ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 року
м. Київ
справа № 481/640/23
провадження № 51-1372км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2023 року та вирок Миколаївського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 309, ч. 1 ст. 263КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2023 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, за ч. 3 ст. 311 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з часу його фактичного затримання, після набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо судових витрат, арешту на майно та речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у незаконному придбанні, виготовленні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту; незаконному придбанні, зберіганні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення психотропних речовин, вчинені в особливо великих розмірах; незаконному виготовленні, зберіганні психотропних речовин без мети збуту в особливо великих розмірах та у придбанні, зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд, ОСОБА_7 у кінці серпня 2022 року біля річки Інгул неподалік с. Софіївки Баштанського р-ну Миколаївської обл., будучи обізнаним що дикоростучі кущі рослини коноплі є наркотичними, незаконно зірвав гілля з листям та суцвіттям з трьох кущів рослини коноплі, які переніс до місця свого проживання по АДРЕСА_1, де висушив їх, після чого частину помістив до двох пакетів, а решту подрібнив, перетерши руками, тим самим незаконно виготовив наркотичний засіб - канабіс для власного вживання, загальною масою 51,51 г, який у подальшому незаконно зберігав за цією ж адресою.
Крім того, у червні 2022 року, більш точної дати та часу у ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_7 за невстановлених обставин, через мережу Інтернет знайшов продавця, чию особу не встановлено, у якого поштовим зв`язком придбав речовину, що містить фенілнітропропен, масою не менше 86,7033 г, який віднесено до прекурсорів і є особливо великим розміром, обіг якого обмежено і щодо нього встановлюються заходи контролю. Вказаний прекурсор ОСОБА_7 зберігав за місцем свого проживання з метою використання його для виготовлення психотропної речовини - амфетаміну, який було виявлено та вилучено під час проведення обшуку 05 січня 2023 року.
У подальшому, ОСОБА_7, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 05 січня 2023 року, будучи обізнаним у способах кустарного виготовлення психотропних речовин шляхом проведення хімічних реакцій, виготовив для особистого вживання психотропну речовину - амфетамін, який зберігав за місцем свого проживання, без мети збуту. Під час проведення обшуку домоволодіння ОСОБА_7 05 січня 2023 року було виявлено та вилучено психотропну речовину - амфетамін, загальною масою 47,5159 г, що є особливо великим розміром.
Також, у червні 2022 року ОСОБА_7, перебуваючи біля водосховища у с. Софіївка Баштанського району Миколаївської області, на місці проведення тренувальних стрільб військових, знайшов боєприпаси (патрони) різного калібру, які переніс до місця свого проживання й зберігав без передбаченого законом дозволу. У подальшому, під час проведення обшуку 05 січня 2023 року зазначені у вироку суду боєприпаси були виявлені та вилучені працівниками поліції.
Миколаївський апеляційний суд 12 грудня 2023 року скасував вирок місцевого суду у частині призначеного ОСОБА_7 покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив засудженому покарання: за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік, за ч. 3 ст. 311 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, йому остаточно визначено покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з конфіскацією майна. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі засудженого, внаслідок суворості, просить змінити вирок місцевого суду у частині призначеного покарання ОСОБА_7 та застосувати положення статей 69, 75 КК України. Одночасно просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції щодо нього через істотне порушення норм кримінального процесуального закону. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги прокурора та безпідставно погіршив правове становище засудженого. Вважає, що цей суд не проаналізував та не надав належної правової оцінки її доводам щодо визнання обставини, яка пом`якшує покарання засудженому ОСОБА_7 - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника та просила судові рішення залишити без зміни.
Інших учасників було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та твердження, наведені у касаційній скарзі захисника, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи у суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів касаційного суду виходить із фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, встановлених судом.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень і особі засудженого через суворість та наявність підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України, є безпідставними.
За приписами ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК України означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку суспільно небезпечне діяння. Беручі до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між встановленим судом видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема, ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Відповідно до положень статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.