ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2024 року
м. Київ
справа № 210/4701/23
провадження № 51-803км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 4 вересня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року.
Обставини, встановлені за рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст судовихрішень
За ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 4 вересня 2023 року задоволено клопотання прокурора про закриття на підставі
п. 3-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) кримінального провадження, внесеного 20 березня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040710000569 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі
- КК).
Закрито вказане кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Згідно з ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року вказану вище ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та заперечення учасників
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 ставить питання про перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку унаслідок порушення норм кримінального процесуального законодавства. Зазначає, що в цьому кримінальному провадженні не було проведено всіх слідчих дій для встановлення особи, яка скоїла кримінальне правопорушення, не надано належної оцінки доказам, а тому суди дійшли негрунтованного висновку про закриття кримінального провадження.
Зауважує, що в клопотанні про закриття кримінального провадження прокурор посилався на те, що неодноразово надавав вказівки на проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, однак матеріали не містять відомостей, які саме дії було вчинено на виконання цих вказівок.
Крім того, стверджує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки його доводам про вчинення кримінального правопорушення конкретною особою, а саме головним лікарем станції швидкої медичної допомоги ОСОБА_7 . Акцентує на тому, що надавав слідчому аудіозапис, де зафіксовано факт висловлення ОСОБА_7 погроз у його сторону. Вказує на формальний допит ОСОБА_7 під час досудового розслідування.
З посиланням на практику Верховного Суду, зазначає, що місцевий суд не мав
права закривати кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки він як потерпілий указував на конкретну особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Звертає увагу на те, що у цьому кримінальному провадженні неодноразово скасовувалися постанови про його закриття, зокрема у зв`язку з неповнотою досудового розслідування.
Процесуальний керівник у кримінальному провадженні - прокурор ОСОБА_8 направила до Суду заперечення, у яких просить касаційну скаргу потерпілого залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни. Вважає, що доводи касатора про формальне здійснення досудового розслідування є безпідставними, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування було вжито всіх передбачених законом заходів для встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, допитано потерпілого
ОСОБА_6, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, головного лікаря КЗ "Криворізька станція швидкої медичної допомоги" ОСОБА_7 й інших, проведено огляд місця події та встановлено відсутність камер відеоспостереження на місці вчинення кримінального правопорушення, проте встановити осіб, які безпосередньо завдавали тілесних ушкоджень ОСОБА_6, не вдалося.
Крім того, зазначає, що доводи потерпілого про причетність до завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_7 не знайшли свого підтвердження та ґрунтуються лише на його припущеннях.
На заперечення прокурора потерпілий ОСОБА_6 подав до Суду письмову відповідь, де вказує про необґрунтованість позиції прокурора щодо неможливості встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення. Зазначає, що
у кримінальному провадженні не проведено жодних оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення. Слідчі органу досудового розслідування з клопотанням про надання тимчасового доступу до документів не зверталися. Не вжито заходів щодо зняття інформації з відеокамер, які встановлені неподалік станції швидкісного трамвая, яким, на думку потерпілого, могли користуватися особи, що вчинили кримінальне правопорушення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги.
Потерпілий ОСОБА_6 у відповіді на заперечення прокурора просив проводити касаційний розгляд без його участі.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, позицію прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі потерпілого, запереченнях прокурора та письмовій відповіді потерпілого на заперечення прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 284 КПК закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 3-1 ч. 1 цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Санкція ч. 1 ст. 122 КК передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до 2 років або обмеження волі на строк до 3 років, або позбавлення волі на строк до 3 років.
Як випливає з приписів п. 3 ч. 1 ст. 49 КК, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за нетяжкий злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК, становить 5 років.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Законність, як визначено в ч. 2 ст. 9 КПК, полягає в тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно зі ст. 25 КПК, передбачає, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення,
а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим усіх зібраних і перевірених доказів.
Як убачається з клопотання прокурора про закриття кримінального провадження,
19 березня 2018 року до чергової частини Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_6, 1958 року народження, про те, що 4 березня 2018 року близько 19:20 невідомі особи, перебуваючи на території автопарку ( АДРЕСА_1, з невідомих причин спричинили йому тілесні ушкодження. Відомості про кримінальне правопорушення за цим фактом зареєстровано 20 березня 2018 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за
№ 12018040710000569 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК.
Як зазначено у клопотанні, під час досудового розслідування проведено комплекс слідчих (розшукових) заходів, спрямованих на встановлення особи правопорушника, можливих свідків та очевидців вчинення цього кримінального правопорушення, однак за результатами отриманих даних і доказів особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, до теперішнього часу встановити не виявилося можливим. Тому у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру. При цьому прокурор у своєму клопотанні зазначав, що одночасно з указаним вище 20 березня 2023 року в цьому кримінальному провадженні закінчився строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, а тому просив його закрити на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК.
Місцевий суд, спираючись на клопотання прокурора про закриття кримінального провадження № 12018040710000569 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, посилався на те, що за час досудового розслідування проведено комплекс слідчих (розшукових) заходів, спрямованих на встановлення особи правопорушника, а також можливих свідків та очевидців вчинення кримінального правопорушення, зазначив, що за наслідками досудового розслідування не встановлено, хто саме вчинив кримінальне правопорушення в провадженні, де жодній особі не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення закінчився, на підставі чого дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження згідно з п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК.
При цьому, незважаючи на категоричну позицію потерпілого стосовно неповноти досудового розслідування і заперечення ним у судовому засіданні щодо закриття кримінального провадження із запропонованої прокурором підстави, передбаченої
п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК,будь-яких інших вагомих аргументів щодо обґрунтованості клопотання прокурора про закриття кримінального провадження суд першої інстанції у своєму рішенні фактично не навів та ухвалою від 4 вересня 2023 року задовольнив клопотання прокурора і на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК закрив кримінальне провадження № 12018040710000569 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.