ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 200/11839/20-а
провадження № К/9901/41638/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Професійна спілка "Юстиція Донеччини", про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року (у складі головуючого судді Хохленкова О.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року (у складі колегії суддів - головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д.) у справі №200/11839/20-а,
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. 16 грудня 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків); далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Професійна спілка "Юстиція Донеччини", в якій позивач просила:
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.11.2020 № 115/1 "Про звільнення ОСОБА_1";
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 з урахуванням пункту 10, з 28.11.2020 по день поновлення на публічній службі.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що спірний наказ про звільнення є протиправним та таким, що виданий з порушеннями вимог законодавства, оскільки, зокрема, відбулася не ліквідація державного органу, де вона працювала, а реорганізація шляхом його злиття з Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області та Головним територіальним управлінням юстиції у Луганській області та утворенням на базі трьох територіальних органів Міністерства юстиції України Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) як їх правонаступника. Позивач указувала, що в порушення вимог трудового законодавства, відповідачем не було запропоновано жодної посади.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.11.2020 № 115/1; поновлено позивача на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 27 листопада 2020 року; стягнуто із відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 з урахуванням пункту 10, з 28.11.2020 по день поновлення на публічній службі в розмірі 77 835, 60 грн.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до спірних правовідносин застосовуються норми КЗпП; ліквідація відноситься до терміну "змін в організації виробництва і праці", що свідчить про поширення на спірні правовідносини положення частини третьої статті 49-2 КЗпП України. Водночас суди попередніх інстанції зауважували, що у цьому випадку відбулась саме реорганізація Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, як юридичної особи так і суб`єкта публічного права.
5. Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що відповідачем не виконано обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, а саме, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації; відповідачем також не доведено та документально не спростовано, що у новоствореному Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції відсутня посаду, яку міг обіймати позивач.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї
6. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями у цій справі, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 у справі №200/11839/20-а, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
7. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статі 328 КАС України, зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №440/395/20 (застосування положень частини третьої статті 235 Кодексу Законів про працю України - зміну формулювання причин звільнення, а не поновлення на посаді працівника) та у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №803/31/16 (а саме, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі).
8. Скаржник зауважує, що положення Закону України "Про державну службу" у відповідній редакції передбачали можливість, а не обов`язок суб`єкта призначення або керівника державної служби пропонувати державному службовцю для працевлаштування будь-яку вакантну посаду державної служби; положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення, не застосовується; у спірному випадку підлягають застосуванню виключно положення спеціального нормативно-правового акту - Закону України "Про державну службу".
9. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Касаційна скарга Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до Верховного Суду надійшла 15.11.2021.
11. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2021 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
12. Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.06.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 у справі №200/11839/20-а.
13. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зупинення виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі №200/11839/20-а. Іншою ухвалою Верховного Суду від 21.05.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24.12.2019 №3894/1 позивача звільнено з займаної посади 28 грудня 2019 року у зв`язку з ліквідацією державного органу, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України та відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", з припиненням державної служби.
15. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2020 по справі №200/1042/20-а визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24.12.2019 №3894/1 "Про звільнення ОСОБА_1"; поновлено позивача на посаді заступника начальника Управління начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 29 грудня 2019 року.
16. На підставі наведеного судового рішення, наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 07.07.2020 №76/1 скасовано наказ від 24.12.2019 № 3894/1 про звільнення позивача та поновлено її на посаді заступника начальника управління начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану з 29 грудня 2019 року.
17. Відповідно до наказу № 31/3 від 10.07.2020 позивачу було надано додаткову оплачувану відпустку тривалістю 15 календарних днів з 13 липня по 27 липня 2020 року.
18. Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області спрямувало позивачу як заступнику начальника Управління - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, попередження №08.1-21/34 від 17.07.2020 про звільнення із займаної посади у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не раніше 30 календарних днів з дня попередження із супровідним листом №08.1-21/35 від 17.07.2020. З наведеним попередженням позивач була ознайомлена 01.08.2020.
19. Згідно із наказом № 35/3 від 17.07.2020 позивачу - заступнику начальника Управління - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 15 календарних днів з 28 липня по 11 серпня 2020 року.
20. Листом № 01-06/176 від 13.07.2020 голова ліквідаційної комісії звернулася до начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо надання можливості пропозицій щодо працевлаштування позивача.
21. Листом № 01-06/177 від 13.07.2020 голова ліквідаційної комісії повідомила голову професійної спілки "Юстиція Донеччини" про її звернення до начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо надання можливості пропозицій щодо працевлаштування позивача.
22. За результатами розгляду листа голови ліквідаційної комісії № 01-06/176 від 13.07.2020, керівник Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) листом від 17.07.2020 №19345/46349/3/20Д/10.1 повідомив, що виявлені факти неналежного виконання позивачем посадових обов`язків, а тому не має пропозицій для можливого подальшого працевлаштування позивача.
23. Наказом №115/1 від 26.11.2020 позивача - заступника начальника Управління - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було звільнено з займаної посади 27 листопада 2020 року у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області згідно пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" з припиненням державної служби.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
26. Згідно з частиною третьою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
27. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
28. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Статтею 43 Конституції України передбачено, зокрема, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
30. Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон № 889-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
31. Предметом спору у цій справі є питання правомірності наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №115/1 від 26.11.2020, яким позивачку звільнено з державної служби, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII.
32. Верховний Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19.09.2019 № 117-IX (далі - Закон № 117-IX) були внесені зміни та доповнення до Закону № 889-VIII, які набрали чинності 25 вересня 2019 року.
33. Відповідно до положень статті 83 Закону №889-VIII (у редакції Закону №117-IX) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).