ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 921/252/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - Пньова П. О. (адвоката, в режимі відеоконференції), Іващука В. М. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача - Дубового А. М. (адвоката, в режимі відеоконференції),
третьої особи - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 (колегія суддів: Малех І. Б. - головуючий, Зварич О. В., Плотніцький Б. Д.) і рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2023 (суддя Руденко О. В.) у справі
за позовом Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювітас",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області Марцінковського О. Л.,
про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованих будівель, забезпечення допуску представникам позивача на територію частини земельної ділянки, заборону відповідачу вчиняти будь-які перешкоди в користуванні об`єктом нерухомого майна, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У квітні 2023 року Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювітас" (далі - ТОВ "Ювітас") про усунення перешкод у користуванні належним позивачу на праві постійного користування об`єктом нерухомого майна, а саме частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:13:007:0055, на якій знаходиться площадка під відкриту автомобільну стоянку площею 5740 м2 шляхом: здійснення демонтажу встановлених перешкод (огорожі із воротами) за всім периметром самовільно зайнятої частини земельної ділянки, звільнення цієї земельної ділянки від інших належних ТОВ "Ювітас" речей, майна; забезпечення доступу представникам Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка на територію частини земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:13:007:0055, на якій знаходиться площадка під відкриту автомобільну стоянку площею 5740 м2.
1.2. У липні 2023 року позивач подав до Господарського суду Тернопільської області заяву про зміну (доповнення) предмета позову, відповідно до якої просив додатково до заявлених позовних вимог визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області Марцінковського О. Л. від 02.09.2022 з індексним номером 64677792 про державну реєстрацію за ТОВ "Ювітас" права власності на відкриту автомобільну стоянку на 100 автомобілів, розташовану за адресою: м. Тернопіль, вул. В. Громницького, 1-А, на частині земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:13:007:0055, яка перебуває в постійному користуванні Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка; зобов`язати ТОВ "Ювітас" усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 6110100000:13:007:0055 шляхом знесення самочинно побудованих будівель: контрольно-пропускного пункту літ. "Б" загальною площею 12,7 м2 та прохідної літ. "В" загальною площею 9,1 м2, розташованих за адресою: м. Тернопіль, вул. В. Громницького, 1-А, за рахунок відповідача, та привести земельну ділянку в попередній стан.
1.3. Позовні вимоги Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка з урахуванням заяви про зміну (доповнення) предмета позову обґрунтовані тим, що земельна ділянка, яка належить позивачу на праві постійного користування, фактично перебуває у володінні ТОВ "Ювітас" без будь-яких правових підстав для цього. Крім того, за доводами Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, майно ТОВ "Ювітас", що знаходиться на земельній ділянці, не належить до нерухомого та є самочинно збудованим. За таких обставин позивач вважав, що відповідач, самовільно зайнявши земельну ділянку, незаконно чинить перешкоди постійному землекористувачу в користуванні земельною ділянкою.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 921/252/23, відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка до ТОВ "Ювітас" про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованих будівель, забезпечення допуску представникам позивача на територію частини земельної ділянки, заборону відповідачу вчиняти будь-які перешкоди в користуванні об`єктом нерухомого майна, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.
2.2. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що право власності на майно автостоянки відповідач набув у встановленому порядку. За висновком судів, письмових доказів, які би свідчили про те, що збудоване ТОВ "Ювітас" та прийняте в експлуатацію державною технічною комісією у 1998 році майно не належить до числа нерухомого, як і самовільно збудованого, матеріали справи не містять. При цьому господарські суди зазначили, що учасники справи відмовилися від проведення експертизи, яка пропонувалася судом першої інстанції на стадії підготовчого провадження.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 та рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2023 у справі № 921/252/23, до Верховного Суду звернувся Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, а справу № 921/252/23 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 902/1084/22, від 27.06.2023 у справі № 909/618/22, від 21.02.2023 у справі № 925/640/21, про те, що за змістом пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання щодо регулювання земельних відносин.
3.4. Крім того, на думку Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 911/2504/17, від 13.11.2019 у справі № 686/22924/16-ц, від 08.02.2023 у справі № 591/1594/21, згідно з якими автостоянка не є об`єктом нерухомого майна, оскільки утворюється за рахунок інших речей (огорожі, твердого покриття, освітлення, приміщень для обслуговування персоналу), які не є об`єктами нерухомого майна, оскільки вони безпосередньо не пов`язані з земельною ділянкою.
3.5. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, відповідно до яких не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, що не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку.
