ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 420/235/22
провадження № К/990/172/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Уханенка С. А.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року, ухваленого у складі головуючого судді Танцюри К. О., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Бітова А. І., суддів: Лук`янчук О. В., Ступакової І. Г.
І. Суть спору
1. Згідно зі штемпелем Одеського окружного адміністративного суду за вх. № 232/22 від 05 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, в якому просить:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ від 03 грудня 2014 року № 347к "Про звільнення юриста 3 класу ОСОБА_1 з 04 грудня 2014 року з посади прокурора військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України - за власним бажанням";
1.2. поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури України на посаді прокурора військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що подавав заяву про переведення, а відтак вважає оскаржуваний ний наказ незаконним, протиправним та таким, що порушує статті 43, 55 Конституції України, статті 36, 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки заява на переведення не може вважатися заявою про звільнення за власним бажанням, бо мають різну мету.
Позивач стверджує, що він не мав наміру залишати роботу в органах прокуратури, та звільнятися, що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 12 вересня 2014 року.
Вважаючи наказ від 03 грудня 2014 року № 347к таким, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про поновлення його на посаді.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 22 травня 2014 року № 162о призначено ОСОБА_1 стажистом на посаді прокурора Херсонської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України на умовах строкового трудового договору з 02 червня 2014 року до 02 червня 2015 року.
4. Згідно з наказом Військового прокурора Південного регіону України від 06 жовтня 2014 року №232к відповідно до статті 16 Закону України "Про прокуратуру" призначено ОСОБА_1 на посаду прокурора військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України на умовах строкового трудового договору, до призначення на цю посаду військовослужбовця, звільнивши його з посади стажиста на посаді прокурора військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України.
5. 03 грудня 2014 року Військовою прокуратурою Південного регіону України видано наказ № 347к, яким звільнено юриста 3 касу ОСОБА_1 з 04 грудня 2014 року з посади прокурора військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України на підставі частини першої статті 38 КЗпП України за власним бажанням.
6. Підставою для видання вказаного наказу слугувала заява ОСОБА_1 від 03 грудня 2014 року.
7. Відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора від 05 лютого 2020 року № 66 "Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)" перейменовано юридичну особу "Військова прокуратура Південного регіону України" у Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
8. Згідно з рапортом начальника відділу кадрової роботи та державної служби Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 24 лютого 2022 року у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, враховуючи оперативну обстановку проведення бойових дій та введення воєнного стану на території України, відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з метою недопущення можливого захоплення збройними силами російської федерації документів відділу кадрової роботи та державної служби прокуратури регіону та, відповідно, витоку службової інформації, 24 лютого 2022 року усі документи відділу були знищені шляхом їх спалення (окрім тих, що підлягають передачі для подальшого зберігання до Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України та тих, що були вивезені до визначених місць зберігання).
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Справа неодноразово розглядалась у судах першої та апеляційної інстанцій.
Так, П`ятий апеляційний адміністративний суд постановами від 12 квітня 2022 року та від 14 грудня 2022 року скасував ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року та від 18 жовтня 2022 року відповідно, направляючи справу до суду першої інстанції на продовження розгляду.
Суд апеляційної інстанції, зокрема, приймаючи постанову від 14 грудня 2022 року, зазначив, що згідно з конвертом з датою відправлення 19.12.2014р. (а.с.11 т.1), відправник за вказаним конвертом - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1); одержувач - Одеський окружний адміністративний суд, адреса зазначена: вул. Балківська 33, м.Одеса, яка є адресою Приморського районного суду міста Одеси. При цьому на першій сторінці позову зазначено адресат "Одеський окружний адмінсуд, Фонтанська дорога, 14". Тобто, позивачем було допущено помилку в адресі отримувача та направлено позовну заяву на адресу Приморського районного суду м. Одеси. 29.12.2014 року позовна заява надійшла до Приморського районного суду м. Одеси, що підтверджується вхідним штампом Приморського районного суду м.Одеси від 29.12.2014р. (а.с.194 т.1).
10. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року, позовні вимоги задоволено.
10.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Військової прокуратури Південного регіону України № 347к від 03 грудня 2014 року.
10.2. Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури України, на посаді прокурора Військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України.
11. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на підтвердження правомірності видання наказу від 03 грудня 2014 року № 347к, яким звільнено позивача з 04 грудня 2014 року з посади прокурора військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України на підставі частини першої статті 38 КЗпП України (за власним бажанням) відповідно до його заяви від 03 грудня 2014 року, не надав суду вищевказану заяву.
Враховуючи, що строк зберігання особових справ встановлено у межах 75 років з моменту звільнення, та враховуючи заперечення позивача щодо самого факту написання такої заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
12. Зазначена позиція підтримана П`ятим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
13. Представник Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їх рішення та залишити адміністративний позов без розгляду.
Так, автор скарги зауважує на тому, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував висновків щодо застосування положень статей 122, 123 КАС України щодо строку звернення до адміністративного суду та підстав його поновлення, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 520/3809/19, від 02 квітня 2020 року у справі № 1.380.2019.001328, від 30 квітня 2020 року у справі № 2240/2919/18, від 17 березня 2021 року у справі № 160/3121/20 та від 18 березня 2021 року у справі № 320/2915/20 та застосування положень статті 90 КАС України стосовно дотримання судами вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів з урахуванням наявних стандартів доказування, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, від 01 серпня 2023 року у справі № 320/1300/19 у подібних правовідносинах.
Стверджує, що позивач у клопотаннях про поновлення строку звернення до суду вказував про отримання Приморським районним судом міста Одеси його позову 29 грудня 2014 року та несвоєчасне виконання співробітниками суду вимог пункту 2.5 Інструкції з діловодства. Однак, незважаючи на те, що позов до Одеського окружного адміністративного суду надійшов лише у січні 2022 року, тобто більше ніж через 7 років, позивач, який порушив встановлений процесуальним законом порядок звернення до адміністративного суду упродовж усього цього часу не цікавився з приводу свого позову, бездіяльність співробітників Приморського районного суду міста Одеси не оскаржував, з відповідним позовом до суду не звертався.
Вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2021 року у справі № 500/485/20, від 14 липня 2020 року у справі № 400/3065/19, від 17 червня 2020 року у справі № 916/1689/17, від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/20, в яких суд касаційної інстанції зауважив, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням процесуального законодавства. При цьому не перериває перебіг такого строку подання позову з недодержанням правил підсудності.
На думку автора скарги, бездіяльність позивача протягом більше ніж 7 років свідчить про недобросовісне ставлення позивача до виконання процесуальних обов`язків та його незацікавленість у своєчасному відновленні своїх порушених прав.
14. Верховний Суд ухвалою від 18 січня 2024 року відкрив касаційне провадження за скаргою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
15. Позивач подав клопотання про необхідність закриття касаційного провадження у цій справі, в якому вказує, що він звернувся до суду з позовною заявою в межах процесуального строку звернення, а затримка надходження позовної заяви до належного суду відбулась з незалежних від позивача обставин.
Також позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
18. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
19. Вказані положення кореспондуються з частиною першою статті 8 КАС України.
20. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
21. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
22. Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
23. Приписами частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
24. Згідно з частиною п`ятою 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
25. Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
26. Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
27. Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
28. Частиною першою статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
VI. Позиція Верховного Суду
29. Предметом спору у справі, що розглядається, є звільнення позивача з посади прокурора військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України (за власним бажанням) на підставі наказу Військової прокуратури Південного регіону України від 03 грудня 2014 року № 347к.