ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 року
м. Київ
справа № 161/8641/20
провадження № 51-2894 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Красноволя Маневицького
району Волинської області, який мешкає за
адресою:
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Луцький міськрайонний суд Волинської області вироком від 29 грудня 2021 року засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Стягнув із ОСОБА_7 на користь:
- потерпілого ОСОБА_8 - 100 000 на відшкодування моральної шкоди;
- КП "Волинська обласна клінічна лікарня" Волинської обласної ради - 60 126,40 грн витрат на лікування потерпілого.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 05 вересня 2023 року частково задовольнив апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_8 :
- змінив вирок суду першої інстанції та на підставі ст. 75 КК звільнив обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК;
- скасував вирок у частині вирішення цивільних позовів потерпілого ОСОБА_8 та КП "Волинська обласна клінічна лікарня" про відшкодування моральної та матеріальної шкоди й призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
У решті вирок залишив без зміни.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 24 листопада 2018 року приблизно о 23 год, керуючи технічно справним автомобілем "SEAT Ibiza", номерний знак НОМЕР_1, на вул. Рівненській зі сторони Київського Майдану у напрямку просп. Відродження у м. Луцьку, з приблизною швидкістю 50 км/год, при здійсненні підйому на шляхопровід вул. Рівненської, порушив вимоги 2.3 (б), 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а саме: не вибрав безпечної швидкості, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від спостереження за нею, через що невчасно вжив заходи для зменшення швидкості руху, та, як наслідок, допустив зіткнення з автомобілем "Volkswagen Polo",номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, який, виконуючи вимоги п. 12.3 ПДР, зупинився попереду на проїжджій частині шляхопроводу.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій автомобіля "Volkswagen Polo" ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 2.3 (б), 12.1, 12.3 ПДР знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник, не погодившись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивував тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції:
- безпідставно визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, оскільки суд неправильно розтлумачив указану статтю кримінального закону;
- не зважив на те, що у ОСОБА_7 була перешкода перед ДТП, що не було враховано під час проведення слідчого експерименту;
- не врахував показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 про наявність перешкоди;
- безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення повторної експертизи та проведення слідчої дії.
Крім того, вказував на те, що суд апеляційної інстанції, скасувавши вирок у частині вирішення цивільних позовів із направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд, порушив принцип всебічності та повноти судового розгляду.
На касаційну скаргу захисника прокурор подав письмові заперечення, в яких навівши відповідні обґрунтування, просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали доводи касаційної скарги, просили скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги; при цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі захисник покликається на істотне порушення кримінального процесуального закону, зокрема, допущене судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.