ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2024 року
м. Київ
справа № 469/1409/15-к
провадження № 51-4902км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
виправданих ОСОБА_7, ОСОБА_8
(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 березня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42015160000000109, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вербка Чечельницького району Вінницької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Первомайська Миколаївської області, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_3 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 березня 2019 року визнано невинуватими: ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_8 - ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України та обох виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки не доведено того, що в діяннях обвинувачених є склад кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів.
Як зазначено у вироку суду, згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42015160000000109, орган досудового розслідування пред`явив ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе і третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі, вчиненому службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.
Указом Президента України від 15 січня 2007 року "Про призначення суддів" ОСОБА_7 призначено суддею Суворовського районного суду м. Одеси.
Постановою Верховної Ради України від 2012 р. № 4322-VІ "Про обрання суддів" ОСОБА_7 обраний на посаду судді Суворовського районного суду міста Одеси безстроково.
Таким чином, ОСОБА_7 як суддя місцевого суду відповідно до прим. 2 до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Cуддя Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_7 наділений від імені держави повноваженнями здійснювати правосуддя. При цьому він зобов`язаний суворо дотримуватися вимог чинного законодавства України.
Утім ОСОБА_7 протиправно використав надану йому владу судді з метою особистого незаконного збагачення шляхом вимагання та одержання неправомірної вигоди у великому розмірі, вступивши для цього в попередню змову зі своїм знайомим ОСОБА_8 .
Під час досудового розслідування встановлено, що в ході виконання своїх повноважень судді Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_7 познайомився з громадянином ОСОБА_8 .
Одного дня в лютому 2015 року, але не пізніше 24 лютого, ОСОБА_8 познайомився в м. Одесі з ОСОБА_9, яка на підставі нотаріально посвідченої довіреності представляла інтереси свого співмешканця ОСОБА_10 щодо ведення від імені останнього справ з оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_4 .
ОСОБА_8, будучи обізнаним про наміри ОСОБА_9 визнати у судовому порядку право власності на указану квартиру за громадянином ОСОБА_10, вирішив протиправно збагатитися за її рахунок, вступивши для цього в попередню змову із суддею Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_7, спрямовану на спільне вчинення з метою особистого протиправного збагачення за рахунок чужого майна вимагання та одержання від ОСОБА_9 неправомірної вигоди в розмірі 5500 дол. США для себе і ОСОБА_7 за вчинення останнім дій із використанням наданої йому влади як судді місцевого суду, в інтересах ОСОБА_9 та її співмешканця ОСОБА_10, а саме: швидкого розгляду цивільної справи за вищезгаданим позовом ОСОБА_10, винесення рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_5, а також визнання за ОСОБА_10 права власності на зазначене нерухоме майно.
Із цією метою ОСОБА_8 одного дня в лютому 2015 року в м. Одесі повідомив ОСОБА_9, що для визнання права власності ОСОБА_10 на вказану квартиру йому необхідно подати цивільний позов до Суворовського районного суду м. Одеси, а він ( ОСОБА_8 ) домовиться із суддею цього суду, якому буде розподілено позов для розгляду, щодо здійснення швидкого розгляду справи та прийняття рішення на користь ОСОБА_10 .
При цьому ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_9, що за швидкий розгляд справи та прийняття рішення про задоволення цивільного позову про визнання права власності на нерухоме майно за ОСОБА_10 вона повинна передати йому неправомірну вигоду в розмірі 5500 дол. США для подальшої передачі відповідному судді Суворовського районного суду м. Одеси, водначас висловив погрозу, що інакше позов задоволений не буде.
24 лютого 2015 року ОСОБА_9 звернулася до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області із заявою про вчинення ОСОБА_8 злочину та у подальшому діяла під контролем правоохоронних органів.
04 березня 2015 року ОСОБА_10 подав до Суворовського районного суду м. Одеси цивільний позов до ОСОБА_11 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, між ОСОБА_10 та ОСОБА_11, і визнання за ОСОБА_10 права власності на зазначену квартиру. Розгляд цивільної справи за вказаним позовом, як і було обумовлено раніше ОСОБА_8 та ОСОБА_7, було розподілено на суддю Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_7 .
