ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 918/713/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
боржника: не з`явився,
ГУ ДПС у Рівненській області: Гоч Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Оптіма-770-Р" Товариства з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 (колегія суддів у складі: головуючий - Грязнов В.В., Розізнана І.В., Павлюк І.В.)
у справі № 918/713/23
за заявою Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області
до Дочірнього підприємства "Оптіма-770-Р" Товариства з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст заяви
1. Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - Податковий орган) у липні 2023 року звернулось до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Оптіма-770-Р" Товариства з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум" (далі - Боржник), в якій просило визнати його грошові вимоги до Боржника у розмірі 7313833,97 грн, у тому числі ІІ черга - заборгованість з основного платежу з ЄСВ у сумі 10454,26 грн, ІІІ черга - заборгованість з основного платежу з податків у сумі 6787375,24 грн, VI черга - штрафні санкції в сумі 39635,49 грн, та пеня в сумі 476368,98 грн, а також І черга - витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство, витрати на оплату судового збору в сумі 26840,00 грн та витрати на авансування винагороди арбітражного керуючого в сумі 60300,00 грн.
2. Заяву мотивовано відсутністю реальних шляхів погашення Боржником податкового боргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
3. За Боржником обліковується борг зі сплати податків та єдиного соціального внеску в сумі 7313833,97 грн: з податку на додану вартість (140010600) - 641251,57 грн; з орендної плати за землю (18010600) - 6661280,81 грн; з екологічного податку (19010100) - 577,33 грн; з єдиного соціального внеску (71010000) - 10454,26 грн, а також штрафні санкції в сумі 39635,49 грн, пеня в сумі 476368,98 грн.
4. Зазначена заборгованість виникла на підставі самостійно задекларованих, але не сплачених Боржником зобов`язань, а також застосованих контролюючим органом штрафних санкцій за ППР за період 2017-2023 років.
5. Відповідно до статті 59.1 Податкового кодексу України Податковий орган направив податкову вимогу форми "Ю" №11267-17 від 27.12.2017, а у зв`язку з несплатою у встановлений законом термін та збільшенням суми податкового боргу подав позов до суду.
6. Рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі №1740/2129/18, від 05.03.2020 у справі №460/4028/19, від 10.09.2021 у справі №460/5940/21, від 23.05.2022 у справі №460/17427/21, від 26.08.2022 у справі; №460/17272/21, які набрали законної сили, позови Податкового органу до Боржника про стягнення податкового боргу задоволено повністю.
7. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі №460/6476/20 задоволено позов Податкового органу до Боржника про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі. Проте заборгованість перед бюджетом погашена так і не була.
8. Податковий орган виставив до Боржника інкасові доручення від 17.12.2019 на суму 85302,57 грн, від 27.02.2020 на суму 60366,81 грн, від 06.03.2020 на суму 287379,45 грн, від 08.05.2020 на суму 287379,45 грн, від 17.06.2020 на суму 287379,45 грн, від 26.08.2020 на суму 287379,45 грн, від 27.10.2020 на суму 1338960,28 грн та від 27.10.2020 на суму 287379,45 грн. Вказані інкасові доручення повернуто без виконання.
9. Податковий орган провів опис майна Боржника, зареєстрував публічне обтяження у вигляді податкової застави.
10. Податковий орган пред`явив до виконання виконавчий лист, виданий 13.07.2022 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/5940/21, а також вжив заходи для стягнення з Боржника відповідного розміру заборгованості у зведеному виконавчому провадженні №58056187, що перебуває на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
11. Листом №759 від 06.01.2023 орган державної виконавчої служби повідомив, що численними постановами від 22.01.2019, від 08.04.2021, від 05.07.2021 державний виконавець оголосив у розшук рухоме майно Боржника. Частину засобів розшукано органами національної поліції та реалізовано на прилюдних електронних торгах СЕТАМ, а кошти від реалізації перераховано стягувачам. Станом на 06.01.2023 органи державної виконавчої служби продовжують розшук 8 транспортних засобів Боржника, результат відсутній, майно не знайдено.
12. Згідно з інформацією, наданою Податковим органом, в інтегрованих картках платника податку Боржника за кодом операцій "101" сплачено до бюджету 27.01.2023 - 103112,09 грн, 28.02.2023 - 118578,90 грн, 28.03.2023 - 118578,90 грн, 26.04.2023 - 118578,90 грн, 27.01.2023 - 5077,98 грн, 28.02.2023 - 5839,74 грн, 28.03.2023 - 5839,74 грн, 26.04.2023 - 5839,74 грн, 27.01.2023 - 5748,22 грн, 28.02.2023 - 6610,41 грн, 26.04.2023 - 6610 грн, 27.01.2023 - 19625,43 грн, 28.02.2023 - 22569,30 грн, 28.03.2023 - 22569,3 грн, 26.04.2023 - 22569,30 грн. Наведеним підтверджено, що ДП Боржник протягом 2023 року продовжує сплачувати податкові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки.
