ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 року
м. Київ
справа № 640/579/20
адміністративне провадження № К/990/24481/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
секретаря судового засідання Рудницького І.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника Офісу Генерального прокурора Плясун Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2022 року (суддя: Кармазін О.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року (судді: Горяйнов А.М., Кучма А.Ю., Файдюк В.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шостої кадрової комісії та Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Шостої кадрової комісії (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), у якому просив:
визнати протиправним і скасувати рішення Шостої кадрової комісії від 11 грудня 2019 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;
визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2117ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України та органів прокуратури;
поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України, Офісу Генерального прокурора або рівнозначній посаді з 24 грудня 2019 року;
стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням інфляції.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що атестаційна процедура була проведена не згідно з законом, а на підставі порядку, який визначений наказами Генерального прокурора, що суперечить Конституції України, Закону України "Про прокуратуру". Крім того, вважав, що кадрова комісія не мала жодних повноважень проводити атестацію прокурорів та робити висновки про її проходження або неуспішне проходження. Звернув увагу на невмотивованість рішення кадрової комісії, вказавши, що таке рішення не містить викладу мотивів та встановлених документально підтверджених фактів (обставин), наявність яких надала б можливість встановити відповідність чи невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора. Переконуючи у протиправності рішення кадрової комісії, позивач доводив про наявність підстав для скасування оскаржуваного наказу, позаяк такий ґрунтується на цьому рішенні, а отож так само є протиправним і підлягає скасуванню.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 з 09 липня 2002 року працював в органах прокуратури.
Наказом Генерального прокурора України від 07 грудня 2018 року № 1350ц позивача було призначено на посаду прокурора першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.
З 25 вересня 2019 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, яким внесено ряд змін до Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до абзацу 1 пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" вказаного Закону прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 було затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
На виконання пункту 10 Порядку № 221 ОСОБА_1 подав заяву встановленої форми про переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора та про намір пройти у зв`язку з цим атестацію.
Наказом Генерального прокурора від 15 листопада 2019 року № 287 було утворено Шосту кадрову комісію (далі - Кадрова комісія) та визначено її персональний склад.
За наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивач, згідно з додатком № 1 до протоколу засідання першої кадрової комісії від 24 жовтня 2019 року № 4, набрав 74 бали.
За наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки позивач, згідно з додатком № 3 до протоколу засідання кадрової комісії від 08 листопада 2019 року № 4, набрав 117 балів, у зв`язку з чим рішенням кадрової комісії позивач був допущений до проведення співбесіди з метою перевірки відповідності вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Рішенням кадрової комісії від 11 грудня 2019 року №16 ОСОБА_1 визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.
За змістом такого рішення, під час проведення співбесіди, комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, зокрема:
на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики та доброчесності в частині відомостей про те, що прокурор у жовтні 2019 року, під час роботи в органах прокуратури, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, однак не зміг надати пояснення щодо проходження відповідного стажування та з інших питань;
на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності у зв`язку з низьким рівнем знання норм чинного законодавства та практики його застосування;
на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності в частині пояснень прокурора про професійні здобутки.
Наказом Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2117ц ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24 грудня 2019 року.
Не погоджуючись із рішенням кадрової комісії від 11 грудня 2019 року № 16 та наказом Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2117ц, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Шостої кадрової комісії від 11 грудня 2019 року №16 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .
Визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2117ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.
Поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на рівнозначній посаді, яка відповідає посаді прокурора першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України, з 24 грудня 2019 року.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 327 289 (триста двадцять сім тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн 33 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині зобов`язання Офісу Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 з 24 грудня 2019 року на посаді, рівнозначній посаді прокурора першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення кадрової комісії не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, а зміст оскаржуваного рішення фактично є констатацією сумніву у доброчесності прокурора, його професійної етики та компетентності, без наведеного обґрунтування такого висновку. З огляду на прийняття оскаржуваного наказу про звільнення на підставі протиправного рішення кадрової комісії стосовно позивача, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року та викладено абзаци п`ятий та сьомий резолютивної частини в наступній редакції:
"Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 323 999,99 грн. (триста двадцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 99 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині зобов`язання Офісу Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 з 26 грудня 2019 року на посаді, рівнозначній посаді прокурора першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими регіональних прокуратур та територіальних органів досудового розслідування, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів".
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо невмотивованості оскаржуваного рішення кадрової комісії та протиправності оскаржуваного наказу про звільнення позивача. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції констатував помилковість здійсненого судом першої інстанції обрахунку середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, у зв`язку з чим змінив рішення суду першої інстанції в цій частині.
Постановою Верховного Суду від 02 червня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі №640/579/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив, що обмежившись висновком про те, що спірне рішення кадрової комісії не містить мотивів, з яких комісія дійшла висновку про неуспішне проходження позивачем атестації, суди першої та апеляційної інстанції не врахували вимог норм частини четвертої статті 9, частин першої-другої, п`ятої-шостої статті 77 КАС України та прийняли оскаржувані рішення без з`ясування всіх обставин по справі. Верховний Суд вказав, що в адміністративному судочинстві принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі покладає саме на суд обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.
