ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2024 року
м. Київ
справа № 820/3136/17
адміністративне провадження № К/9901/46727/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 (ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Бадюкова Ю.В., суддів: Спірідонова М.О., Старсєльцевої О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2018 (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Бершова Г.Є., суддів: Катунова В.В., Ральченка І.М.) у справі №820/3136/17 за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И В:
Акціонерна компанія "Харківобленерго" (далі - позивач, Компанія, АК "Харківобленерго") звернулася до суду з адміністративним позовом (з урахуванням заяв про уточнення та зменшення позовних вимог) до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач 1, Харківське управління Офісу ВПП ДФС, податковий орган) та Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2, ДФС України), в якому просила визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо нездійснення збільшення суми поповнення електронного рахунку АК "Харківобленерго" на суму 21 288 732,96 грн.; зобов`язати Державну фіскальну службу України збільшити суму поповнення електронного рахунку АК "Харківобленерго" в системі електронного адміністрування ПДВ на суму 21 288 732,96 грн. та направити до Державної казначейської служби України коригуючі реєстри для зменшення залишку податкових зобов`язань АК "Харківобленерго", що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, на суму стягнутих інкасовими дорученнями коштів у розмірі 21 288 732,96 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначила, що у період з 28.03.2017 по 15.11.2017 Харківське управління Офісу ВПП ДФС, керуючись пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, на підставі рішення від 07.03.2017 №2 стягнуло з розрахункових рахунків АК "Харківобленерго", відкритих у банківських установах, у примусовому порядку безготівкові кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість всього у загальній сумі 21 288 732,96 грн. При цьому після стягнення за інкасовими дорученнями з розрахункових рахунків позивача сум коштів ДФС України повинна була направити до Державної казначейської служби України коригуючі реєстри з метою зменшення на відповідному рахунку Компанії в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ) розміру залишку узгоджених податкових зобов`язань. Однак відповідач 2 зазначених дій не вчинив, у зв`язку із чим сума стягнутого податкового боргу не потрапила до суми поповнення електронного рахунку в СЕА ПДВ та не зменшила облікований за позивачем у Системі залишок податкової заборгованості, що безпосередньо вплинуло на можливість позивача реєструвати податкові накладні та створило передумови для повторного списання до бюджету сум коштів в рахунок вже фактично погашеного податкового боргу. В той же час відповідно до норм статей 200 і 200-1 Податкового кодексу України погашення податкового боргу, що виник у зв`язку із несплатою АК "Харківобленерго" самостійно узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ, мало здійснюватися виключно з електронного рахунку Компанії в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та за рахунок наявних на ньому коштів.
Позивач також вказав на те, що саме рішення Харківського управління Офісу ВПП ДФС від 07.03.2017 №2, як і дії податкового органу щодо складання на виконання такого рішення інкасових доручень, були визнанні протиправними у судовому порядку (а саме згідно постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 у справі №820/1423/17, залишеної без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017).
