ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 340/1827/23
адміністративне провадження № К/990/6202/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи як суд касаційної інстанції справу № 340/1827/23
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Головко О.В., суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
1. 10 квітня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, МЮ України), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у якій просить стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, починаючи з 29.10.2021 по 07.04.2023 включно в розмірі 980912,28 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі № 340/221/20 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України "Про звільнення" № 4169/к від 23.12.2019, позивача поновлено на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 26.12.2019 та стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2019 по 02.09.2020 в сумі 169071,58 грн. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.09.2021 № 340/221/20 змінено рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 у справі № 340/221/20, у частині дати поновлення ОСОБА_1 на посаді, зокрема, позивача поновлено на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 27.12.2019.
2.1. Рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 26.12.2019 по 02.09.2020 включно виконано, однак обов`язок щодо поновлення позивача на вищевказаній посаді відповідачем не виконано.
2.2. ОСОБА_1 07.04.2021 звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за період з 03.09.2020 по 07.04.2021 у зв`язку з невиконанням рішення суду про поновлення на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, справа № 340/1747/21.
2.3. Також, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.03.2022, у справі № 340/10802/21, залишеним без змін постановами апеляційної та касаційної інстанції, ухвалено стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, починаючи з 08.04.2021 по 28.10.2021 включно, у розмірі 349434,40 грн з подальшим вирахуванням обов`язкових податків та зборів.
2.4. Позивач зазначає, що обов`язок щодо поновлення на посаді відповідачем не виконано, у зв`язку із чим просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.10.2021 по 07.04.2023 у зв`язку з невиконанням рішення суду про поновлення на посаді.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду відмовлено повністю.
4. Не погоджуючись з цим судовим рішенням, позивач 07.09.2023 звернувся з апеляційною скаргою.
5. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 апеляційну скаргу було залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та запропоновано скаржнику у строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду апеляційної інстанції документ, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі.
6. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2023 відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та апеляційну скаргу повернуто на підставі частини другої статті 298 КАС України та статті 169 КАС України, оскільки недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду від 12.09.2023, у встановлений судом строк скаржником усунуто не було.
7. Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі № 340/1827/23. Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2023 виправлено описку в ухвалі Верховного Суду від 31.10.2023, зазначивши правильну дату ухвали Третього апеляційного адміністративного суду, що оскаржувалася в касаційному порядку, а саме: " 16 жовтня 2023 року" замість неправильної "17 жовтня 2023 року".
8. Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2023 повторно відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на цю ж ухвалу суду апеляційної інстанції на підставі пункту 3 частини першої статті 333 КАС України.
9. Через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 29.11.2023 повторно подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу та додав до неї платіжну інструкцію про сплату судового збору.
9.1. В апеляційній скарзі апелянт одночасно просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання зазначив, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2023 первинну апеляційну скаргу (подану у строк, встановлений процесуальним законом) було повернуто у зв`язку з невиконанням ухвали суду в частині сплати судового збору. Вичерпавши право на оскарження цієї ухвали, що не мало успіху, в найкоротший термін з моменту ознайомлення з ухвалою Верховного Суду від 22.11.2023 про відмову у відкритті касаційного оскарження за повторною касаційною скаргою звернувся вдруге з апеляційною скаргою. При цьому наголошував, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду.
10. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.01.2024 апеляційну скаргу залишено без руху та зазначено в мотивувальній частині, що право особи на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою після її повернення не є безумовним і має реалізовуватися особою добросовісно. Суд указав, що повторне звернення до суду з касаційною скаргою не може бути прийнято апеляційним судом, як поважність пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, адже висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 31.10.2023 були обов`язковими для позивача та виключали, згідно з процесуальним законом право на повторне подання касаційної скарги. А відтак, після постановлення Верховним Судом ухвали від 31.10.2023 позивач мав реалізувати процесуальне право на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, але не скористався ним. Цією ж ухвалою апелянту надано строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду письмових пояснень із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження з підтвердженням таких обставин належними доказами.
11. На виконання цієї ухвали ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків, у якій просив суд урахувати його волонтерську діяльність на допомогу Збройним Силам України, якою він активно займався в період з листопада по грудень 2023 року весь вільний від виконання трудових обов`язків час (як після роботи, так і у вихідні дні) у складі громадської організації "Наш простір дій", де координував питання гуманітарних вантажів до прифронтових територій. Зауважував, що ця обставина та обставини, пов`язані з частими оголошеннями повітряних тривог, а також постійні віялові відключення електроенергії, пов`язані із знищенням агресором енергетичної енергоструктури, суттєво вплинули як на строк вчасної підготовки апеляційної скарги, так і на строк її подачі. На підставі наведеного позивач просив поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження з метою забезпечення реального доступу до правосуддя.
12. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.08.2023 в адміністративній справі № 340/1827/23 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
12.1. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що здійснення позивачем волонтерської діяльності не є поважними причинами пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, адже процесуальний закон в частині встановлення строків звернення до суду є чітким та передбачуваним, а тому кожен суб`єкт публічних правовідносин повинен організовувати власну діяльність у спосіб, який забезпечить суворе дотримання чинного законодавства. Такі висновки, як зазначив цей суд, також стосуються доводів апелянта щодо частого оголошення повітряних тривог, адже Дніпропетровський регіон не відноситься до території, де ведуться активні бойові дії. Щодо доводів апелянта про віялові відключення електроенергії, суд апеляційної інстанції також не вважав такі доводи підтвердженими, адже загальновідомо, що із серпня 2023 року такі відключення не здійснювалися.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
13. Від ОСОБА_1 до Верховного Суду (далі - Суд) надійшла касаційна скарга на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 у справі № 340/1827/23, в якій позивач просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
13.1. Ця касаційна скарга подана на підставі частини третьої статті 328 КАС України із посиланням скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
13.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що при зверненні з апеляційною скаргою заявляв клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому просив суд апеляційної інстанції визнати причини пропуску строку поважними з таких підстав: первинна апеляційна скарга подана у межах встановленого строку; при подані цієї апеляційної скарги апелянт врахував висновки Верховного Суду щодо відмови у відкритті касаційних проваджень та необхідності сплати судового збору, викладених в ухвалах від 31.10.2023 та 22.11.2023; після отримання та ознайомлення 27.11.2023 засобами електронної пошти ухвали Верховного Суду від 22.11.2023 про відмову у відкритті касаційного провадження, позивач 28.11.2023 звернувся з новою апеляційною скаргою до Третього апеляційного адміністративного суду в найкоротший термін - один день. Отже, позивач уважає, що дії у вказаній справі з подання апеляційної скарги були оперативними та невідкладними, з урахуванням того, що з ухвалою Верховного Суду він ознайомився 27.11.2023. Водночас також звертав увагу суду апеляційної інстанції на сплату судового збору у вказаній справі.
13.3. Наголошує, що на виконання ухвали суду апеляційної інстанції про залишення його повторної апеляційної скарги без руху надав заяву, де указав інші поважні причини, які вплинули на пропуск ним строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, однак суд апеляційної інстанції, на переконання скаржника, не надав належної оцінки його доводам, викладеним в заяві від 09.01.2024.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.03.2024 відкрите касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
15. Від МЮ України та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких відповідач та третя особа проти вимог касаційної скарги заперечують з огляду на необґрунтованість доводів останньої, просять відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення залишити в силі.
16. Від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про розгляд судом касаційної інстанції питання щодо виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги в порядку частини третьої статті 341 КАС України, у якому касатор вказує, що після відкриття касаційного провадження Верховний Суд, сформував висновки, які стосуються правовідносин у цій справі, а саме у постанові від 01.02.2024 № 580/4249/20 надано оцінку природі середнього заробітку у разі затримки роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України), який є заробітною платою.
16.1. З огляду на наведене, позивач наполягає, що позиція апеляційної інстанції в ухвалі від 16.10.2023 у справі № 340/1827/23, якою повернуто первинну апеляційну скаргу ОСОБА_1 про неможливість застосування частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", як спеціальної норми, при вирішенні питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору за подачу вказаного позову суперечить висновкам Верховного Суду у справі № 580/4249/20. Вказані порушення Третього апеляційного адміністративного суду норм процесуального права потягли за собою ухвалення неправомірної та необґрунтованої відмови у відкритті апеляційного провадження.
17. Міністерство юстиції України подало заперечення на вищевказане клопотання ОСОБА_1, у яких просить відмовити скаржнику у цьому клопотанні, оскільки висновки Верховного Суду у від 01.02.2024 № 580/4249/20 не мають значення для вирішення цієї касаційної скарги, оскільки у цьому касаційному провадженні предметом оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 16.05.2024 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
21. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства гарантоване право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
22. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
23. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.