаючи з 01 березня 2022 року, нараховувалося грошове забезпечення у розмірі, що не відповідає закону.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згодом, у зв`язку з встановленням після відкриття провадження у справі, що позову заяву подано без додержання вимог статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року її залишено без руху, а позивачеві надано п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
Оскаржуваною у цій справі ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року, яку залишив без змін П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 січня 2024 року, позивачеві відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду, а подану ним позовну заяву залишено без розгляду.
Суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що основною позовною вимогою є дії відповідача щодо призову позивача у званні "солдат" замість "лейтенант", що мало місце 01 березня 2022 року. Саме із цієї дати позивач мав бути обізнаний про порушення прав, однак із цією позовною заявою за захистом своїх прав він звернувся більше ніж через рік - лише 25 вересня 2023 року, тобто поза межами передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку. Решта вимог, які стосуються перерахунку грошового забезпечення, є похідними, а отже вони не впливають на початок відліку строку для звернення до суду. Суд указав, що не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними тому залишив позов ОСОБА_1 без розгляду, керуючись частинами третьою, четвертою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України.
Суд апеляційної інстанції повною мірою погодився з такими висновками, констатувавши, що, ні позовна заява, ні заяви до суду першої інстанції про поновлення строку звернення до суду, ні апеляційна скарга не містять відомостей про обставини, які б не залежали від позивача та які б об`єктивно заважали йому реалізувати своє право на судовий захист шляхом звернення до суду із цим позовом у визначений законом строк.
Апеляційний суд, крім іншого, зауважив, що згідно з наявними у справі матеріалами, з 01 березня 2022 року ОСОБА_1 проходив військову службу в м. Одесі (де не велись активні бойові дії, де не проходила лінія фронту, де позивач мав доступ до інформаційних ресурсів та засобів зв`язку, як поштового так і електронного), звертався до суду у жовтні 2022 року із позовною заявою до територіального пенсійного органу, та вчиняв дії, спрямовані на отримання від Міністерства оборони України інформації щодо порядків проходження військової служби, ведення діловодства, обрахунку грошового забезпечення, діючи при цьому, як особисто, так і через свого представника за довіреністю, оформленою нотаріально 29 квітня 2022 року. Проте, до суду першої інстанції із позовом в цій справі, ОСОБА_1 звернувся лише 25 вересня 2023 року, тобто порушення строку є наслідком саме його пасивної поведінки. Із цих міркувань апеляційний суд відхилив посилання позивача на норми міжнародного права та внутрішнього законодавства, висновки судів різних рівнів та інстанцій, зокрема, міжнародних судових установ, оскільки цим не спростовується тривале необґрунтоване зволікання позивача за відсутності обставин, які б дійсно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що суди обох попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 122 КАС України, не повно встановили обставини у справі, залишили поза увагою, що позивач є учасником бойових дій та дійшли помилкових висновків про неповажність причин пропуску звернення до суду, що мало наслідком позбавлення позивача гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права доступу до суду.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у цій справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г., судді Єресько Л.О., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито провадження за поданою позивачем касаційною скаргою та витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу №420/25785/23.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2024 року справу призначено до розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин другої та третьої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними
Згідно із частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.