ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 460/16522/21
адміністративне провадження № К/990/39809/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі Суд):
судді-доповідача Радишевської О.Р.,
суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку письмового провадження адміністративну справу № 460/16522/21
за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року, ухвалену у складі: судді-доповідача Мікули О.І., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (далі відповідач) з вимогою стягнути на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за період з 05 липня 2021 року по 03 листопада 2021 року на загальну суму 104 651,60 грн (857,80 грн х 122 дні).
2.На обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі № 460/6002/20 його поновлено на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері. У цій частині рішення суду допущено до негайного виконання, проте відповідач рішення суду у встановлений у ньому спосіб не виконав. 03 листопада 2021 року Восьмий апеляційний адміністративний суд указане рішення суду в частині поновлення на посаді скасував та ухвалив нове, яким поновив його на іншій роботі.
Позивач уважає, що в період з 05 липня 2021 року по 03 листопада 2021 року відповідач протиправно не виконував рішення суду про поновлення на роботі, а тому на його користь має бути стягнутий середній заробіток за правилами, установленими статтею 235 Кодексу законів про працю України, незалежно від того, що в подальшому відповідне судове рішення було скасовано.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3.Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі №460/6002/20:
визнано протиправним і скасовано наказ військового прокурора Західного регіону України від 07 серпня 2020 року №515к у частині звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України та з органів прокуратури;
поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері з 14 серпня 2020 року;
зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 серпня 2020 року по 05 липня 2021 року включно, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 та з урахуванням рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі №460/7603/20 та від 10.12.2020 у справі №460/4351/20.
4.Рішення суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.
5.27 липня 2021 року Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону видано наказ №486к, пунктом 2 якого ОСОБА_1 поновлено з 14 серпня 2020 року в органах прокуратури та на посаді прокурора Військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України, а пунктом 3 наказано виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць.
6.Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким поновлено позивача в органах прокуратури та на посаді прокурора Військової прокуратури Рівненського гарнізону Західного регіону України.
7.Постановою Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №460/6002/20 касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задоволено: скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 у справі №460/6002/20 скасовано; ухвалено у справі №460/6002/20 нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про поновлення на посаді відмовлено.
8.Стверджуючи, що відповідач у період з 05.07.2021 по 03.11.2021 протиправно не поновлював його на посаді, яка зазначена в рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2021, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час невиконання вказаного судового рішення.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9.Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 позов задоволено частково:
стягнуто зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за період з 06.07.2021 по 02.11.2021 у розмірі 102 936,00 грн.
у задоволенні інших вимог відмовлено.
10.Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що постановою Верховного Суду від 15.02.2023 у цій справі були скасовані раніше ухвалені рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022, яким відмовлено в задоволенні позову, а справу №460/16522/21 направлено на новий судовий розгляд.
11.Скасовуючи вказані судові рішення, Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 зазначив, що скасування рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі №460/6002/20 у частині поновлення на роботі не є перешкодою для застосування статті 236 КЗпП до спірних правовідносин.
12.За висновками Верховного Суду у випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі факт подальшого скасування цього рішення в апеляційному порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, не звільняє роботодавця від обов`язку здійснити таку виплату.
13.Посилаючись на вказані висновки, суд першої інстанції зазначив, що період з дня ухвалення Рівненським окружним адміністративним судом рішення від 05.07.2021 у справі № 460/6002/20 по день його скасування постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 є періодом затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, за який на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України позивачеві належить виплатити середній заробіток.
14.Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
15.Ухвалюючи протилежне рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 у справі №460/6002/20 було ухвалено нове рішення в частині посади, на яку підлягав поновленню позивач, і ця посада була тотожна тій, на яку позивача вже було поновлено наказом від 27 липня 2021 року №486к.
16.Суд апеляційної інстанції також урахував, що згодом постановою Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №460/6002/20 рішення судів першої та апеляційної інстанцій про поновлення позивача на роботі скасовані з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
17.Посилаючись на вказані обставини та принципи розумності і справедливості, суд апеляційної інстанції вважав, що в спірних правовідносинах немає передбачених статтею 236 Кодексу законів про працю України підстав для виплати позивачеві середнього заробітку.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
18.27 листопада 2023 року до Суду від позивача надійшла касаційна скарга, у якій він просив скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року.
19.На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на випадок, передбачений пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування статті 236 Кодексу законів про працю України, викладених у постанові від 15 лютого 2023 року у цій справі (№460/16522/21).
20.За доводами позивача, Верховний Суд у вказаній постанові дійшов висновку про те, що незастосування статті 236 КЗпП України у разі, коли рішення суду про поновлення на роботі згодом було скасовано, здатне підважити принцип обов`язковості судового рішення. Норми КАС України і Кодексу законів про працю України не накладають обмежень на скасування судових рішень про поновлення на роботі, допущених до негайного виконання, водночас на стадії апеляційного оскарження інтереси працівника мають перевагу й роботодавець не може зволікати з поновленням працівника, навіть якщо він не погоджується з ухваленим рішенням.
21.Посилаючись на викладене, скаржник доводить, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильних висновків про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за період, протягом якого відповідач протиправно не виконував рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі №460/6002/20 у той спосіб, що ним встановлено.
22.Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з указаних підстав.
23.Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
24.Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.