ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 року
м. Київ
справа № 463/8058/22
провадження № 51-5759км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141360001446, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Парабель, РФ, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ), раніше судимого 12 березня 2016 року вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Горлівки Донецької області, зареєстрованого в тому ж місці ( АДРЕСА_3, жителя АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
Короткий зміст історії справи
За вироком Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2023 року засуджено ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.
Указаним вироком засуджено ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Стягнуто процесуальні витрати, а також вирішено долю речових доказів.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 червня 2023 року вирок районного суду залишено без змін.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 14 вересня 2022 року в період з 19:00 до 19:30, перебуваючи в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_4, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який неодноразово було продовжено, за попередньою змовою групою осіб, скориставшись відсутністю стороннього нагляду, таємно проникли до приміщення квартири АДРЕСА_5, де вчинили незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна, на загальну суму 1600 гривень, однак усіх дій для завершення злочину до кінця не довели з причин, що не залежали від їх волі, оскільки, коли виходили з квартири, були зупинені потерпілою ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_10 .
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій, порушує питання про зміну оскаржених судових рішень у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність судами через незастосування положень статей 69, 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість.
Свої доводи мотивує тим, що суди належним чином не врахували конкретних обставин кримінального провадження, даних про його особу, визнання вини, наявність на утриманні матері похилого віку, що в сукупності, на його думку, давали судам підстави застосувати положення ст. 69 КК України та звільнити його відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу засудженого, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Мотиви Суду
Що стосується доводів, викладених у касаційній скарзі засудженого щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судами через незастосування положення статей 69, 75 КК України під час призначення йому покарання, то колегія суддів зазначає таке.
Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Більш суворий вид покарання із числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.