ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа №520/16681/2020
касаційне провадження № К/990/22184/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року (головуючий суддя - Шевченко О.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чалий І.С.; судді - Ральченко І.М., Катунов В.В.)
у справі № 520/16681/2020
за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева"
до Головного управління ДПС у Харківській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державний концерн "Укроборонпром"
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2020 року Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" (далі - ДП "Завод імені В.О.Малишева"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 листопада 2020 року № 00024810707, від 11 листопада 2020 року № 00024880707, від 11 листопада 2020 року № 00024790707, від 11 листопада 2020 року № 00024900707.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 15 червня 2021 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 11 листопада 2020 року № 00024810707, від 11 листопада 2020 року № 00024880707, від 11 листопада 2020 року № 00024790707 та від 11 листопада 2020 року № 00024900707 у частині застосування штрафу в розмірі 3204,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 січня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у Харківській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2020 року № 00024810707 та прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме - пунктів 200.1, 200.4, 200.7, 200.12, 200.13, 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України). Зокрема, наголошує на безпідставності висновків судових інстанцій про необ`єктивність доводів контролюючого органу щодо відсутності в позивача права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2020 року в розмірі 20324821,00 грн за наявності податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у сумі 168405854,40 грн.
Щодо іншої частини позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідачем не оскаржуються, а тому в Суду відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
Верховний Суд ухвалою від 20 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Харківській області.
16 листопада 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Завод імені В.О.Малишева" з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованої до відшкодування на рахунок платника в банку за липень 2020 року, за результатами якої складено акт від 16 жовтня 2020 року № 1805/20-40-04-02-08/14315629.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.4, 200.12 статті 200 ПК України з огляду на відсутність права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку (рядок 20.2.1) за липень 2020 року в розмірі 20324821,00 грн внаслідок наявності податкового боргу.
Зокрема, з`ясовано, що станом на 16 жовтня 2020 року за ДП "Завод імені В.О.Малишева" обліковується податковий борг у сумі 427970353,60 грн, з яких: 163114607,00 грн - частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств); 620894,60 грн - штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій; 70657406,99 грн - земельний податок з юридичних осіб; 25171590,58 грн - єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суму заробітної плати; 168405854,40 грн - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.
На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у Харківській області, у тому числі прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2020 року № 00024810707, згідно з яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2020 року в розмірі 20324821,00 грн.
Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у разі наявності в платника податкового боргу бюджетному відшкодуванню на поточний банківський рахунок в обслуговуючому банку підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу. Єдиною вимогою, що ставиться нормами ПК України до статусу податкового боргу, є те, що така сума узгодженого зобов`язання має складатися з платежів, що сплачуються виключно до Державного бюджету України, як це прямо передбачено пунктом 200.12 статті 200 ПК України. Відтак, враховуючи те, що податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати розподіляється в певних пропорціях до державного та місцевих бюджетів, то платник позбавлений права на скерування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у рахунок сплати інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, за умови, якщо вони (інші платежі) сплачуються до двох бюджетів одночасно.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є неправильними з огляду на таке.
За правилами пунктів 200.1, 200.4, 200.7, 200.12, 200.13 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.
Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.