ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2024 року
м. Київ
справа № 754/13502/19
провадження № 61-17973св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Білан Любов`ю Миколаївною, на постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька - ОСОБА_1, до складу спадкового майна увійшла, зокрема, квартира АДРЕСА_1 .
23 травня 2013 року ОСОБА_2 подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Сікуцькому О. А. заяву про прийняття спадщини, що залишилася після смерті батька, за заповітом, посвідченим 29 жовтня 1993 року секретарем виконкому Березанської міської Ради народних депутатів Баришівського району Київської області Кохан М. М., відповідно до якого все спадкове майно заповідано ОСОБА_2 .
Цей заповіт був визнаний недійсним на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2017 року у цивільній справі № 757/24826/14-ц, що набрало законної сили.
Відповідно до вказаного рішення суду було визнано за ним право власності у порядку спадкування за законом на частку квартири АДРЕСА_1 .
Позивач вважав, що саме з 18 серпня 2011 року, тобто з моменту відкриття спадщини після смерті батька, він набув право на частину спірної квартири.
У грудні 2018 року йому стало відомо, що спірна квартира на підставі договору найму (оренди) від 28 квітня 2015 року № 1 була передана відповідачем як орендодавцем у строкове платне користування орендарю - ТОВ "Міжнародна юридична компанія Гапоненко Роман і партнери".
Наданими орендарем копіями додаткових угод до договору, розписок та фіскальних чеків, складених на підтвердження отримання відповідачем сум орендних платежів за користування квартирою орендарем, підтверджується факт отримання відповідачем або уповноваженою особою відповідача - ОСОБА_3, грошових коштів за період з 28 квітня 2015 року до 30 серпня 2018 року на загальну суму 1 155 000 грн.
Оскільки між сторонами будь-які договори щодо квартири чи управління нею не укладалися, то він вважає, що від суми коштів, отриманих відповідачем як дохід від використання квартири, належать йому на праві власності.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 589 500 грн, як частину коштів, отриманих відповідачем у вигляді доходу від користування належною позивачу частиною квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (касаційне провадження № 61-18607св20).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року у складі судді Саламон О. Б. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що позивач має право отримати доходи з часу відкриття спадщини, оскільки спадкове майно належить двом спадкоємцям, проте долучені ОСОБА_1 копії розписок позбавлені правового змісту, на їх підставі неможливо встановити суму орендної плати за договором найму (оренди) від 28 квітня 2015 року. Не доведено, що частину грошових коштів за оренду квартири отримала уповноважена особа відповідача. Договором передбачено право ОСОБА_3 отримати грошові кошти лише у сумі 1 000 грн. У матеріалах справи відсутні докази передачі ОСОБА_3 грошових коштів ОСОБА_2 за договором найму (оренди). Надані розписки про отримання грошових коштів є суперечливими, грошові кошти у різних сумах одночасно отримувалися і за договором найму (оренди) від 28 квітня 2015 року, і за додатковими угодами. Вказані у розписках реквізити договорів не є унікальними, а походження розписок є незрозумілим.
Суд врахував, що копії наданих позивачем розписок не посвідчені належним чином - на кожному з долучених до справи аркушів розміщено копію двох розписок, але завірені лише розписки нижнього ряду, особою, яка не має прямого відношення до сторін договору оренди. Суд звернув увагу на те, що видача готівки підприємствами оформлюється видатковим касовим ордером або видатковими відомостями. Саме ці первинні документи є тими письмовими доказами якими орендар за договором оренди міг підтвердити факт оплати готівкових коштів фізичній особі - орендодавцю.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 вересня 2023 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Почерняк І. С., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 44 000 грн відмовлено.
Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Білан Л. М., про вирішення питання щодо розподілу судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.
