ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 909/278/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 (головуючий - Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2023 (суддя Михайлишин В.В.) у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Стефурина Василя Васильовича
до Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж"
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні адміністративними і виробничими приміщеннями та витребування з незаконного володіння рухомого майна.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову
1. Фізична особа - підприємець Стефурин Василь Васильович (далі - "Позивач", ФОП Стефурин В.В.) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж" (далі - "Відповідач", ПП ВКП "Забереж"), в якому просив:
- усунути йому перешкоди в користуванні та розпорядженні адміністративними і виробничими приміщеннями, розташованими в урочищі "Сигли", село Слобода Небилівська, Рожнятівського району, Івано-Франківської області, а саме: адміністративною будівлею - загальною площею 44,8 кв.м., зазначеною в плані під літерою "А"; виробничим цехом - пилорамою загальною площею 316,6 кв.м., зазначеним у плані під літерою "Б"; виробничим приміщенням - цехом готової продукції, загальною площею 352,1 кв.м., зазначеним у плані під літерою "В"; виробничим приміщенням - навісом, загальною площею 181 кв.м., зазначеним в плані під літерою "Г", шляхом надання доступу до вказаних приміщень;
- витребувати з незаконного володіння ПП ВКП "Забереж" рухоме майно, яке знаходиться в орендованому приміщенні, а саме: стрічкопильний верстат моделі ВСГ-1000 Імекс - 2008 року виготовлення (виробництва Україна), в кількості 1 штука (вартістю 85 000 грн), верстат круглопильний поздовжній, моделі ВК-40, Імекс - 2008 року виготовлення (виробництва Україна), в кількості 1 штука (вартістю 40 000 грн), верстат для загострення строгальних ножів, в кількості 1 штука (вартістю 31 956 грн), верстат універсальний заточний 3д642с, в кількості 1 штука (вартістю 199 725 грн), станок типу Вайнінг UNIMAT 500, в кількості 1 штука (вартістю 200 000 грн), станок типу Оптікус с-90, в кількості 1 штука (вартістю 85 000 грн), шипорізний станок типу Профі Джоінт, в кількості 1 штука (вартістю 120 000 грн), верстат дисковий, в кількості 1 штука, будівельні матеріали (профнастил Т-10 та Т-14) 139, 329 кв.м., раму УРАЛ-4320, в кількості 1 штука, міст у зборі передній - УРАЛ, в кількості 1 штука та міст задній у зборі - УРАЛ, в кількості 2 штуки.
2. Позовні вимоги ФОП Стефурин В.В. узагальнено обґрунтовував тим, що він є законним орендарем згаданих вище приміщень на підставі договору оренди № 1/20 від 21.09.2020, укладеного з Відповідачем, проте останнім чиняться перешкоди в користуванні орендованим майном, шляхом ненадання доступу до нього. Крім цього, Позивач наполягав, що в орендованих ним приміщеннях досі перебуває його рухоме майно (станки, обладнання, будівельні матеріали), яке внаслідок неправомірних дій ПП ВКП "Забереж" незаконно вибуло із володіння Позивача і утримується Відповідачем без жодних правових підстав.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 02.10.2023 позов задовольнив частково. Вирішив усунути Позивачу перешкоди в користуванні та розпорядженні вказаними у позові адміністративними та виробничими приміщеннями, шляхом надання доступу до них. Також витребував з незаконного володіння ПП ВКП "Забереж" на користь ФОП Стефурина В.В. стрічкопильний верстат моделі ВСГ-1000 Імекс - 2008 року виготовлення, виробництва Україна, в кількості 1 штука (вартістю 85 000 грн), верстат круглопильний поздовжній моделі ВК-40, Імекс - 2008 року виготовлення, виробництва Україна, в кількості 1 штука (вартістю 40 000 грн), верстат для загострення строгальних ножів, в кількості 1 штука (вартістю 31 956 грн), верстат універсальний заточний 3д642с, в кількості 1 штука (вартістю 199 725 грн), станок типу Вайнінг UNIMAT 500, в кількості 1 штука (вартістю 200 000 грн), станок типу Оптікус с-90, в кількості 1 штука (вартістю 85 000 грн), шипорізний станок тину Профі Джоінт, в кількості 1 штука (вартістю 120 000 грн). У витребуванні решти заявленого рухомого майна суд відмовив.