За результатами нового розгляду справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сумніви кадрової комісії щодо відповідності позивача вимогам професійної етики та доброчесності пов`язані саме з отриманням відомостей про одержання ним під час роботи в органах прокуратури свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №826/9606/17, про те, що намір проходити процедури кваліфікаційного іспиту, стажування та отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, перебуваючи на посаді прокурора, є завідомо нелегітимним наміром, а також те, що проходження процедур кваліфікаційного іспиту і стажування з метою отримання статусу адвоката є несумісними зі статусом прокурора, суди в цій справі дійшли висновку, що сумніви кадрової комісії щодо відповідності позивача вимогам професійної етики та доброчесності з цих підстав є обґрунтованими.
Твердження позивача про те, що він не здійснював адвокатську діяльність під час перебування на посаді прокурора, суд апеляційної інстанції оцінив критично, вказавши, що за висновком Великої Палати Верховного Суду, несумісним із статусом прокурора є навіть проходження процедур кваліфікаційного іспиту і стажування з метою отримання статусу адвоката.
Також необґрунтованими суд апеляційної інстанції визнав доводи позивача щодо виконання відповідних заходів у позаробочий час, у святкові та неробочі дні, а також в період перебування у відпустці, пославшись на те, що в зазначені періоди позивач продовжував перебувати на посаді прокурора.
Щодо сумнівів кадрової комісії стосовно відповідності позивача вимогам професійної компетентності на знання норм чинного законодавства та практики його застосування, а також щодо професійний здобутків, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що судження кадрової комісії в цій частині ґрунтуються на внутрішньому переконанні її членів, а тому не можуть бути переоцінені судом, зокрема й з тієї підстави, що вони викладені узагальнено без наведення критеріїв, якими керувалася кадрова комісія.
Одночасно суд апеляційної інстанції вважав, що висновок кадрової комісії про невідповідність позивача вимогам професійної етики та доброчесності, який судами в цій справі визнано обґрунтованим, є достатнім для прийняття рішення неуспішне проходження атестації.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваних судових рішень проігнорували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 вересня 2022 року у справі №440/5138/20, від 28 лютого 2023 року у справі №440/5598/20 та від 08 листопада 2022 року у справі №400/4162/20.
З покликанням на наведені постанови Верховного Суду скаржник вказує, що суди в цій справі правовідносин помилково застосували постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №826/9606/17, оскільки викладені в ній висновки не є релевантними по відношенню до спірних правовідносин.
Скаржник також вважає помилковими висновки судів про те, що сумніви кадрової комісії щодо відповідності позивача вимогам професійної етики та доброчесності пов`язані саме з отриманням відомостей про одержання ним під час роботи в органах прокуратури свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
На переконання скаржника, зауваження кадрової комісії стосуються саме способу отримання ним права на зайняття адвокатською діяльністю, тобто проходження (дотримання) ним процедури стажування з метою отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Щодо цього скаржник зазначає, що відповідальною за проведення стажування, кваліфікаційного іспиту, співбесіди з метою отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю є відповідна Рада адвокатів.
Стверджує, що кадрова комісія не наділена повноваженнями щодо визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на зайняття адвокатською діяльністю, організації та проведення кваліфікаційних іспитів, прийняття рішення щодо видачі свідоцтва про складенні кваліфікаційного іспиту.
Між іншим, скаржник наголошує на невмотивованості рішення кадрової комісії, зазначаючи, що у ньому зазначені лише загальні обставини його прийняття, без наведення відповідних мотивів, які б створювали підстави для негативних висновків про наявність сумнівів щодо відповідності позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Позиція інших учасників справи
Офіс Генерального прокурора надав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, викладені в оскаржуваних судових рішеннях і не можуть бути підставою для їх скасування. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року - без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М., Калашнікова О.В.) визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 640/579/20 за позовом ОСОБА_1 до Шостої кадрової комісії та Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вказаною ухвалою витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу №640/579/20.
Водночас станом на 08 листопада 2023 року матеріали справи №640/579/20 на виконання ухвали Верховного Суду від 19 липня 2023 року до суду касаційної інстанції не надійшли.
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2023 року витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу № 640/579/20 .
Станом на 29 грудня 2023 року матеріали справи № 640/579/20 до суду касаційної інстанції не надійшли.
Верховний Суд витребував електронні матеріали справи № 640/579/20 з Центральної бази даних.
Розпорядженням №381/0/78-24 від 27 березня 2024 року заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 27 березня 2024 року визначено склад колегії суддів: Загороднюк А.Г. (головуючий суддя), Соколов В.М., Білак М.В.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 03 квітня 2024 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25 квітня 2024 року.
Прокольною ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року оголошено перерву в судовому засіданні до 16 травня 2024 року.
16 травня 2024 року у судовому засіданні Верховний Суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року (далі - Закон №1697-VII).
Відповідно до статті 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
Статтею 14 Закону № 1697-VII, у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ, передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України "Про прокуратуру" кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
У тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Згідно з пунктом 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, мають право у строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктами 11-13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
За змістом пункту 17 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
На виконання вимог Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок № 221, пунктами 6, 8 розділу I якого визначено, що атестація включає в себе три етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;
2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Розділ IV Порядку № 221 визначає порядок проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора.
До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками (пункт 2 розділу IV).
На виконання практичного завдання прокурору надається 45 хвилин. Виконання практичного завдання після завершення наданого часу забороняється. Після виконання завдання прокурор здає комісії написане ним вирішення завдання на аркуші (аркушах) з відміткою комісії (пункт 7 розділу IV).
Співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання (пункт 8 розділу IV).
Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:
1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;
2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень (пункт 9 розділу IV).
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно) (пункт 10 розділу IV).
Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії (пункт 11 розділу IV).
Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання (пункт 12 розділу IV).