Надалі ОСОБА_8 та ОСОБА_7, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, діючи за попередньою змовою, розробили детальний план спільного вчинення цього злочину та розподілили між собою функції щодо його реалізації. Відповідно до вказаного плану ОСОБА_8 мав діяти як пособник, сприяючи своїми діями в отриманні ним та суддею ОСОБА_7 неправомірної вигоди, а саме повинен був повторно висунути вимогу ОСОБА_9 про передачу 5500 дол. США за винесення рішення про задоволення цивільного позову ОСОБА_10, створити умови для їх вимушеної передачі та одержати вказану неправомірну вигоду від ОСОБА_9 для подальшого розподілу коштів між спільниками.
Відповідно до їх злочинної домовленості, отриману від ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 5500 дол. США вони планували розподілити таким чином: 3000 дол. США ОСОБА_8 повинен був передати ОСОБА_7, а решту коштів у сумі 2500 дол. США залишити собі.
При цьому, згідно з розробленим злочинним планом, з метою гарантованого отримання неправомірної вигоди ОСОБА_8 повинен був на зустрічах із ОСОБА_9 висловлювати останній вимоги про обов`язковість передачі обумовленої неправомірної вигоди в сумі 5500 дол. США до прийняття ОСОБА_7 кінцевого судового рішення у зазначеній цивільній справі, погрожуючи, що в разі невиконання їх вимог ОСОБА_7 буде затягувати розгляд і відмовить у задоволенні позову ОСОБА_10, що порушить законні права та інтереси останнього.
У свою чергу ОСОБА_7 відповідно до розробленого плану вчинення злочину, використовуючи свою владу та службові повноваження судді Суворовського районного суду м. Одеси, повинен був відкрити провадження за цивільним позовом ОСОБА_12 та в разі згоди ОСОБА_9 надати неправомірну вигоду в указаному розмірі, провести розгляд цієї справи у найбільш стислий термін, без участі другої сторони цивільного провадження та винести заочне рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, а також визнання за ОСОБА_10 права власності на указане нерухоме майно.
05 березня 2015 року суддя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_7, постановив ухвалу про відкриття провадження у справі № 523/3387/15-ц за вищевказаним цивільним позовом ОСОБА_10 .
Після цього ОСОБА_8 10 березня 2015 року у другій половині дня, перебуваючи в салоні автомобіля ЗАЗ Сенс, державний номер НОМЕР_1, на пл. Незалежності в м. Одесі поблизу магазину "Будинок меблів", повторно повідомив ОСОБА_9, що за прийняття рішення про задоволення цивільного позову і визнання права власності ОСОБА_10 на зазначене вище нерухоме майно вона повинна передати йому для подальшої передачі судді ОСОБА_7 5500 дол. США, а того дня - першу частину - в сумі 500 дол. США, погрожуючи, що інакше суддя буде довго проводити розгляд справи та відмовить у задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 .
Того ж дня, усвідомлюючи реальність указаних погроз і настання негативних наслідків для законних прав та інтересів ОСОБА_10, ОСОБА_13 передала ОСОБА_8 на його вимогу для судді ОСОБА_7 частину неправомірної вигоди у розмірі 500 дол. США (що за курсом НБУ складало 12 670 грн.), яку вимагали.
Отримавши вказані грошові кошти, ОСОБА_8 висловив ОСОБА_9 вимогу надати йому під час наступної зустрічі ще одну частину грошових коштів у сумі 2000 дол. США для передачі цих коштів судді ОСОБА_7 до початку розгляду ним позову.
11 березня 2015 року кошти в сумі 500 дол. США, отримані від ОСОБА_9 за наведених обставин, як перша частин неправомірної вигоди, ОСОБА_8, діючи умисно, як пособник, на виконання спільного із ОСОБА_7 злочинного наміру, передав їх останньому у приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси. Одержаною неправомірною вигодою в сумі 500 дол. США ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд.