4. Місцевий суд рішення мотивував доведеністю Позивачем обставин наявності між сторонами діючих договірних відносин оренди щодо спірних адміністративних та виробничих приміщень, а також і обставин вчинення Відповідачем перешкод у користуванні цими приміщеннями, шляхом неправомірного блокування Позивачеві доступу до них. Звідси вирішив, що позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні орендованими приміщеннями підлягають задоволенню.
5. Позовні ж вимоги про витребування рухомого майна із незаконного володіння Відповідача суд визнав обґрунтованими частково, позаяк констатував, що Позивач належними та допустимими доказами довів своє право власності лише на частину майна, яке просив витребувати.
6. За наслідками здійснення апеляційного перегляду справи Західний апеляційний господарський суд своєю постановою від 23.01.2024 рішення місцевого господарського суду залишив без змін.
Касаційна скарга
7. Не погодившись із судовими рішеннями, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а цю справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
8. Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано та порушено ряд норм матеріального та процесуального права (підстава касаційного оскарження - пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
9. Обґрунтовуючи наведене пояснює, що:
- суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо правильного застосовування статей 203, 215, 229 - 233 Цивільного кодексу України, які викладено у постановах від 26.10.2022 у справі № 227/3760/16-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 10.05.2023 у справі № 567/1437/19 та від 07.11.2018 у справі № 183/3811/16; наполягає, що суди не врахували того, що Відповідач протягом розгляду цієї справи наполягав на неукладеності договору оренди з Позивачем як такого, а тому їх висновки про те, що цей договір не визнаний недійсним і підтверджує обставини перебування сторін в орендних правовідносинах є помилковим та таким, що суперечить висновкам суду касаційної інстанції, які наведені у згаданих постановах; судами у цій частині також було повністю проігноровано факт відсутності у матеріалах цієї справи оригіналу згаданого договору оренди та будь-яких доказів його виконання;
- суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо правильного застосовування статей 74, 76 - 79, 86 ГПК України, які викладено у постановах від 07.07.2022 у справі № 910/886/21, від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11 (914/1919/20), оскільки за наявності взаємосуперечливих доказів не розглянули питання призначення судової експертизи у цій справі;
- суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо правильного застосовування статті 387 Цивільного кодексу України, які викладено у постановах від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 21.08.2023 у справі № 727/10896/16, адже не надали оцінки тому, що щодо частини рухомого майна, яке Позивач просив витребувати між сторонами цієї справи наявні договірні відносини, а щодо іншої наявний спір між сторонами щодо права власності; в результаті суди проігнорували, що обраний Позивачем спосіб захисту про витребування майна із чужого незаконного володіння є неналежним, що в силу ряду висновків Верховного Суду було самостійною підставою для відмови у позові.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
10. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує викладені в ній доводи. Зазначає, що суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях правильно застосовували правові норми і жодних порушень не допустили. Підкреслює також, що під час здійснення провадження у цій справі місцевим судом було оглянуто оригінал, укладеного між сторонами договору оренди, досліджено докази виконання його умов, а тому посилання скаржника на практику Верховного Суду не релевантні. У зв`язку з цим у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій в контексті встановлених обставин справи
11. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
12. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін (Стефурин В.В. особисто, представник Позивача - адвокат Тинів І.Д., представник Відповідача - адвокат Селянін В.О.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
13. Суди попередніх інстанцій встановили, що 21.09.2020 ПП ВКП "Забереж" в особі комерційного директора Зіника В.В. (як орендодавець) і ФОП Зіник В.В. (прізвище змінено на Стефурин) (як орендар) уклали договір оренди нежитлових приміщень № 1/20 (далі - Договір оренди), за змістом якого орендодавець зобов`язався передати орендарю в безкоштовне користування наступні приміщення: адміністративну будівлю загальною площею 44,8 кв.м., зазначену у плані літерою "А"; виробничий цех - пилорама загальною площею 316, 6 кв.м., зазначений в плані літерою "Б"; виробниче приміщення - цех готової продукції загальною площею 352,1 кв.м., зазначене в плані літерою "В" та виробниче приміщення - навіс, загальною площею 181 кв.м., зазначене в плані літерою "Г", які розташовані в урочище "Сигли", село Слобода Небилівська, Рожнятівського району Івано-Франківської області.