У задоволенні інших вимог заяви ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року, додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину доходу від користування квартирою АДРЕСА_1 у розмірі 589 500 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач, як спадкоємець, має майнові права на квартиру і йому також належать доходи від використання майна. Надані ОСОБА_1 докази отримання ОСОБА_2 доходів з оренди квартири АДРЕСА_1 є належними та допустимими, які в своїй сукупності доводять обґрунтованість його позовних вимог, а відповідач заявлених обставин не спростував.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 червня 2023 року, додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 вересня 2023 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, надаючи правову оцінку поданим позивачем доказам, не врахував, що законом визначено форму розрахунку між юридичною особою та фізичною. Вважає, що видача готівки юридичними особами оформлюється видатковим касовим ордером або видатковими відомостями й не може підтверджуватися розпискою. Саме ці первинні документи є тими письмовими доказами якими орендар за договором оренди міг підтвердити факт оплати готівкових коштів фізичній особі - орендодавцю, тому, вважає, що позивач не надав суду належних доказів отримання ОСОБА_2 доходів за оренду квартириТОВ "Міжнародна юридична компанія Гапоненко Роман і партнери".
Апеляційний суд також не врахував, що ОСОБА_3, як його представник, не був уповноважений на отримання заявлених позивачем коштів за договором оренди. Суд першої інстанції правильно вказав, що матеріали справи не містять будь-яких доказів отримання останнім коштів від орендаря.
Крім того, звертає увагу на відсутність доказів укладення ОСОБА_2 додаткових угод до договору оренди квартири у 2015 і 2016 роках, а також фактичну передачу квартири в оренду після підписання відповідного договору.
Вказує, що ним заявлялося в порядку статті 95 ЦПК України клопотання про витребування оригіналів наданих позивачем доказів та судом такі докази двічі витребовувалися у ТОВ "Міжнародна юридична компанія Гапоненко Роман і партнери", проте останнє їх не надало з посиланням, вперше, на те, що такі документи ними не створювалися, а вдруге на те, що оригінали були знищені.
Звертає увагу на те, що копії доказів, які апеляційний суд взяв до уваги, навіть неналежно завірені, що також було враховано й судом першої інстанції.
Також вважає, що інформація в наявних у матеріалах справи копіях розписок є суперечливою і взагалі неможливо встановити, що за ними отримувалася саме орендна плата та саме ОСОБА_2, що є припущенням апеляційного суду в порушення частини шостої статті 81 ЦПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, не розглянув заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи не спростовують правильність ухваленого судового рішення суду апеляційної інстанції, а доводи відповідача є безпідставними, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
24 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача та відповідача - ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 24 травня 2013 року приватним нотаріусом Сікуцьким О. А., зареєстрованого у реєстрі за № 1234, ОСОБА_2 став власником квартири АДРЕСА_1 .
Згідно договору найму (оренди) № 1 від 28 квітня 2015 року (з урахуванням додаткових угод) ОСОБА_2 передав ТОВ "Міжнародна юридична компанія Гапоненко Роман і партнери" в тимчасове оплатне володіння та користування (оренду) приміщення квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2017 року у справі № 757/24826/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року та постановою Верховного Суду від 25 липня 2018 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Сікуцький О. А., про визнання недійсним заповіту, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини.
Вказаним рішенням суду, зокрема, визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_4, посвідчений 29 жовтня 1993 року секретарем виконкому Березанської міської Ради народних депутатів Баришівського району Київської області Кохан М. М., та визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на частку квартири АДРЕСА_1 .
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на частку квартири АДРЕСА_1 зареєстровано 21 вересня 2018 року.
Відповідно до договору дарування від 25 вересня 2018 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_6 частину квартири АДРЕСА_1 .
На підтвердження обставин отримання ОСОБА_2 орендної плати від здачі в оренду квартири АДРЕСА_1 на підставі укладеного 28 квітня 2015 року договору найму (оренди) позивач посилався на копії розписок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про отримання коштів, які стосуються отримання орендної плати за період з квітня 2015 року по 24 вересня 2018 року.
Копії вказаних документів були надані ОСОБА_1 на його запит ТОВ "Міжнародна юридична компанія Гапоненко Роман і партнери", яке було орендарем нерухомого майна. Копії розписок містять посилання на отримання ОСОБА_2 коштів за договором найму (оренди) від 28 квітня 2015 року № 1 та додатковими угодами №№ 1, 2, 3 від 28 квітня 2015 року, 01 червня 2015 року та 02 червня 2016 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 та постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц, від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 489/3688/15-ц, від 12 квітня 2022 року у справі № 191/4508/19, від 17 травня 2023 року у справі № 388/139/22, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.