1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року

м. Київ

справа № 285/2062/22

провадження № 51-6603км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

потерпілої ОСОБА_6,

а також у режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_7,

засудженого ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 березня 2023 року та вирок Житомирського апеляційного суду від 25 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022240020000014, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дубники Новоград-Волинського району Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ),

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 20 березня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 286-1 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавлення права керування транспортним засобом на строк 7 років.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту його затримання.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 30 січня 2022 року близько 22:40, керуючи транспортним засобом "VOLKSWAGEN GOLF 3", д.н.з. НОМЕР_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, рухаючись у правій смузі руху проїзної частини вул. Дубницької поблизу будинку № 29 у напрямку із с. Дубники Новоград-Волинського району до вул. Паркової у смт. Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області, проявив неуважність, невірно оцінив дорожню обстановку і її зміни, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, проігнорував дорожню обстановку, внаслідок чого втратив можливість безпечно керувати транспортним засобом, виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв наїзд передньою лівою частиною керованого ним автомобіля на неповнолітню ОСОБА_9, яка рухалась по краю проїзної частини в зустрічному напрямку.

Унаслідок порушення ОСОБА_8 вимог пунктів 2.3 "б", 2.9"а", 10.1, 11.3, 12.3 ПДР України сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої неповнолітня ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких померла.

Вироком Житомирського апеляційного суду від 25 липня 2023 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_8 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 286-1 КК України, у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років. Зараховано ОСОБА_8 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення із 31 січня 2022 року по 02 лютого 2022 року. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просить змінити вирок місцевого суду та вирок апеляційного суду і призначити засудженому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років

Зазначає, що суди належним чином не врахували ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_8 тяжкого злочину та конкретні обставини цього кримінального правопорушення і, як наслідок, призначили надмірно м`яке покарання.

На касаційну скаргу потерпілої захисник ОСОБА_10 подав письмові заперечення, в яких вказує на безпідставність викладених у ній доводів та законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні ОСОБА_6 просила задовольнити її касаційну скаргу на викладених у ній підставах.

Прокурор ОСОБА_5 підтримав доводи та вимоги касаційної скарги потерпілої та просив її задовольнити.

Засуджений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 просили залишити судове рішення апеляційного суду без зміни як законне, а касаційну скаргу потерпілої - без задоволення як необґрунтовану.

Мотиви Суду

За змістом ч. 1 ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Зі змісту касаційної скарги потерпілої ОСОБА_6 вбачається, що вона порушує питання про зміну оскаржених судових рішень через м`якість призначеного ОСОБА_8 покарання. Проте, оскільки апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині покарання й ухвалив свій, оспорюваний у цій самій частині, вирок суду першої інстанції не може бути предметом перевірки в порядку касаційної процедури в розумінні ч. 1 ст. 424 КПК України. У такій юридичній ситуації ревізується тільки вирок суду апеляційної інстанції.

Також, у силу ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості призначити більш суворе покарання засудженому, як про це просить потерпіла.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення

вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.


................
Перейти до повного тексту