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 13.12.2017, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2018, відмовив у задоволенні позовних вимог.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у позові, виходив з того, що електронний рахунок в СЕА ПДВ - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунку в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку. Умови зарахування коштів на зазначений електронний рахунок чітко визначені у пункті 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України, а також Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінетом міністрів України від 16.10.2014 №569. Зокрема, в силу норм останніх не передбачено зарахування суми податкового боргу, погашеного шляхом примусового стягнення безготівкових коштів з рахунків платника у банках, на електронний рахунок платника в системі СЕА ПДВ. Що ж до правомірності заявленої позивачем вимоги зобов`язального характеру, то відповідно до приписів абзацу 7 пункту 200-1.6 статті 200-1 Податкового кодексу України ДФС України має право, а не обов`язок, надсилати Казначейству певні реєстри у наступних випадках: реєстри - для перерахування податку до бюджету в разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій; коригуючі реєстри - для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах. В даному ж випадку правові підстави для вчинення таких дій у ДФС України були відсутні.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а також порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Свою позицію по суті обґрунтовує тим, що податковий орган під час примусового стягнення з поточних банківських рахунків АК "Харківобленерго" коштів на погашення податкового боргу з ПДВ мав керуватися нормами статті 200-1 Податкового кодексу України (а саме вказувати в інкасових дорученнях, складених на виконання рішення від 07.03.2017 №2, для спрямування коштів реквізити електронного рахунку в СЕА ПДВ, аби зарахування сум податку до бюджету відбувалося через систему електронного адміністрування). Однак з вини Харківського управління Офісу ВПП ДФС перерахування коштів в оплату податкової заборгованості позивача до державного бюджету відбулося всупереч вимог пунктів 200-1.2, 200-1.5 і 200-1.7 згаданої статті Податкового кодексу України, - тобто поза системою СЕА ПДВ. Враховуючи те, що повернення стягнутих у неналежний спосіб коштів позивачу нормами чинного законодавства не передбачено, вважає, що таке перерахування коштів до державного бюджету має ототожнюватися із поповненням його електронного рахунку в СЕА ПДВ з поточного рахунку в банку. При цьому з метою врегулювання спірної ситуації ДФС України мало діяти у відповідності до положень пункту 200-1.6 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункту 9 Порядку №569 шляхом направлення до Казначейства коригуючих реєстрів зі зменшеною на розмір примусово стягнутих безготівкових коштів сумою податку, що підлягає перерахуванню Компанією до бюджету.
Також, на думку скаржника, суди залишили поза увагою факт визнання у межах іншої судової справи №820/1423/17 протиправності дій Харківського управління Офісу ВПП ДФС щодо складання інкасових доручень, прийнятих банками на виконання рішення від 07.03.2017 №2; суд апеляційної інстанції не надав правову оцінку заявленим позовним вимогам у контексті доводів позивача про те, що саме дії податкового органу зі стягнення коштів без використання електронного рахунку СЕА ПДВ призвели до відображення у Системі недостовірної інформації щодо розміру облікованої Казначейством за Компанією залишку заборгованості по сплаті ПДВ.
Харківське управління Офісу ВПП ДФС у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Інший відповідач своїм правом на подання до касаційного суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Судами встановлено, що АК "Харківобленерго" зареєстрована як платник податку на додану вартість та в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість за номером 00131954, а Державною казначейською службою України останньому автоматично був відкритий електронний рахунок за НОМЕР_2 для сплати вказаного податку.
Харківським управлінням Офісу ВПП ДФС 07.03.2017 прийнято рішення №2 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, на підставі якого податковим органом шляхом скерування до банків, обслуговуючих Компанію, інкасових доручень із зазначенням у них як рахунку для зарахування сум коштів казначейського рахунку № НОМЕР_1, призначеного для сплати податку на додану вартість, було стягнуто 21 288 732,96 грн.
Стягнуті у наведений спосіб кошти були перераховані з поточних банківських рахунків позивача до державного бюджету на погашення наявного у нього податкового боргу з ПДВ, що не оспорювався. При цьому, як стверджував позивач, погашена сума податкового боргу не була зарахована ДФС України як сума поповнення електронного рахунку АК "Харківобленерго". Також ДФС України на направило до Державної казначейської служби України відповідних коригуючих реєстрів, а тому фактично погашена заборгованість неврахована у зменшення облікованого Казначейством за позивачем у Системі показника "сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету".
Між тим Харківський окружний адміністративний суд, розглянувши по суті позовну заяву АК "Харківобленерго" до Харківського управління Офісу ВПП ДФС про скасування рішення та визнання протиправними дій, ухвалив постанову від 06.06.2017, якою задовольнив позовні вимоги; визнав протиправним та скасував рішення від 07.03.2017 №2; визнав протиправними дії податкового органу щодо складання інкасових доручень, прийнятих на виконання цього ж рішення. Ухвалою від 12.10.2017 Харківський апеляційний адміністративний суд залишив зазначене рішення суду першої інстанції від 06.06.2017 без змін.
Наведені обставини стали підставою для звернення АК "Харківобленерго" до суду із цим позовом (з урахуванням останньої заяви про зменшення розміру позовних вимог).
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до норм пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України (тут й надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом же самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.
Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".
Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Так, у силу норм пункту 95.1 статті 95 зазначеного Кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3 статті 95 ПК України).