12 березня 2015 року близько 14:30 ОСОБА_8 під час зустрічі з ОСОБА_9 повідомив їй, що суддя ОСОБА_7 призначив слухання у справі на 18 березня 2015 року, та повторно висловив їй вимогу про необхідність передачі усієї суми неправомірної вигоди до початку судового розгляду. При цьому ОСОБА_8 продовжив висловлювати погрози ОСОБА_9 стосовно того, що в разі відмови надати кошти суддя ОСОБА_7 буде затягувати розгляд справи та відмовить у задоволенні позову ОСОБА_10
17 березня 2015 року близько 17:30 ОСОБА_8, діючи умисно, як пособник, отримав від ОСОБА_9 для передачі ОСОБА_7 другу частину неправомірної вигоди в сумі 2000 дол. США (що за курсом НБУ складало 44 480 грн).
При цьому, не отримавши в повному обсязі раніше обумовленої суми неправомірної вигоди, ОСОБА_8 знову висловив вимогу ОСОБА_9 передати останню частину коштів у сумі 3000 дол. США до початку судового розгляду 18 березня 2015 року, погрожуючи, що інакше ОСОБА_7 відмовить у задоволенні позову.
Того ж дня отримані від ОСОБА_9 за наведених обставин в якості другої частини неправомірної вигоди, що ними спільно вимагалися, кошти в сумі 2000 дол. США ОСОБА_8 передав ОСОБА_7
18 березня 2015 року приблизно о 15:00 ОСОБА_8 повторно висловив вимогу ОСОБА_9 надати йому для подальшої передачі судді ОСОБА_7 останню частину коштів у сумі 3000 дол. США, погрожуючи в разі відмови, що ОСОБА_7 відмовить у задоволенні позову.
Одразу після цього ОСОБА_8, сприяючи в одержанні ОСОБА_7 неправомірної вигоди, отримав від ОСОБА_9 останню частину неправомірної вигоди в розмірі 3000 дол. США (що за курсом НБУ становило 66 720 грн) для передачі судді ОСОБА_7, про що відразу повідомив останнього по мобільному телефону.
У свою чергу суддя ОСОБА_7, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8, реалізуючи їх спільний злочинний намір, спрямований на отримання від ОСОБА_9 неправомірної вигоди в розмірі 5500 дол. США за прийняття рішення про задоволення цивільного позову ОСОБА_10 і визнання його права власності на квартиру АДРЕСА_4, будучи повідомленим ОСОБА_8 про одержання останньої частини неправомірної вигоди, яку вони вимагали, в сумі 3000 дол. США, 18 березня 2015 року близько 15:52 оголосив у приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси рішення у цивільній справі № 523/3387/15-ц про задоволення позову ОСОБА_10 і визнання його права власності на вказане нерухоме майно.
Завершуючи виконання спільного злочинного плану, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 18 березня 2015 року в період із 16 до 17 години, перебуваючи в тому ж приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси, одержану від ОСОБА_9 останню частину неправомірної вигоди в сумі 3000 дол. США розподілили між собою в раніше обумовленому розмірі, а саме: кошти в сумі 500 дол. США ОСОБА_8 передав ОСОБА_7, а решту неправомірної вигоди (2500 дол. США) за погодженням з останнім залишив собі.
Надалі в ході огляду місця події та обшуків, у ОСОБА_8 і ОСОБА_7 було вилучено отримані раніше як неправомірна вигода від ОСОБА_14 грошові кошти.
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали від ОСОБА_14 неправомірну вигоду у загальній сумі 5500 дол. США (що за курсом НБУ складає 123 870 грн), яка на момент вчинення злочину більше ніж у 200 разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Таким чином, на переконання органу досудового розслідування, своїми умисними діями, які виразилися в одержанні службовою особою, що займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі для себе за вчинення в інтересах третіх осіб дії з використанням службового становища, ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України.
