ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 200/7947/20-а
провадження № К/9901/33386/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа - Професійна спілка "Юстиція Донеччини", про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року (у складі головуючого судді - Мозгової Н.А.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г.) у справі №200/7947/20-а,
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. 26 серпня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків); далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Професійна спілка "Юстиція Донеччини" про визнання протиправним та скасування наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 29.07.2020 №84/1 "Про звільнення ОСОБА_1", поновлення на посаді головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 з урахуванням його п.10, з 31.07.2020 по день поновлення на публічній службі.
2. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 29.07.2020 №84/1 її було звільнено з посади головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 30.07.2020, у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області; наказ є таким, що порушує її конституційні права, оскільки, постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №87 спрямована не на ліквідацію Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, а на його реорганізацію. Позивач вказувала, що відповідачем порушено вимоги статті 49 КЗпП України, оскільки про своє звільнення вона дізналась 04.08.2020, отримавши наказ поштою, попередження про звільнення вона не отримувала; зміст листа, яким її запрошено отримати трудову книжку за адресою не відповідає адресі місця розташування відповідача; про зміну істотних умов праці, а саме зміну розташування адреси робочого місця її не повідомляли, що є порушенням статті 43 Закону України "Про державну службу" та статті 32 КЗпП України; пропозиції щодо переведення на будь-яку іншу посаду до неї не поступали; рішення про переведення працівників до правонаступника приймалось на власний розсуд, без проведення заходів щодо оцінювання професійної підготовки та професійної компетенції таких посадовців; крім того, Кабінетом Міністрів України у постанові від 25.03.2020 №256 рекомендовано не здійснювати звільнення державних службовців на період карантину.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.01.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 29.07.2020 №84/1 "Про звільнення ОСОБА_1".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 31.07.2020.
Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.07.2020 по 20.01.2021 в розмірі 33 563 грн. 95 коп. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена без утримання податків і обов`язкових платежів.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що станом на час виникнення спірних правовідносин дія норм законодавства про працю, а саме, частини другої статті 40, частин другої та третьої статті 49-2 КЗпП України не поширювалася на державних службовців в силу приписів частини п`ятої статті 40 КЗпП України та статей 3, 5 Закону України "Про державну службу", оскільки станом на час звільнення позивача такі правовідносини були врегульовані статтею 22 Закону України "Про державну службу", що передбачає не обов`язок, а право суб`єкта призначення за рішенням суб`єкта призначення у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу перевести державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу чи пропонувати іншу рівноцінну посаду державного службовця.
5. Виходячи із обсягу встановлених обставин у справі, суд першої інстанції спростував твердження позивача про те, що їй не надходили пропозиції щодо переведення на будь-яку іншу вакантну посаду; позивачу засобами електронного та поштового зв`язку було направлено попередження про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Донецькій області, отримання якого підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та скріншотом з офіційної електронної адреси Міністерства юстиції України. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем дотримано вимоги щодо доведення до відома позивачу попередження про наступне звільнення.
6. Крім того судом першої інстанції встановлено, що 29.05.2020 головою ліквідаційної комісії ГТУЮ у Донецькій області на адресу голови професійної спілки "Юстиція Донеччини" надсилався лист №01-17/153, у якому було повідомлено про те, що позивач попереджена про наступне звільнення; голова ліквідаційної комісії листом від 28.05.2020 року №01-21/151 звернулась до керівника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Тетяни Філатової щодо можливості надання ОСОБА_1 пропозиції щодо її працевлаштування; однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем були проведені будь - які консультації з Професійною спілкою "Юстиція Донеччини" (письмові чи усні) про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
7. На переконання суду першої інстанції, при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не були дотриманні вимоги пункту 3 частини шостої статті 49-2 КЗпП України в частині проведення консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
8. Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про зміну істотних умов праці, а саме зміну розташування адреси робочого місця, щодо проявів дискримінації та про її незаконне звільнення в період дії карантину COVID-19.
9. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції одночасно виходив з того, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" чітко не визначена, тому до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство про працю - КЗпП України; ліквідація державного органу відноситься до терміну "змін в організації виробництва і праці", тому на ці правовідносини поширюються положення частини третьої статті 49-2 КЗпП України.