3.6. Скаржник наголошує на тому, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 263/18985/19, за змістом яких державна реєстрація не може легалізувати самочинне будівництво; державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, в силу відповідних положень законодавства не змінює правового режиму такого будівництва, як самочинного.
3.7. На думку скаржника, зміст дозволу на виконання будівельних робіт від 01.07.1998 № 166 свідчить про те, що цей дозвіл видано виключно для робіт із влаштування автомобільної стоянки. Жодного дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва контрольно-пропускного пункту літ. "Б" загальною площею 12,7 м2 та прохідної літ. "В" загальною площею 9,1 м2 зазначений дозвіл не містить, на що, як вважає скаржник, господарські суди помилково не звернули увагу.
3.8. Крім того, за доводами Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, господарські суди попередніх інстанцій не надали оцінки наявним у справі доказам та помилково не звернули увагу не те, що відповідач не отримував дозволу на будівництво стоянки автомобільної критої на 100 автомобілів загальною площею 1504,6 м2, контрольно-пропускного пункту літ. "Б" загальною площею 12,7 м2 та прохідної літ. "В" загальною площею 9,1 м2, а орган місцевого самоврядування не приймав ці приміщення в експлуатацію.
3.9. Скаржник наголошує на тому, що поза увагою господарських судів попередніх інстанцій залишилася відсутність у матеріалах справи правовстановлюючих документів на відкриту автостоянку, облаштовану ТОВ "Ювітас" згідно з дозволом на виконання будівельних робіт від 01.07.1998 № 166. Суди першої і апеляційної інстанцій не надали оцінки та не звернули увагу на відсутність як акта державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва, так і рішення органу місцевого самоврядування про оформлення права власності, якими керувався державний реєстратор Марцінковський О. Л. під час прийняття рішення про державну реєстрацію за ТОВ "Ювітас" права власності на автостоянку, та не звернули увагу на відсутність будь-яких правовстановлюючих документів як на автостоянку, так і на контрольно-пропускний пункт і прохідну.
3.10. За доводами скаржника, пункт 18 рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 23.12.1998 № 1381 має таке формулювання: "Міському бюро технічної інвентаризації, підприємствам та суб`єктам підприємницької діяльності, вказаним в п. п....8 даного рішення, внести відповідні зміни в інвентарні справи і оформити право власності на приміщення, вказані в п. п. 1, 9", тобто через кому (як розділовий знак), а не через дефіс, як це зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, спотворивши логічний зміст прочитання цього документу. Наведене, за доводами скаржника, свідчить про те, що суди належним чином дослідили рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 23.12.1998 № 1381.
3.11. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій не надали оцінку тому, яке саме майно було влаштовано ТОВ "Ювітас" згідно з дозволом органу місцевого самоврядування та прийнято в експлуатацію, а яке майно було самовільно збудоване. Скаржник також зазначає, що ТОВ "Ювітас" не отримувало жодних правовстановлюючих документів, без наявності яких державний реєстратор Марціновський О. Л. здійснив реєстрацію права власності на автостоянку з її самовільно збудованими складовими частинами.
3.12. За доводами Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, господарські суди не врахували висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 №917/1739/17, відповідно до яких саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Проте позивачу було відмовлено в задоволенні клопотання про залучення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, для отримання відповідних пояснень від посадових осіб цього державного органу.
3.13. ТОВ "Ювітас" у відзиві на касаційну скаргу Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2023 у справі № 921/252/23; відмовити в задоволенні зазначеної касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення господарських судів залишити без змін. ТОВ "Ювітас" зазначає, що всі будівельні роботи, пов`язані із влаштуванням автомобільної стоянки, проведено у 1998 році, в тому числі на підставі рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 24.06.1998 № 752 "Про затвердження проектів відведення та надання земельних ділянок в користування" та угоди про надання в тимчасове користування земельної ділянки для влаштування та розміщення автомобільної стоянки на території, закріпленій за Тернопільським державним педагогічним університетом. При укладенні договору оренди нерухомого майна від 04.10.2005 № 200, що належить до державної власності, позивач, як балансоутримувач майна, не висловлював жодних заперечень щодо стану земельної ділянки, на якій було збудовано автомобільну стоянку в тому вигляді, який існує на сьогодні.
