ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/5094/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши у письмовому провадженні касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 (у складі колегії суддів: Ткаченко Б.О. (головуючий), Андрієнка В.В., Шапрана В.В.)
про закриття апеляційного провадження
за позовом Національного заповідника "Києво-Печерська лавра"
до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство культури та інформаційної політики України
про усунення перешкод у користуванні майном,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог, зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
1.1. Національний заповідник "Києво-Печерська лавра" (далі - Заповідник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви (далі - Монастир) про усунення перешкод у користуванні майном.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є балансоутримувачем державного майна, визначеного в Договорі № 2 про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями від 19.07.2013. Вказував на те, що строк дії вказаного договору закінчився, проте відповідач створює перешкоди у реалізації права позивача щодо користування цим майном.
1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 у справі № 910/5094/23 позов Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (Чоловічий монастир) Української Православної Церкви задоволено повністю та зобов`язано відповідача усунути перешкоди Національному заповіднику "Києво-Печерська лавра" у користуванні нерухомим майном.
1.4. Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - Скаржники), вважаючи, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про їх права та обов`язки, подали апеляційні скарги, в яких просили суд скасувати рішення та закрити провадження у справі.
1.5. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду відповідно від 31.10.2023 та від 28.11.2023 відкрито провадження за апеляційними скаргами та призначено їх до розгляду у судовому засіданні.
1.6. У подальшому за результатами розгляду скарг у відкритому судовому засіданні 14.03.2024 судом апеляційної інстанції винесено ухвалу, якою апеляційні провадження за апеляційними скаргами Скаржників закрито.
1.7. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що позов у справі пред`явлений виключно до Монастиря як юридичної особи, яка за спірним Договором №2 виступала одноосібним користувачем майна та взяла на себе відповідальність беззаперечно повернути майно в належному стані після припинення дії Договору без будь-яких відкладальних обставин (підпункт 6 пункту 3.2. Договору).
Суд також зазначив, що позивач не звертався до суду із клопотанням про залучення Скаржників у якості співвідповідачів у справі в порядку частини першої статті 48 Господарського процесуального кодексу України та не заявляв окремих позовних вимог до конкретних фізичних осіб як таких, що саме вони чинять додаткові перешкоди у користуванні майном, що перебуває на балансі Заповідника.
При винесенні оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції виходив з того, що юридичні підстави та особливості реалізації права фізичних осіб на житло, правомірність і законність реєстрації місця проживання громадян України за адресами розміщення культових будівель та споруд, переданих у тимчасове користування, не є об`єктом розгляду у межах даного спору та не належать до предмета доказування в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України.
1.8. Не погодившись з вказаною ухвалою, Скаржники оскаржили її у касаційному порядку.
2. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
2.1. Касаційне провадження відкрито Верховним Судом 22.04.2024 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
2.2. У своїх касаційних скаргах, які за своїм змістом фактично є ідентичними, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати оскаржувану ухвалу про закриття апеляційного провадження та направити матеріали справи до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами.
2.3. При цьому Скаржники посилаються на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.06.2023 у справі № 607/15144/20, від 17.06.2023 у справі № 607/15141/20, від 04.07.2023 у справі № 607/15022/20, від 27.07.2023 у справі № 607/14983/20 щодо поширення юрисдикції загальних судів на спори щодо користування приміщеннями культових споруд монастирів (келіями).
2.4. ОСОБА_1 також звертає увагу Суду, що його місце проживання зареєстровано за місцем фактичного проживання, тобто у келії Монастиря.
2.5. У відзивах на касаційні скарги Заповідник просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
2.6. Міністерство культури та інформаційної політики України у наданому Суду відзиві на касаційні скарги просить відмовити у їх задоволенні.
2.7. Монастир у відзиві на касаційні скарги просить їх задовольнити.
2.8. 15.05.2024 Верховним Судом через систему "Електронний суд" отримано клопотання представника ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі наявності у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Аналогічне клопотання представника ОСОБА_2 отримано Судом 16.05.2024.
2.9. Також 15.05.2024 Судом отримані клопотання Скаржників про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
3. Позиція Верховного Суду
3.1. Дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах доводи, перевіривши дотримання апеляційним господарським судом норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
3.2. Відповідно до частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України, статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
3.3. Частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Тобто, частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначено право учасника справи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, а також право іншої особи, яка не була учасником справи оскаржити судове рішення, за умови якщо у ньому містяться висновки (судження) про її права, інтереси та (або) обов`язки у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову за результатами розгляду справи.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особа, не залучена до участі у справі, повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо з судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Подібна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.08.2023 у справі № 707/3085/21.
3.4. Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права з огляду на статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до правосуддя, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (справа "Голуб проти України").
3.5. В такий спосіб, якщо скаржник лише зазначає про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для перегляду судового рішення в апеляційному порядку, а підлягають доведенню ним та, відповідно, перевірці судом.
3.6. Апеляційний господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали дійшов висновку, що скаржники жодним чином не довели, як саме та у який спосіб рішення у справі вплине на їх права та обов`язки, обмежившись лише посиланнями на можливість таких обставин.
3.7. При цьому суди зазначили, що особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 254, 272 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та/або обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, тобто скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та/або обов`язки, та про які саме.
Водночас, за висновками суду, у рішенні Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 у справі № 910/5094/23 ані у мотивувальній, ані у резолютивній частині не міститься вказівки про права, інтереси та/або обов`язки Скаржників.
3.8. Зазначений підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду, яка підтверджена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 де зазначено, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у його мотивувальній частині містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у його резолютивній частині суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (правовий висновок, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г).
3.9. При цьому особа, яка не брала участі у справі внаслідок відкриття провадження за її апеляційною скаргою користується процесуальними правами й несе процесуальні обов`язки учасника справи, однак у розумінні статті 41 Господарського процесуального кодексу України вона не є учасником справи, оскільки не є стороною чи третьою особою у цій справі.
Водночас за приписами пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Системний аналіз наведеної норми процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21, постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, а також постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 04.10.2018 у справі № 5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 04.12.2018 у справі № 906/1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.12.2018 у справі № 916/2878/14, від 15.01.2019 у справі № 7/74, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18, від 11.09.2019 у справі № 4/2023-10, від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18, від 28.09.2021 у справі № 908/2899/13, від 07.02.2024 у справі № 5023/3214/11.