10. Вважаючи звільнення ОСОБА_1 протиправним, суд апеляційної інстанції вважав, що відповідачем не надано до суду доказів пропонування позивачу всіх наявних вакантних посад як станом на дату ознайомлення із попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, так і перед самим звільненням, хоча таких вакансій було набагато більше; отже, відповідачем не виконано обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї
11. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями у цій справі, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.01.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 у справі №200/7947/20-а, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
12. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статі 328 КАС України, зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №440/395/20 (зокрема, застосування положень частини третьої статті 235 КЗпП України - зміну формулювання причин звільнення, а не поновлення на посаді працівника) та у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №820/1543/16.
13. Скаржник уважає, що у спірному випадку підлягають застосуванню виключно положення спеціального нормативно-правового акту - Закону України "Про державну службу".
14. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 339 КАС України, з огляду на неподібність правовідносин у справах, на які посилається скаржник.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Касаційна скарга Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до Верховного Суду надійшла 06.09.2021.
16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2021 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
17. Ухвалою Верховного Суду від 24.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.01.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 у справі №200/7947/20-а.
18. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зупинення виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №200/7947/20-а. Іншою Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 по справі №200/458/20-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа на стороні позивача - Професійна спілка "Юстиція Донеччини", про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24.12.2019 № 3882/1 "Про звільнення ОСОБА_1". Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 29.12.2019. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 108 371,20 грн. (сто вісім тисяч триста сімдесят одна гривня 20 копійок), з утриманням податків та інших обов`язкових платежів. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 (один) місяць
20. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року по справі №200/458/20-а набрало законної сили 25.08.2020.
21. 19 травня 2020 року позивачу засобами електронного та поштового зв`язку направлено попередження про наступне звільнення у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Донецькій області.
22. 28 травня 2020 року головою ліквідаційної комісії ГТУЮ у Донецькій області на адресу начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надсилався лист №01-21/151 про можливість надання ОСОБА_1 пропозиції щодо її працевлаштування.
23. 29 травня 2020 року головою ліквідаційної комісії ГТУЮ у Донецькій області на адресу голови професійної спілки "Юстиція Донеччини" надсилався лист №01-17/153, у якому було повідомлено про те, що голова ліквідаційної комісії листом від 28.05.2020 №01-21/151 звернулась до керівника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Тетяни Філатової щодо можливості надання ОСОБА_1 пропозиції щодо її працевлаштування.
24. У червні 2020 року позивачу засобами електронного та поштового зв`язку надіслано лист про надання інформації, у якому надано для ознайомлення перелік вакантних посад для наступного працевлаштування, запропонованих керівником Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
25. Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 29.07.2020 №84/1 звільнено ОСОБА_1, головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з займаної посади 30.07.2020 у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, згідно пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", з припиненням державної служби. Вирішено виплатити ОСОБА_1 компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 29.12.2019 по 30.07.2020 у кількості 08 календарних днів та вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Підстава: попередження про наступне звільнення від 19.05.2020 №08.1-21/18.
26. 30 липня 2020 року Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області була надана відповідь №292-8 на заяву позивача від 30.07.2020 про те, що 19.05.2020 в порядку, визначеному частиною третьою статті 87 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 була попереджена про наступне припинення державної служби на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Донецькій області та про наступне звільнення з займаної посади. 29.07.2020 на електронну адресу позивача направлений лист з копією наказу від 29.07.2020 №84/1 "Про звільнення ОСОБА_1". 29.07.2020 направлено повідомлення про нараховані суми при звільненні, тобто у день звільнення був здійснений повний розрахунок.
27. 30 липня 2020 року Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області повідомлено позивача (засобами поштового та електронного зв`язку) про прийняття спірного наказу та запропоновано відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, з метою отримання трудової книжки, прибути до Головного управління 30.07.2020 за адресою: м. Краматорськ, вул.Ярослава Мудрого, б.48а.
28. 31 липня 2020 року на запит позивача було надіслано перелік вакантних посад Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) станом на 01.05.2020 та 27.07.2020.
29. 13 серпня 2020 року на запит позивача була надана відповідь №ПІ-К-355 про виплату середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні у розмірі 1974,36 грн.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
32. Згідно з частиною третьою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
33. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
34. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Статтею 43 Конституції України передбачено, зокрема, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
36. Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон № 889-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
37. Предметом спору у цій справі є питання правомірності наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 29.07.2020 №84/1, яким позивачку звільнено з державної служби, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII.
38. Верховний Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19.09.2019 № 117-IX (далі - Закон № 117-IX) були внесені зміни та доповнення до Закону № 889-VIII, які набрали чинності 25 вересня 2019 року.
39. Відповідно до положень статті 83 Закону №889-VIII (у редакції Закону №117-IX) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).