ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2024 року
м. Київ
справа № 153/317/23
провадження № 61-1096 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банка "ПриватБанк"
на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 жовтня
2023 року в складі судді Швеця Р. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2023 року в складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Якименко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 12 березня 2008 року
між закритим акціонерним товариством комерційним банком (далі - ЗАТ КБ) "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № МКЯ-066, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 20 000,00 доларів США на термін
до 10 березня 2014 року.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором від 12 березня 2008 року були укладені окремі договори поруки: від 12 березня
2008 року № МКЯ-066/3 між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПриватБанк"; від 12 березня 2008 року № МКЯ-066/2 між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ "ПриватБанк"; від 12 листопада 2013 року № МКЯ-066/DP1 між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк".
12 листопада 2013 року між банком і ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору від 12 березня 2008 року № МКЯ-066, відповідно до пункту 2.2 якого замінено валюту кредиту з долару США на гривню,
у зв`язку з чим заборгованість ОСОБА_1, зазначена в пункті 1.1, на дату укладення цього додаткового договору становила 366 804,67 грн.
ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання, позичальник і поручителі на вимоги банка не реагували, тому станом на 05 січня 2023 року у неї утворилася заборгованість у розмірі 1 008 027,45 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 250 459,12 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 10 518,75 грн, пеня за порушення строків розрахунків - 747 049,58 грн.
З урахуванням наведеного, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути солідарно
з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь банка заборгованість за кредитним договором від 12 березня 2008 року № МКЯ-066 станом на 05 січня 2023 року у розмірі 1 008 027,45 грн, яка складається
з: заборгованості за кредитом - 250 459,12 грн, заборгованості за процентами
за користування кредитом - 10 518,75 грн, пеня за порушення строків
розрахунків - 747 049,58 грн, а також судові витрати у розмірі 15 120,41 грн.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 жовтня
2023 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду
від 19 грудня 2023 року, у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову банка, суд першої інстанції, з яким погодився
й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що банк, звернувшись до суду
з відповідними позовами про солідарне стягнення із ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 заборгованості за цим самим кредитним договором у розмірі
25 659,13 доларів США (рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2010 року, справа № 2-733/2010) і про звернення стягнення
на предмет іпотеки (будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) (рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2017 року, справа № 153/1325/16-ц), змінив строк повернення кредиту, а тому подальше нарахування процентів та пені за цим договором є неправомірним. Позивач має право на стягнення коштів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, проте у цій справі такої вимоги до відповідачів не заявляв. Судами враховані відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду.
Суд першої інстанції, відхиляючи відповідні доводи банка, вказав про те,
що ОСОБА_1 інших кредитних коштів за укладеним між банком і нею
12 листопада 2013 року додатковим договором № 1 до кредитного договору
від 12 березня 2008 року № МКЯ-066 від АТ КБ "ПриватБанк" не отримувала,
а переведення валюти зобов`язання із долара США на гривню, зменшення суми кредитної заборгованості є лише зміною умов виконання зобов`язання щодо погашення позичальником уже наявної заборгованості за кредитним договором від 12 березня 2008року № МКЯ-066.
Апеляційний суд, погоджуючись із висновком районного суду, вказав, що банк втретє звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12 березня 2008 року № МКЯ-066, при цьому не згадуючи в позові про наявність таких судових рішень, ухвалених на його користь й замовчуючи питання виконання указаних вище судових рішень у примусовому порядку.
Також апеляційний суд установив, що доказів, що відповідачі виконали свої зобов`язання за договорами кредиту та поруки матеріали справи не містять, разом із цим, банк веде себе алогічно, намагаючись ще одним позовом виправити негативні для них наслідки у зв`язку з їх бездіяльністю щодо незвернення
до виконання наявних судових рішень, які набрали законної сили, та які ухвалені
на його користь, для отримання бажаного, - заборгованість за одним і тим самим кредитним договором, й такі дії суперечать засадам цивільного судочинства,
а саме справедливості, добросовісності та розумності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
У січні 2024 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2023 року,
у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банка.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: судами застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2024 року відкрито касаційне провадження
у вказаній справі.Витребувано цю цивільну справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, не враховано відповідні правові висновки Верховного Суду у подібних справах, у зв`язку з чим помилково відмовлено в задоволенні позову.
Судами залишено поза увагою, що 12 листопада 2013 року сторони уклали додатковий договір № 2 до кредитного договору від 12 березня 2008 року
№ МКЯ-066 для створення більш сприятливих умов для виконання зобов`язань ОСОБА_1 . Цей договір породжує юридичні наслідки, обумовлені ним, і в силу презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним. Зокрема за цим додатковим договором був змінений термін виконання зобов`язань
до 10 листопада 2023 року, позовна давність збільшена до 15 років. Банк надав належні докази щодо наявного розміру заборгованості. Звернення стягнення
на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права стягнути непогашену заборгованість.
Рішення судів, на які посилаються суди попередніх інстанцій, виконані не були.
Задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від представника ОСОБА_1, мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених
у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов
та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору
та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору
за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку;
(3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться
в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит