ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2024 року
м. Київ
справа № 542/1701/22
провадження № 51-314км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 червня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 червня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК
до покарання у виді позбавленням волі на строк 10 років.
Зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 03 жовтня 2022 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 03 жовтня 2022 року близько 20:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прибув до місця мешкання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ( АДРЕСА_1 ) з метою пошуку своєї співмешканки ОСОБА_10, яка була там відсутня, та почав гучно стукати в двері і вікна будинку, висловлюючи погрози вбивством мешканцям будинку. Почувши погрози ОСОБА_6, ОСОБА_8, взявши з собою для захисту кухонний ніж, відчинив двері та до будинку зайшов ОСОБА_6 .
У подальшому, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 розпочався конфлікт, який переріс у бійку, під час якої у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, відібрав з рук ОСОБА_8 ніж та умисно наніс клинком ножа два удари у ліву та праву передню частини грудної клітини останнього. Після цього його дії зупинила ОСОБА_9 . У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями у вигляді ножових поранень ОСОБА_8 був доставлений до КНП "Полтавська ЦРЛ", де помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 07 грудня 2023 року вирок районного суду залишив без змін, аапеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Захисник у касаційній скарзі, яка є ідентичною його апеляційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити оскаржувані судові рішення, перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 КК на ст. 118 КК та призначити йому покарання в межах санкції цієї статті.
Стверджує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, наданим стороною обвинувачення, і дійшов необґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Наполягає на тому, що ОСОБА_6 було затримано в порушення ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), при цьому процесуально факт затримання було зафіксовано лише через добу (04 жовтня 2022 року), тобто після винесення ухвали слідчим суддею про обрання йому запобіжного заходу.
Доводить, що при цьому було порушено право на захист ОСОБА_6, оскільки захисника йому було призначено після винесення ухвали про обрання йому запобіжного заходу, однак слідчі дії (освідування на стан алкогольного сп`яніння, відібрання біологічних зразків, вилучення одягу і взуття, надання пояснень його підзахисним, а також допит свідків) проводились без участі захисника до внесення відомостей в ЄРДР і в нічний час доби. На підставі цього, уважає ці докази, а також похідні від них, зокрема експертизи, недопустимими.
Вказує на те, що районний суд залишив поза увагою, що докази, отримані слідчими ОСОБА_11 (протоколи допиту свідка ОСОБА_9, слідчого експерименту за її ж участі) та ОСОБА_12 (протокол огляду трупа ОСОБА_8 з фототаблицею до нього), а також похідні від них (зокрема висновки експертиз) повинні бути визнані як недопустимі, оскільки ці слідчі не входили до складу групи слідчих у провадженні та процесуальні документи складені всупереч нормам КПК.
Зазначає, що в матеріалах провадження відсутня постанова про призначення експертизи трупа ОСОБА_8, тому, на його думку, є невстановлений факт покладення на експерта обов`язку вилучення доказів з трупа (клаптик шкіри і шматок ребра ОСОБА_8 ). Додає, що в матеріалах справи також відсутні будь-які дані про те, на яких підставах медична документація щодо ОСОБА_8 потрапила до судового експерта. З огляду на це, вважає висновок експерта № 745 також недопустимим доказом.
Висловлює незгоду з визнанням районним судом допустимими доказами протокол огляду місця події і похідні від нього, оскільки ця слідча дія проведена на підставі заяви жительки будинку, де сталась подія злочину, - ОСОБА_9, яка надала дозвіл на огляд господарства, а не безпосередньо житла, а оскільки ця слідча не була невідкладною. Крім іншого додає, що під оглядом місця події фактично проведено обшук за участі понятих, які, як уважає захисник, є зацікавленими особами, що підтверджується відеозаписом слідчої, яку орган досудового розслідування не легалізував в порядку КПК.
Стверджує, що речові докази, вилучені під час огляду місця події, та похідні від них докази також повинні бути визнані недопустимими, з огляду на те, що їх вилучення здійснювалось без участі понятих та без належного упакування. Крім того, ці докази не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК.
Наголошує, що відеозаписи з нагрудних камер поліцейських від 04 жовтня 2022 року є недопустимими доказами, адже їх отримано не у порядку і не в спосіб, визначений КПК.
Підкреслює, що районний суд достеменно не встановив, що ОСОБА_6 був ініціатором конфлікту, при цьому встановив, що саме ОСОБА_8 вийшов на розмову до ОСОБА_6 із ножем, що свідчить про те, що в діях його підзахисного не було умислу на вбивство потерпілого, а лише наявні ознаки перевищення меж необхідної оборони. Додає, що наявність в ОСОБА_6 порізів на тілі та на його одязі підтверджує нанесення ОСОБА_8 ударів ножем і свідчить про ознаки оборони від дій потерпілого.
Підсумовуючи, стверджує, що на всі порушення вказані вище зверталась увага апеляційного суду, однак цей суд в порушення вимог статей 404, 419 КПК, без повторного дослідження доказів, не розглянув його доводів апеляційної скарги, не надав обґрунтованих відповідей на них та не спростував їх належним чином.
Крім іншого, на думку захисника, апеляційний суд порушив приписи ст. 76 КПК, оскільки суддя ОСОБА_13, який входив до складу колегії під час перегляду вироку від 16 червня 2023 року, брав участь у розгляді його апеляційної скарги на невнесення інформації до ЄРДР за фактом надання завідомо неправдивих показань свідком ОСОБА_9, що також, як уважає захисник, свідчить про істотне порушення вимог КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу сторони захисту, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти її задоволення, просила судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.