ТОВ "Ювітас" вважає недобросовісними дії позивача щодо пред`явлення цього позову до відповідача про знесення нерухомого майна та приведення земельної ділянки до попереднього стану з огляду на те, що позивач на час припинення угоди від 30.01.1998 не мав претензій до відповідача щодо наявності зведеного на земельній ділянці нерухомого майна, та був достовірно обізнаним про укладення договору від 04.10.2005 № 200, предметом оренди за яким була площадка, на якій вже було розміщено майно, зведене відповідачем. Крім того, ТОВ "Ювітас" наголошує, що для проведення державної реєстрації права власності на автомобільну стоянку відповідач подав повний перелік документів, передбачений пунктом 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Тому, на думку ТОВ "Ювітас", у цьому випадку не можна стверджувати про порушення державним реєстратором будь-яких вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів від 23.01.1981 за Тернопільським державним педагогічним інститутом було закріплено вільну від забудови ділянку в районі вул. Новозбручанської для влаштування ботанічного саду (2 га), складовою частиною якої, за твердженням позивача, є спірна земельна ділянка на вул. Громницького.
4.2. Пунктом 3 зазначеного рішення зобов`язано Управління головного архітектора міста оформити відведення цієї земельної ділянки в натурі відповідною до документації. Господарські суди зазначили, що доказів наведеного матеріали справи не містять.
4.3. 30.01.1997 між Тернопільським державним педагогічним університетом та ТОВ "Ювітас" укладено угоду про надання в тимчасове користування земельної ділянки для влаштування та розміщення автомобільної стоянки на території, закріпленій за Тернопільським державним педагогічним університетом. Площа орендованої земельної ділянки цією угодою не визначена. Водночас на орендаря покладено обов`язок виготовити відповідну проектну документацію, попередньо погодивши її з Тернопільським державним педагогічним університетом. Як зазначили господарські суди, матеріали справи не містять доказів того, що така технічна документація була виготовлена та у встановленому порядку затверджена.
4.4. Господарські суди встановили, що станом на 1997 рік право власності чи постійного користування земельною ділянкою за Тернопільським державним педагогічним університетом у встановленому порядку не було оформлено. З урахуванням викладеного господарські суди зазначили, що встановлені в умовах угоди від 30.01.1997 будь-які обмеження чи заборони щодо користування земельною ділянкою не могли мати жодних правових наслідків для її учасників.
4.5. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 24.06.1998 № 752 вилучено земельну ділянку площею 0,389 га на вул. Громницького (Надзбручанській) з користування Тернопільського державного педагогічного університету, враховуючи письмову згоду землекористувача (пункт 4.2 рішення), затверджено проект відведення цієї земельної ділянки під влаштування автомобільної стоянки ТОВ "Ювітас" (пункт 4.1 рішення) та надано її в тимчасове користування згаданому товариству терміном на 5 років (пункт 4.3 рішення).
4.6. Господарські суди також установили, що матеріали цієї справи містять декілька копій рішень Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 24.06.1998 № 752, які мають різний зміст.
4.7. Суди зазначили, що в процесі розгляду цієї справи в суді першої інстанції, учасники справи надали місцевому господарського суду рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 24.06.1998 № 752, яке знаходилося в Державному архіві Тернопільської області, попередньо передане туди на зберігання Тернопільською міською радою (лист від 15.08.2023 року № 18597-Ф/2023).
4.8. Господарські суди встановили, що відповідно до преамбули рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 24.06.1998 № 752, це рішення приймалося за наслідками розгляду звернень підприємств та організацій міста, а не з власної ініціативи органу місцевого самоврядування.
4.9. З урахуванням викладеного суди зазначили, що 24.06.1998 земельна ділянка площею 0,389 га на вул. Громницького (Надзбручанській) вибула із користування Тернопільського державного педагогічного університету, а 30.06.1998 на підставі договору, укладеного між Тернопільською міською радою та ТОВ "Ювітас", передана в оренду ТОВ "Ювітас" строком на п`ять років для влаштування автомобільної стоянки. Зазначеною угодою сторони погодили, зокрема, що землекористувач зобов`язаний розпочати будівництво об`єктів на орендованій земельній ділянці тільки після розробки та погодження проектно-кошторисної документації у встановленому порядку (пункт 3.2.2 договору оренди); об`єкти збудовані землекористувачем на орендованій земельній ділянці є його власністю (пункт 5.1.1 договору оренди).
4.10. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 01.07.1998 начальником інспекції Держархбудконтролю видано ТОВ "Ювітас" дозвіл № 166 на виконання будівельних робіт із влаштування автомобільної стоянки на 100 автомобілів на вул. Громницького у м. Тернополі.
4.11. За наслідками проведення цих робіт Державною технічною комісією складено акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва відкритої автомобільної стоянки на 100 автомобілів, який затверджено рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 23.12.1998 № 1381. У пункті 9 цього акта зазначено, що автомобільна стоянка, зокрема, відповідає вимогам Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 115.
