ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 520/13234/21
адміністративне провадження № К/990/22373/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року (суддя Старосєльцева О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року (головуючий суддя Бегунц А.О., судді: Рєзнікова С.С., Курило Л.В.) у справі №520/13234/21 за позовом Приватного підприємства "Будгарант-7" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "БУДГАРАНТ-7" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16 червня 2021 року №00113550706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 5617993,75 грн; №00113520706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 32447,00 грн.
Обґрунтовуючи позов підприємство зазначило, що висновки Акту перевірки є необґрунтованими, а досліджувані господарські відносини підтверджені первинною документацією, наданою під час перевірки. Вказує, що податковий кредит з ПДВ формував виключно у межах реальних господарських операцій за правильно оформленими первинними документами.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 22 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року, позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00113550706 та №00113520706 від 16 червня 2021 року.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що твердження податкового органу щодо нереальності господарських операцій з контрагентами ПП "ТУРАЙС-Н", ТОВ "АЛЬ-ТРЕЙД-ЮГ", ТОВ "СКВАДЕР", ТОВ "НЕДА 1", ТОВ "АЗОВБУД ЛТД", ПП "НАФТАДОРБУД", є необґрунтованими, з огляду на фактичне здійснення таких господарських операцій, що підтверджено належними первинними документами.
Проте, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, які також були у розпорядженні посадових осіб при проведенні перевірки, суди дійшли висновку, що такі відповідають законодавчо визначеним вимогам. Недоліки первинних документів, про які зазначав відповідач, не є такими, що свідчать про нереальність господарських операцій, а відтак не доводять протиправність формування позивачем даних бухгалтерського і податкового обліку, що свідчить про підтвердження позивачем фактичного здійснення спірних господарських операцій первинними документами, які повністю відтворюють зміст господарських операцій та містять інформацію щодо фактичного здійснених таких.
Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухваленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини у справі, не дослідили докази у справі, не дослідили в повній мірі діяльність контрагентів позивача, не було досліджено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не досліджено можливості виконання операцій контрагентами, наявності трудових ресурсів, та, як наслідок, відсутні умови для отримання результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів.
Податковий орган в касаційній скарзі, серед іншого, стверджує про неврахування судами узагальненої податкової інформації, яка надійшла від ГУ ДФС у Миколаївській області та ГУ ДФС у Кіровоградській області.
За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження відповідач вказав пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, додатково податковим органом суду касаційної інстанції надано ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 23 серпня 2023 року у справі № 490/7126/23 про звільнення від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав у зв`язку із закінченням стоків давності відносно ОСОБА_1 (засновник ТОВ "НЕДА1") за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205-1 КК України
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає її касаційному перегляду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Вирішуючи спір, суди установили, що на підставі наказу №3228-п від 7 травня 2021 року контролюючим органом було проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства "Будгарант-7" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо взаємовідносин з ТОВ "АЛЬ-ТРЕЙД-ЮГ" (код за ЄДРПОУ 41715105) за грудень 2018 року, ТОВ "СКВАДЕР" (код за ЄДРПОУ 42515804) за листопад 2018 року, ПП "ТУРАЙС-Н" (код за ЄДРПОУ 42446275) за лютий, березень 2019 року, ТОВ "НЕДА-1" (код за ЄДРПОУ 42454286) за січень 2019 року, ТОВ "ТЕХДОР" (код за ЄДРПОУ 42559642) за квітень, червень, липень, грудень 2019 року, ТОВ "АЗОВБУД ЛТД" (код за ЄДРПОУ 42852663) за липень 2019 року, ТОВ "ТЕХНОБУД-ДОР" (код за ЄДРПОУ 42555281) за квітень, травень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2019 року, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року, ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" (код за ЄДРПОУ 31436081) за листопад 2018 року, квітень 2019 року, ПП "НАФТАДОБРОБУД" (код за ЄДРПОУ 42467871) за листопад 2018 року, ТОВ "БУДМАЙСТЕРПРО" (код за ЄДРПОУ 43387279) за грудень 2020 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт/послуг), результати якої оформлені актом від 26 травня 2021 року №9039/20-40-07-06-10/34390160.
Згідно висновків акту перевірки встановлені такі порушення: п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, встановлено завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4 494.395,00грн, у тому числі за грудень 2018 року у сумі 1 679 107,00грн, за березень 2019 року у сумі 569 459,00грн, за квітень 2019 року у сумі 1 396 471,00грн, за травень 2019 року у сумі 274 165,00грн, за липень 2019 року у сумі 575 193,00грн; та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2019 року у сумі 32 447,00грн.
На підставі вказаних висновків відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 червня 2021 року:
- №00113520706 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - липень 2019 року у розмірі - 32 447,00грн;
- №00113550706 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 5 617 993,75грн (основний платіж - 4494395,00грн; штраф - 1 123 598,75грн).
Позивач не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся із вказаним позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суди, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з контрагентами. Натомість, відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про непідтвердження реальності господарських операцій з контрагентами позивача, як це зазначено в акті перевірки.
В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до 198.2 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 198.6 ст.196 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/ розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").