ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа №1640/2402/18
касаційне провадження № К/9901/17445/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 (головуючий суддя Кононенко З.О., судді Мельнікова Л.В., Калиновський В.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі відповідач 1, Управління, контролюючий орган), Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області (далі відповідач, Інспекція), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 №32658-13, від 31.08.2015 №76617-15, від 17.06.2017 №120534-1306, від 29.05.2018 №292691-1306-1612.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на відсутність у нього обов`язку по сплаті земельного податку з фізичних осіб та орендної плати з фізичних осіб, оскільки ним не укладався договір оренди земельної ділянки з Карлівською міською радою.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 08.11.2018 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 30.06.2016 №32658-13, від 31.08.2015 №76617-15 та Управління від 17.06.2017 №120534-1306, від 29.05.2018 №292691-1306-1612 (в редакції уточнених позовних вимог та ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2018).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з підстав того, що договір оренди відповідно до вимог статті 288 Податкового кодексу України (далі ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є єдиною підставою для нарахування орендної плати за землю, водночас, у даній справі позивачем такий договір не укладався.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.05.2019 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності об`єктом нерухомості, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов`язок зі сплати земельного податку виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Позивач, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, подав до суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини у справі, порушив норми матеріального та процесуального права. Позивач наголошує на тому, що він не повинен сплачувати земельний податок з підстав відсутності договору оренди, укладеному між ним та Карлівською міською радою.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.07.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Управління подало заперечення на касаційну скаргу, у якому просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.05.2024 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 22.05.2024.
Верховний Суд, переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 31.08.2015 №76617-15, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" в сумі 1438,93 грн; від 30.06.2016 №32658-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем" земельний податок з фізичних осіб" в сумі 2061,99 грн.
Також, Управлінням були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 17.06.2017 №120534-1306, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" в сумі 6557,12 грн; від 29.05.2018 №292691-1306-1612, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" в сумі 6557,12 грн.
Судами також установлено, що рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 21.07.2011 у справі № 2-301/11, зокрема, задоволено позов ОСОБА_1 до Карлівської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Приватного підприємства Полтавського БТІ "Інвентаризатор" про виділення частки з цілісного об`єкту нерухомості, що є у спільній частковій власності, в окрему одиницю був задоволений частково: виділено ОСОБА_1 83/100 частин нерухомого майна, позначеного в технічному паспорті літерою "А-2", що знаходиться в АДРЕСА_1, як окремий об`єкт нерухомого майна, що становить окрему одиницю, без порушення його цільового призначення з одночасним відкриттям нового реєстрового номеру, загальною площею 373,6 кв.м.
Постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 21.02.2013 у справі № 1608/3017/12 адміністративний позов ОСОБА_1 до Карлівської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії був задоволений повністю: зобов`язано Карлівську міську раду винести на розгляд сесії питання щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,446 га у користування та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 14.07.2014 у справі № 531/1/14 було відмовлено у задоволенні позову Карлівської міської ради до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 14.1 статті 14 ПК України визначено, що земельний податок обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72); землекористувачі юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73); земельна ділянка частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74); плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147).
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1); землекористувачі (підпункт 269.1.2).
Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.