УХВАЛА
15 травня 2024 року
м. Київ
cправа №333/395/22
провадження № 14-55цс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Ступак О. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2023 року (суддя Наумова І. Й.) та постанову Запорізького апеляційного суду від 31 травня 2023 року (колегія суддів Гончар М. С., Маловічко С. В., Подліянова Г. С.)
за скаргою ОСОБА_1
на бездіяльність державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), правонаступником якого є Комунарський відділ державної виконавчої служби в м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2
за участю заінтересованих осіб - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промисловий інвестиційний банк", начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби в м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Шабали Ігоря Анатолійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
УСТАНОВИЛА:
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі також - заявниця) звернулася до суду зі скаргою, у якій просила:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), правонаступником якого є Комунарський відділ державної виконавчої служби в м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 (далі - державний виконавець) щодо незняття арешту зі всього невизначеного нерухомого майна скаржниці при поверненні виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_2;
- визнати неправомірною бездіяльність державної виконавиці щодо незняття арешту зі всього невизначеного нерухомого майна скаржниці (запис про обтяження № 13146086 від 22 жовтня 2022 року) при поверненні виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
- визнати незаконною відмову у скасуванні арештів майна скаржниці, накладених у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 і № НОМЕР_1;
- зняти арешт і заборону відчуження всього невизначеного нерухомого майна скаржниці, накладені у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 (запис про обтяження № 13146075 від 22 жовтня 2022 року) і № НОМЕР_1 (запис про обтяження № 13146086 від 22 жовтня 2022 року).
2. Скарга мотивована тим, що на виконанні у Комунарському відділі державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), правонаступником якого є Комунарський відділ державної виконавчої служби в м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Комунарський ВДВС у м. Запоріжжі), перебував виконавчий документ № 2-157, виданий 31 травня 2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення зі скаржниці на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промисловий інвестиційний банк" (далі -ПАТ "Промінвестбанк") 26 179,79 дол. США та 58 665,99 грн боргу. На підставі цього виконавчого документа 14 серпня 2012 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2. З метою забезпечення виконання рішення постановою від 22 жовтня 2012 року на майно заявниці накладено арешт. 04 листопада 2013 року державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606- XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV). Повторно виконавчий документ на виконання не надходив.
На виконанні у Комунарському ВДВС у м. Запоріжжі перебував виконавчий документ № 2-157, виданий 31 травня 2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Промінвестбанк" 223,13 дол. США та 304,08 грн. На підставі цього виконавчого документа 14 серпня 2012 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. З метою забезпечення виконання рішення суду постановою від 22 жовтня 2012 року на майно скаржниці накладено арешт. 04 листопада 2013 року державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV. Повторно виконавчий документ на виконання не надходив.
29 листопада 2021 року ОСОБА_1, отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, дізналася про накладення 22 жовтня 2012 року арешту на все невизначене її майно у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2, № НОМЕР_1.
14 грудня 2021 року ОСОБА_1 через представника звернулася до начальника Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі із заявою про скасування арешту, накладеного на її майно.
20 грудня 2021 року в листі-відповіді № 81881-18.3-34 їй повідомили, що виконавчі провадження № НОМЕР_2 і № НОМЕР_1 завершені згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, тому підстав для зняття арешту немає.
На адвокатський запит представника заявниці Комунарський районний суд м. Запоріжжя повідомив, що дублікат виконавчого листа № 2-157 не видавався, заяви про видачу дублікатів виконавчих листів до суду не надходили.
Автор звернення вважає, що оскільки виконавчий документ від 31 травня 2012 року № 2-157, виданий Комунарським районним судом м. Запоріжжя, 04 листопада 2013 року повернули стягувачу, який повторно не пред`явив його для виконання, а строк для його пред`явлення сплив, то арешт майна заявниці є безпідставний і невиправданий.
3. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2023 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV. Таке повернення не є підставою для зняття арешту з майна боржника. Права заявниці державний виконавець та начальник Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 і № НОМЕР_1 не порушили. Наведене узгоджується з висновками, зробленими Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 521/14329/20.
4. Постановою Запорізького апеляційного суду від 31 травня 2023 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2023 року залишено без змін.
5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги. Зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 погасила борг. Оскільки повернення виконавчого документа стягувачу не є закінченням виконавчого провадження, а рішення суду заявниця не виконала, то підстави для зняття арешту з її майна відсутні.
6. Не погодившись із ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2023 року та постановою Запорізького апеляційного суду від 31 травня 2023 року, ОСОБА_1 у червні 2023 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
7. Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року у справі № 522/8685/13.
А також тим, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах з приводу того, чи перериває строк для примусового виконання виконавчого листа його пред`явлення одному з боржників.
У касаційній скарзі міститься посилання на те, що суди не звернули увагу на те, що строк для пред`явлення до виконання виконавчого документа № 2-157, виданого 31 травня 2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, сплив 05 листопада 2014 року, тобто через рік з моменту прийняття 04 листопада 2013 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Цей документ повторно на виконання не надходив. Матеріали виконавчих проваджень № НОМЕР_2 і № НОМЕР_1 були знищені через закінчення строків зберігання. Заяви про заміну сторони виконавчого провадження та про видачу дублікатів виконавчих листів до Комунарського районного суду м. Запоріжжя не надходили.
8. Ухвалою від 07 серпня 2023 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у справі, а ухвалою від 14 лютого 2024 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України для) відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Касаційні суди у складі Верховного Суду неоднаково застосовують одні і ті самі положення Закону № 606-XIV та Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) у подібних правовідносинах.
9. Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону (частина перша статті 30 Закону № 606-XIV).
Виконавчий документ на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV).
Виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, передбачених частинами першою та другою статті 49 Закону № 606-XIV. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (частини перша та друга статті 50 Закону № 606-XIV).
Схожі за змістом норми містяться у частинах першій та другій статті 40 Закону № 1404-VIII.
10. У цій справі, відмовляючи у задоволенні скарги, суди першої й апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки державний виконавець на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV повернув виконавчий документ стягувачу, а не органу, який його видав, то виконавче провадження є незавершеним. Тому відсутні підстави для зняття арешту, передбачені на час винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у 2014 році за статтею 50 Закону № 606-XIV і на час розгляду судом скарги ОСОБА_1 за статтею 59 Закону № 1404-VIII.