ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 року
м. Київ
справа № 203/3305/20
провадження № 51-6035км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника в інтересах засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020042010000183, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. П`ятихаток Дніпропетровської області, зареєстрований у АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він, будучи раніше судимим за злочини проти власності, повторно вчинив замах на скоєння умисного, корисливого злочину, за таких обставин.
07 серпня 2020 року о 21:00 ОСОБА_7, перебуваючи поблизу залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", розташованого в адміністративно-територіальних межах Центрального району м. Дніпра, де на вул. Курчатова, 2 побачив раніше незнайому йому ОСОБА_8, у руках якої була дорожня валіза. У цей час у нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння вказаною валізою, яку він визначив як предмет свого злочинного посягання.
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_7, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, шляхом ривка намагався вихопити з рук ОСОБА_8 її дорожню валізу, однак не зміг довести свій злочинний умисел до кінця і не виконав усіх злочинних дій, які вважав необхідними, з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_8 чинила опір, продовжуючи утримувати валізу в руках. У цей час він був помічений співробітниками поліції, які припинили його злочинну діяльність.
Дії ОСОБА_7 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України як незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції виходив з того, що показання потерпілої ОСОБА_8 не підтверджують винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину і взагалі свідчать про відсутність його участі в цьому.
У показаннях свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 наявні суперечності, виявлено розбіжності у показаннях потерпілої та свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . Для усунення наявних суперечностей у показаннях потерпілої та свідків, суд задовольнив клопотання прокурора про їх перехресний допит, проте прокурор не забезпечив явки вказаних свідків.
Суд визнав неналежним доказом винуватості ОСОБА_7 протокол пред`явлення особи для впізнання від 15 серпня 2020 року.
За вироком Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2023 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_11 задоволено. Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2023 року стосовно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України скасовано.
Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 185 КК ухвалено виконувати самостійно.
Вирішено питання щодо речових доказів і судових витрат.
За вироком апеляційного суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна, вчинений повторно, а саме: дорожньої валізи червоного кольору з надписом "Jialubao", ринкова вартість якої згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 19/104/-10/1/721 становить 350 грн, за обставин, викладених у вироку.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник в інтересах засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду стосовно підзахисного через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що під час судових засідань у суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_8 давала різні показання, які суперечать одне одному, її свідчення були мінливими, проте вона однозначно показала, що обличчя того, хто напав на неї, не бачила, бо було темно, вперше побачила підозрюваного лише під час допиту, раніше останнього ніколи не зустрічала. Захисник зазначає, що апеляційний суд не дав оцінки достовірності показань потерпілої; не відобразив у вироку достовірних показань свідків, не дав їм належної оцінки та не зіставив з іншими доказами у кримінальному провадженні, що є грубим порушенням норм КПК України. На думку захисника, у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази винуватості ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, а докази, які суд апеляційної інстанції дослідив та на які посилався, не доводять причетності саме ОСОБА_7 до вказаного правопорушення. Зазначає, що апеляційний суд, ухвалюючи вирок, яким погіршив становище ОСОБА_7, не взяв до уваги того, що потерпіла ОСОБА_8 була двічі допитана безпосередньо в суді першої інстанції, приведена до присяги як потерпіла та попереджена про кримінальну відповідальність. Вважає, що апеляційний суд грубо порушив вимоги статей 8, 9, 94 КПК України, а його вирок не відповідає приписам ст. 370 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 .
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
За змістом положень ч. 1 указаної статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
У статті 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.