4.12. Крім того, господарські суди зазначили, що згідно з пунктом 18 рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 23.12.1998 № 1381 Виконавчий комітет Тернопільської міської ради доручив міському Бюро технічної інвентаризації оформити право власності на приміщення, серед яких зазначається і автомобільна стоянка на 100 автомобілів, влаштована ТОВ "Ювітас".
4.13. 07.06.2002 року Управлінням містобудування та архітектури збудованому об`єкту присвоєна поштова адреса.
4.14. Господарські суди встановили, що, як зазначав позивач, у період з 04.10.2005 до 31.03.2021 ТОВ "Ювітас" здійснювало оренду нерухомого майна - площадки під відкриту автомобільну стоянку площею 5740 м2, розташованої на спірній земельній ділянці, на підставі договору оренди нерухомого майна від 04.10.2005 № 200, яке належить до державної власності, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області та ТОВ "Ювітас". У подальшому цей правочин припинив свою дію, а Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка звертався до відповідача з вимогами (листи від 11.06.2021 року №659-40/0, від 15.04.2021 №471-40/06) про "негайне звільнення території, що перебувала в оренді", "повернення нерухомого майна з оренди".
4.15. Однак за наслідками розгляду цих звернень ТОВ "Ювітас" листом від 15.06.2021 повідомило про необхідність компенсації йому вартості майна, що належить відповідачу на праві власності. Водночас ці вимоги позивач не взяв до уваги (лист від 13.07.2021 №853-40/06) та зазначив на необхідність демонтажу майна орендаря та переміщення за межі земельної ділянки.
4.16. Як установили господарські суди, позивач у заяві про зміну (доповнення) предмета позову зазначав, що спірна земельна ділянка є складовою частиною земельної ділянки площею 20,2560 га щодо якої позивачу 27.04.2005 видано Державний акт на право постійного користування. Договір № 200 був укладений 04.10.2005 року, тобто після видачі цього акта.
4.17. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що в матеріалах цієї справи наявні результати розгляду Міністерством юстиції України скарги позивача на дії державного реєстратора. Зокрема, з висновку від 21.12.2021 Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора встановлено, що єдиним порушенням при реєстрації за відповідачем права власності на спірне майно та, як наслідок, підставою для скасування рішення реєстратора, була відсутність документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адресного номера.
4.18. Господарські суди зазначили, що відповідно до оспорюваного в цій справі рішення державного реєстратора від 02.09.2022, серед іншого, підставою для державної реєстрації права власності за відповідачем нерухомого майна слугував виданий Управлінням містобудування та архітектури документ про присвоєння поштової адреси.
4.19. Суди також зазначили, що, передаючи у 2005 році в оренду відповідачу площадку під відкриту автомобільну стоянку, яка знаходилась на балансі Тернопільського національного педагогічного університету, як Фонд державного майна по Тернопільській області в договорі від 04.10.2005 № 200, так і навчальний заклад у акті приймання-передачі від 04.10.2005 визначили, що предметом цього договору є саме нерухоме майно - площадка з частковим щебеневим покриттям (200 м2).
4.20. За таких обставин позивач, вважаючи, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, здійснивши на ній самочинне будівництво, незаконно чинить перешкоди постійному землекористувачу в користуванні цією земельною ділянкою, звернуся до суду із цим позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка до ТОВ "Ювітас" про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованих будівель, забезпечення допуску представникам позивача на територію частини земельної ділянки, заборону відповідачу вчиняти будь-які перешкоди в користуванні об`єктом нерухомого майна, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.
5.4. Підставою позовних вимог, на думку Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, є самовільне зайняття ТОВ "Ювітас" земельної ділянки із здійсненням на ній самочинного будівництва, та вчинення перешкод постійному землекористувачу в користуванні земельною ділянкою.
5.5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що право власності на майно автостоянки відповідач набув у встановленому порядку.
За висновком судів, письмових доказів, які би свідчили про те, що збудоване ТОВ "Ювітас" та прийняте в експлуатацію державною технічною комісією у 1998 році майно не належить до числа нерухомого, як і самовільно збудованого, матеріали справи не містять. При цьому господарські суди зазначили, що учасники справи відмовилися від проведення експертизи, яка пропонувалася судом першої інстанції на стадії підготовчого провадження.
5.6. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернувся з касаційною скаргою на судові рішення. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.7. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
5.8. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
5.9. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України).
5.10. Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
5.11. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 1 статті 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є приписи частини 2 статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина 2 статті 373 Цивільного кодексу України).