ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2024 року
м. Київ
справа №240/4237/22
адміністративне провадження № К/990/14760/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 240/4237/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2023 року (колегія у складі: головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів Білої Л.М., Гонтарука В.М.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування:
1. У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, Управління), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Управління щодо ненарахування та невиплати позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, доплати до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII), виходячи з 2-х розмірів мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно;
- зобов`язати Управління провести з 22 грудня 2021 року нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно.
2. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що є непрацюючим пенсіонером і постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає на території, віднесеній до зони гарантованого добровільного відселення, а тому має право на нарахування та виплату підвищення (доплати) до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII. Вважає, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018, яким відновлено дію статті 39 Закону №796-XII, відповідач повинен був відновити нарахування та виплату йому підвищення (доплати) до пенсії, виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат, однак Управління відмовило у здійсненні таких дій, вказавши, що частина друга статті 39 Закону №796-XII такого права не надає.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
3. Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що чинна редакція статті 39 Закону № 796-ХІІ передбачає, що громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Позивач у зоні відчуження не працює, а тому права на нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, він не має, оскільки таке право не передбачено чинним законодавством, зокрема, ст. 39 Закону №796-XII. Суд першої інстанції погодився з аргументами відповідача, які стали підставою для відмови у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Будь-яких порушень вимог Закону № 796-ХІІ у чинній редакції у діях та рішеннях органу Пенсійного фонду України судом не встановлено.
4. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 березня 2023 року скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року, прийняв нову постанову, якою адміністративний позов задовольнив частково; визнав протиправною бездіяльність Управління щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 22 грудня 2021 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII; зобов`язав відповідача здійснити з 22 грудня 2021 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
5. Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд виходив з того, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено дію редакції статті 39 Закону №796-XII, яка була чинною до 01 січня 2015 року, а відтак і право непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення, до яких належить і позивач, на отримання підвищення до пенсії, передбаченого вказаною нормою Закону. Проте, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11 грудня 2019 року по справі №240/4946/18, щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, починаючи з 01 січня 2017 року, вказав, що ОСОБА_1 має право на нарахування та виплату підвищення (доплати) до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування:
6. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить змінити в абзаці п`ятому її резолютивної частини слова "двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року" словами "двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)", а в іншій частині постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2023 року - залишити без змін.
7. У доводах касаційної скарги посилається на помилковість позиції згаданого суду й прийняття ним рішення за неправильного застосування норм матеріального права в частині висновку про необхідність здійснення нарахування та виплати підвищення (доплати) до пенсії на підставі статті 39 Закону №796-XII, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а також без врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 березня 2020 року по зразковій справі №240/4937/18, щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. 25 квітня 2023 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 квітня 2023 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.
10. Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2023 року.
11. 08 травня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив Управління на касаційну скаргу, у якому останнє просить задовольнити її частково, скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2023 року й відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
12. Ухвалою Верховного Суду 20 травня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, непрацюючим пенсіонером, відповідно до зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання проживає у населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, віднесений до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку у відповідача.
14. На своє звернення до відповідача щодо призначення та виплати доплати до пенсії позивач отримав відмову, яка мотивована тим, що положення статті 39 Закону №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 04 лютого 2016 року №987-VIII (далі - Закон №987-VIII) передбачають доплату громадянам, які працюють у зоні відчуження. Відтак, на думку Управління, оскільки цей Закон, яким внесені зміни, неконституційним не визнано, тому відновлена рішенням Конституційного Суду України частина друга статті 39 Закону №796-XII не передбачає та не надає права на нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
15. Вважаючи таку бездіяльність Управління протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з такого.
17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
19. За змістом статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
20. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон №796-XII.
21. Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).
22. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі - Закон №76-VIII), підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі №796-XII статті 31, 37, 39, 45.
23. У подальшому Законом №987-VIII (згідно з розділом II "Прикінцеві положення" набрав чинності з 01 січня 2016 року) включено до Закону №796-XII статтю 39 такого змісту:
"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
24. Водночас рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), зокрема, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону №76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
25. Конституційний Суд України у вказаному Рішенні вказав, що обмеження чи скасування Законом №76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон №76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
26. У Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону №796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом №76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону №796-ХІІ вказане Рішення не містить.