За результатами досудового розслідування кримінального провадження стороною обвинувачення ОСОБА_8 було обвинувачено у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, а саме пособництво в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі, вчиненому службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, за обставин, викладених у вироку.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 21 червня 2023 року вирок місцевого суду від 29 березня 2019 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про визнання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) недопустимими доказами, прокурор зазначив таке. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надійшло до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області 08 вересня 2017 року. Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали апеляційного суду, постанови та доручення), у кримінальному провадженні відкрито стороні захисту під час проведення судового слідства, з ними як обвинувачені, так і їх захисник ознайомилися та отримали копії цих матеріалів. Указані документи досліджено судом першої інстанції в судовому засіданні. Після цього суд першої інстанції неодноразово проводив судові засідання, під час яких досліджував докази та допитував свідків, тобто тривало судове слідство. Прокурор акцентував увагу на тому, що з моменту відкриття обвинуваченням стороні захисту цих документів до ухвалення судом вироку минуло достатньо часу, щоб підготуватися і скорегувати лінію захисту у зв`язку з відкриттям їй вищезазначених доказів. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та не вказав, як саме відкриття вищевказаних матеріалів стороні захисту у зазначений вище строк до дня ухвалення судом вироку, вплинуло на реалізацію процесуальних прав обвинувачених, або перешкодило їх реалізації, та наявності обґрунтованих порушень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Зазначає, що у суді першої інстанції прокурор повідомив, що на момент ознайомлення учасників з матеріалами кримінального провадження у порядку ст. 290 КПК України в органу досудового розслідування не було в наявності цих ухвал, оскільки вони були засекречені.
Стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не мотивували визнання недопустимими письмових доказів за доктриною "плодів отруєного дерева".
Зазначає, що незважаючи на неодноразові клопотання прокурора про привід свідків сторони обвинувачення з метою їх допиту, а саме: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_11 у порушення вимог ст. 140 КПК України, судом першої інстанції не виносилися відповідні ухвали про примусовий привід свідків в судові засідання, які відбулись 21 січня та 21 лютого 2019 року, натомість направлялась ухвала суду першої інстанції від 25 жовтня 2018 року (за № 469/1409/15-к) про примусовий привід зазначених свідків, в якій вказана інша дата судового засідання. Стверджує, що суд першої інстанції проігнорував, а апеляційний суд не взяв до уваги заяву потерпілої ОСОБА_22, в якій вона просила допитувати її після допиту всіх учасників та прохання не переходити до дебатів без її участі.
Стверджує, що правовий статус грошових коштів як тимчасово вилученого майна ніяким чином не впливає на доказовість вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що під час досудового розслідування оперативним підрозділом здійснювались дії щодо виділення грошових коштів із спеціального державного фонду, які досліджені під час судового розгляду судом першої інстанції, а саме: лист першому заступнику начальника ГУБОЗ МВС України про виділення 130 тисяч грн від 13 березня 2015 року (Реєстр - № 19, розділ І); рапорт на заміну 130 тисяч грн на 5 тисяч дол. США від 17 березня 2015 року; запит про надання інформації про виділення з ДФЗБО МВС України 130 тисяч грн від 15 липня 2015 року; відповідь на запит про виділення з ДФЗБО МВС України 130 тисяч грн від 04 серпня 2015 року.
Вважає, що суд першої інстанції передчасно ухвалив виправдувальний вирок, а апеляційний перегляд кримінального провадження всупереч приписам ст. 2 КПК України відбувся формально, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК України).
На думку прокурора, суди попередніх інстанцій не спростували факту виявлення під час обшуків у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 грошових коштів, які були предметом неправомірної вигоди та світіння на їхніх руках.
Вважає, що факт відсутності цивільної справи у суді на момент звернення із заявою про вчинення злочину ОСОБА_23 ніяким чином не спростовує попередньої змови ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник в інтересах виправданого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить у задоволенні касаційної скарги прокурора відмовити та залишити без зміни судові рішення.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_8 просив відмовити в задоволенні касаційної скарги прокурора, а судові рішення залишити без зміни.
У письмових поясненнях виправданий ОСОБА_7 вважає касаційну скаргу прокурора такою, що не підлягає до задоволення, просить судові рішення скасувати, а кримінальне провадження закрити за відсутності події кримінального правопорушення.