ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2024 року
м. Київ
справа № 383/1269/22
провадження № 51-667 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілих (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
потерпілої ОСОБА_7,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 травня 2023 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 14 листопада 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022120000000808 від 15 жовтня 2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бобринець Кіровоградської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 травня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку,15 жовтня 2022 року о 18:20 ОСОБА_8, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем "Аudi А7", реєстраційний номер НОМЕР_1, по автомобільній дорозі Н-14 Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв на території Кропивницького району Кіровоградської області зі сторони м. Миколаїв у напрямку м. Кропивницький, та, порушуючи приписи пунктів 1.5, 2.3 (б) і (д), 2.9 (а), 12.3, 12.4, 12.9 (б) та 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України),допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир транспортного засобу "Аudi А7" ОСОБА_10 отримав тілеснеушкодження середнього ступеня тяжкості, яке викликало тривалий розлад здоров`я, строком понад 21 добу, а водій автомобіля ВАЗ 2101 ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких настала смерть останнього.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 14 листопада 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 залишив без задоволення, а вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 травня 2023 року - без змін.
Вимоги й доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі засуджений ОСОБА_12 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду змінити, призначивши йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.
Обґрунтовуючи доводи, викладені ним в касаційній скарзі, зазначає, що суди, призначаючи покарання, належним чином не звернули увагу на ступінь суспільної небезпечності, тяжкість вчиненого злочину та дані про його особу, зокрема, те, що він просив пробачення у потерпілих; намагався відшкодувати їм шкоду, однак останні відмовилися; має постійне місце проживання, де позитивно характеризується; одружений; на обліках у нарколога та психіатра не перебуває. Крім того, просить Суд врахувати, що він скоїв злочин з необережності, сплатив на рахунок держави процесуальні витрати, і хоч під час судового розгляду не визнав факт керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, однак розуміє, що займав неправильну позицію та повністю визнає свою вину у вчиненому і щиро розкаюється.
Заперечень на касаційну скаргу до Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без зміни.
Потерпіла та її представник вважали касаційну скаргу необґрунтованою і наполягали на призначенні засудженому суворого покарання.
Засуджений підтримав касаційну скаргу, просив пом`якшити призначене покарання.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація дій засудженого в касаційному порядку не оспорюються. Зі змісту поданої касаційної скарги убачається, що засуджений фактично порушує питання про недотримання судом апеляційної інстанції визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання, які пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначення "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.