Зі свого боку орендар зобов`язався прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.
14. В пункті 1.2 Договору оренди сторони домовились, що приміщення надано для використання орендарем у підприємницькій діяльності, а саме виробництво шпону та переробка деревини.
15. Згідно з пунктами 2.2.3 - 2.2.4 Договору оренди сторони погодили, що орендодавець зобов`язується не чинити перешкод орендарю в користуванні орендованим майном та не втручатися в господарську діяльність орендаря.
16. Орендар має право пристосовувати орендоване приміщення для потреб власної господарської діяльності (пункт 2.3.2 Договору оренди).
17. Договір може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця, якщо орендар не сплатив орендну плату за договором. Договір не може бути розірваний за ініціативою орендодавця з інших причин ніж ті, що вказані в договорі. Про розірвання договору інша сторона письмово попереджається за 2 (два) місяці (пункти 5.2-5.4 Договору оренди).
18. Відповідно до пункту 6.1 Договору оренди цей договір укладено строком до 21.08.2023 з наступною пролонгацією на кожен наступний рік, якщо жодна зі сторін не заявить про його розірвання.
19. Судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні, а сторонами не подані докази направлення Відповідачем повідомлення Позивачу про припинення Договору оренди. Звідси такий договір є пролонгованим на один рік до 21.08.2024.
20. Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено презумпцію правомірності правочину.
21. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
22. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
23. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 5023/3905/12, від 23.01.2018 у справі № 203/2612/13-ц, яку в силу вимог частини четвертої статті 236 ГПК України враховано судом попередньої інстанції.
24. За викладеного, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину та за відсутності доведеного факту припинення оспорюваного Договору оренди, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказаний договір є підставою, в розумінні норм статті 11 названого Кодексу, для виникнення у сторін спірних правовідносин взаємних цивільних прав та обов`язків.
25. Заперечення Відповідача про наявність Договору оренди вже підставно відхилені судом попередньої інстанції як такі, що суперечать встановленим обставинам справи. Так само підставно виснувано апеляційним судом і про те, що відсутність доказів оплати за цим договором не свідчить про його неукладеність, оскільки його умовами визначено, що сплата орендного платежу в сумі 7000 грн здійснюється лише в останній місяць строку дії цього договору (пункт 3.1. Договору оренди).
26. Суди попередніх інстанцій встановили, що сторонами акт приймання-передачі приміщень дійсно не укладався, але за умовами Договору оренди такий і не повинен був укладатися. Водночас розміщення засобів виробництва ФОП Стефурина В.В. в орендованих приміщеннях та здійснення ним підприємницької діяльності у відповідності до видів його діяльності, свідчить про те, що Відповідач фактично здійснив передачу в оренду приміщення Позивачеві, а тому протилежні аргументи скаржника є безпідставними.
27. Звідси доводи Відповідача про те, що судові рішення у цій справі ухвалено без урахування висновків Верховного Суду, які наведеного у постановах від 26.10.2022 у справі № 227/3760/16-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 10.05.2023 у справі № 567/1437/19 та від 07.11.2018 у справі № 183/3811/16 є необґрунтованими.
28. Щодо висновків судів в частині посилань Відповідача на заяву свідка, подану в порядку статті 88 ГПК України за змістом якої ОСОБА_1 (директор ПП ВКП "Забереж") заперечував факт укладення Договору оренди, суд касаційної інстанції відмічає, що така заява обґрунтовано не прийнята місцевим господарським судом, позаяк згідно з частиною другою статті 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.
29. Більше того, як установили суди доводи про непідписання ОСОБА_1 . Договору оренди спростовуються тим, що цей договір містить підпис останнього та завірений круглою печаткою підприємства. При цьому, обставини того, що наявний на Договорі оренди підпис належить не ОСОБА_1 . Відповідачем не доведений.
30. У цій частині суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо правильного застосовування статей 74, 76 - 79, 86 ГПК України, які викладено у постановах від 07.07.2022 у справі № 910/886/21, від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11 (914/1919/20), оскільки ПП ВКП "Забереж" клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у цій справі не заявляло, про наявність саме конкретних взаємосуперечливих доказів у скарзі не зазначило.