13. Боржник подав до Податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2022 рік, в якій задекларовано збитковість діяльності та визначено об`єкт до оподаткування у розмірі "мінус" 14020020,00 грн.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
14. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.10.2023 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника за заявою Податкового органу, заяву арбітражного керуючого Чепелюка О.О. про участь у справі про банкрутство залишено без розгляду.
15. Ухвалу мотивовано висновком про наявність спору про право щодо вимог Податкового органу як ініціюючого кредитора з огляду на встановлення обставин неповноти його дій, передбачених спеціальним законодавством, зокрема, із вжиття всіх можливих заходів для пошуку майна Боржника, вчинення заходів для можливості погашення існуючого боргу за рахунок дебіторської заборгованості Боржника, передбачених пунктом 87.5 статті 87 і пунктом 95.22 статті 95 Податкового кодексу України.
16. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 зазначену ухвалу скасовано, матеріали справи направлено до господарського суду першої інстанції на стадію підготовчого засідання.
17. Постанову мотивовано безпідставністю доводів Боржника, покладених місцевим господарським судом в основу висновку про відсутність доказів вжиття Податковим органом усіх заходів забезпечення погашення податкового боргу, зокрема, щодо пошуку майна Боржника та щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості Боржника, розмір якої є незначним порівняно з наявною заборгованістю перед податковим органом.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
18. Боржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду апеляційної інстанції.
19. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на неврахування апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.05.2022 у справі №917/1234/21, щодо застосування статей 87, 95 Податкового кодексу України, статей 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) у подібних правовідносинах.
20. Боржник зазначає, що Податковий орган не вжив заходів для укладення можливого договору про переведення права вимоги та проігнорував процедуру звернення до суду для укладення такого правочину в порядку, передбаченому пунктом 95.22 статті 95 Податкового кодексу України, без належного обґрунтування, а лише на підставі оціночного судження про те, що дебіторська заборгованість Боржника є незначною порівняно з наявним податковим боргом.
21. Боржник наголошує, що законодавець не наділив контролюючий орган повноваженнями щодо оцінювання розміру дебіторської заборгованості, яка є достатньою для укладення договору про переведення права вимоги, а також звернення до суду для укладення такого правочину на підставі вказаної норми Кодексу.
22. На думку Боржника, дії Податкового органу є непослідовними, адже у випадку ухилення від укладеного договору в порядку статті 87 Податкового кодексу України він мав би звернутися до суду з вимогою про переведення боргу, а не із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
23. Також Боржник вказує, що Податковий орган проігнорував цілий комплекс заходів, спрямованих на виявлення майна та звернення стягнення на нього в судовому порядку, тобто фактично не реалізував основний спосіб стягнення податкового боргу.
24. З огляду на таке Боржник стверджує про наявність передбаченої частиною 6 статті 39 КУзПБ підстави для відмови у відкритті провадження у справі про його банкрутство, адже між Податковим органом і Боржником існують суперечки щодо їх прав та обов`язків, зокрема, щодо можливості виконання зобов`язання Боржника у спосіб, передбачений пунктом 87.5 статті 87 Податкового кодексу України.
25. Боржник вважає безпідставним посилання апеляційного господарського суду на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.06.2020 у справі №905/2030/19, правовідносини в якій не є подібними до правовідносин у цій справі з огляду на спеціальний статус ініціюючого кредитора, яким є Податковий орган.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
26. Податковий орган подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.
27. Податковий орган заперечує проти посилання Боржника на постанову Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №917/1234/21, адже в ній, на відміну від цієї справи, у боржника існувала дебіторська заборгованість, що в декілька разів перевищувала податкову заборгованість, тому її реалізація могла погасити податковий борг і, відповідно, підстав для визнання боржника банкрутом не було. Натомість Податковий орган посилається на постанову Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №910/21899/21.
28. Податковий орган наголошує, що в цій справі з боку Боржника відсутні заперечення щодо предмету, підстав виникнення заборгованості, суми та структури такого зобов`язання, а також строку їх виконання. Водночас неможливість погашення заборгованості Боржником за всіма вжитими Податковим органо заходами досліджено апеляційним господарським судом, що знайшло відображення у тексті оскаржуваної постанови.
Позиція Верховного Суду
29. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
30. Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це, зокрема, неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
31. При цьому грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.
32. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора визначений статтею 39 КУзПБ.
33. Згідно з частинами 1-3 статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.
34. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі. Зокрема, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження (ч.ч. 5, 6 ст. 39 КУзПБ).
35. Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого засідання у справі.
36. Зокрема, однією з обов`язкових умов для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника є встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.
37. Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
38. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20 та від 24.11.2021 у справі №910/16246/18.
39. Також Верховний Суд (зокрема в постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20) неодноразово зазначав, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
40. Поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.