ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2024 року
м. Київ
справа № 757/13354/22-ц
провадження № 61-18534св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, судових рішень у справі та заяви про ухвалення додаткового рішення
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, у якому просила суд: скасувати наказ Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України від 04 травня 2022 року № 71 "Про звільнення ОСОБА_1"; поновити її на посаді заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України з 07 травня 2022 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 травня 2022 року по день ухвалення судом рішення у справі та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2023 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Скасовано наказ Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України від 04 травня 2022 року № 71 "Про звільнення ОСОБА_1".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України з 07 травня 2022 року.
Стягнуто з Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 травня 2022 року по 02 листопада 2023 року у розмірі 578 015, 10 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.
У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткової постанови, у якій просив стягнути на користь позивача з відповідача 120 603,02 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Заява мотивована тим, що він надав ОСОБА_1 професійну правничу допомогу, у рамках якої нею було фактично сплачено 5 000,00 грн та згідно умов договору має бути сплачено ще 20 % від суми коштів, отриманих на виконання судового рішення, що дорівнює 115 603,02 грн. Відтак, з відповідача на користь позивача у зв`язку із ухваленням рішення на її користь підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 120 603,02 грн.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року частково задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Зудінова О. О. про ухвалення додаткової постанови.
Стягнуто з Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000, 00 грн.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що суду надано належні та допустимі докази на підтвердження факту надання ОСОБА_1 правничої допомоги починаючи з моменту подання до суду позову у червні 2022 року й до ухвалення апеляційним судом 02 листопада 2023 року постанови, та докази оплати нею авансу у розмірі 5 000,00 грн за надану їй правничу допомогу. Про стягнення цих витрат представник ОСОБА_1 зробив відповідну заяву, яка міститься у позовній заяві, а докази понесення витрат подані у п`ятиденний строк з дня ухвалення апеляційним судом судового рішення.
Апеляційний суд при прийнятті постанови від 02 листопада 2023 року не вирішив питання про розподіл судових витрат. Взявши до уваги критерії реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, з урахуванням заперечень представника відповідача на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 30 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У грудні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року й ухвалити нове судове рішення про стягнення з відповідача на її користь витрат на правничу допомогу в розмірі 120 603,02 грн.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Апеляційний суд в оскаржуваній постанові не зазначив, якими саме доводами відповідач заперечує реальність та розумність витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, та які докази він надав на підтвердження цих доводів.
Зі змісту оскаржуваної додаткової постанови апеляційного суду вбачається, що висновок суду про нереальність судових витрат на правничу допомогу не ґрунтується на встановлених обставинах справи та досліджених доказах.
У грудні 2023 року Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року й ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткової постанови.
На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16, від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, від 20 липня 2021 року в справі № 922/2604/20, від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Апеляційний суд неправильно застосував статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", не врахував складність справи, обсяг наданих послуг. Адвокат Зудінов О. О. приймав участь не у всіх засіданнях суду першої інстанції, що свідчить про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.