ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 року
м. Київ
справа № 756/3852/22
провадження № 61-3152св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що з 05 квітня 2013 рокувін перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року. Під час шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_4 .
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 разом із дочкою залишили місце постійного проживання та переїхали проживати за іншою адресою у місті Києві. Саме з цього моменту відповідач стала перешкоджати йому брати участь у вихованні дитини, відвідувати її та спілкуватися з нею.
У жовтні 2021 року Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації визначила графік побачення батька з дитиною, який не виконувався відповідачем. У листопаді 2021 року розпорядженням третьої особи вирішено питання щодо участі батька у вихованні дитини, однак і таке процесуальне рішення ОСОБА_2 не вважала за доцільне виконувати.
Зазначає, що дочка з жовтня 2020 року не бачить батька, адже матір перешкоджає цьому. Будь-які переговори щодо вказаного питання ігноруються зі сторони відповідача.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визначити (встановити) такі способи його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною:
1) побачення першого та третього тижня кожного місяця, у вівторок та четвер з 17:00 години до 20:00 години;
2) побачення другого та четвертого тижня кожного місяця, у понеділок та середу з 17:00 години до 20:00 години;
3) кожні перші та треті вихідні кожного місяця з ночівлею з 19:00 години суботи до 12:00 години неділі;
4) у святкові дні (день народження дитини, Новий рік, Різдво (25 грудня, 7 січня), Великдень, день святого Миколая, 8 березня, травневі свята, День Конституції, День Незалежності) з 12:00 години до 20:00 години у день свята або в наступний день після свята;
5) спільний відпочинок: 14 днів у липні та 7 днів підряд у січні дитина проводить з батьком без супроводу матері;
6) ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року (день народження батька дитини) з 11:00 години до 19:00 години;
- після досягнення дитиною 6-річного віку (з ІНФОРМАЦІЯ_4 року) і до досягнення нею 14-річного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_5 року): кожного понеділка, вівторка, середи та четверга тижня після закінчення уроків дитини і відповідно до шкільного графіку дитини до 20:00 години; кожної п`ятниці тижня з 18:00 години до неділі 18:00 години з ночівлею дитини за місцем проживання батька; щорічно 3 дні поспіль, у період весняних та осінніх канікул, відповідно до канікулярного графіку дитини; щорічно 9 днів поспіль, у період зимових канікул, відповідно до канікулярного графіку дитини; щорічно 30 днів поспіль, у період літніх канікул, відповідно до канікулярного графіку дитини; у святкові дні (день народження дитини, Новий рік, Різдво (25 грудня, 7 січня), Великдень, день святого Миколая, 8 березня, травневі свята, День Конституції, День Незалежності) з 12:00 години до 20:00 години у день свята або в наступний день після свята; ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року (день народження батька дитини) з 11:00 години до 19:00 години. У разі, якщо святкові дні припадають на день побачення з дочкою або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні дитина проводить із позивачем.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13 вересня 2023 року у складі судді Якимець О. І. позов задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме:
- з метою налагодження емоційного зв`язку між батьком ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_4 провести перші шість зустрічей, а саме у дні: понеділок з 15:00 години до 17:00 години, середа з 15:00 години до 17:00 години, п`ятниця з 15:00 години до 17:00 години, у присутності психолога Оболонського районного в місті Києві центру соціальних служб та матері дитини ОСОБА_2, в приміщенні Оболонського районного у місті Києві центру соціальних служб;
- надано можливість ОСОБА_1 зустрічатися та спілкуватися з дочкою ОСОБА_4 кожного тижня місяця у дні: понеділок з 17:00 години до 19:00 години, середа з 17:00 години до 19:00 години, п`ятниця з 17:00 години до 19:00 години;
- надано можливість ОСОБА_1 зустрічатися та спілкуватися з дочкою ОСОБА_4 один день третіх вихідних кожного місяця, у суботу з 16:00 години до 18:00 години;
- надано можливість ОСОБА_1 щорічно зустрічатися та спілкуватися з дочкою ОСОБА_4 не менше трьох годин протягом дня у день народження дитини ОСОБА_4, а саме 30 вересня кожного року.
У решті частини позовної вимоги щодо визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дитини відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей, у зв`язку з чим позивач має право на спілкування із дочкою та на участь у її вихованні.
Між сторонами постійно виникають непорозуміння та конфліктні ситуації у зв`язку з неможливістю домовитися з приводу конкретного часу та тривалості спілкування та спільного проведення часу батька з малолітньою дитиною.
Відповідач, хоча й належним чином займається вихованням та утриманням дитини, однак, перешкоджаючи позивачу у спілкуванні із дочкою, позбавляє дитину як належної опіки і виховання з боку батька, так і порушує їх право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини.
Суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що спілкування батька з дитиною буде перешкоджати її нормальному розвитку, оскільки дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння.
Визначаючи порядок спілкування позивача із дочкою, суд першої інстанції вказав, що з урахуванням віку дитини, її прив`язаності до матері, особистих стосунків, які склалися між сторонами, проживання дочки фактично з двох років за відсутності батька, перші зустрічі повинні відбуватися за участі психолога та відповідача, а після налагодження емоційного зв`язку батька з дитиною - без присутності матері.
Суд не взяв до уваги доводи ОСОБА_2 щодо вчинення позивачем домашнього насильства, вказавши, що надані стороною відповідача докази (звернення до правоохоронних органів) не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 кримінального чи адміністративного правопорушень, адже особа вважається невинуватою у вчиненні злочину чи адміністративного правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Крім того, у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним з учасників домашнього насильства слід перевіряти чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності. Проте відповідач не надала допустимих та достатніх доказів на підтвердження фактів домашнього насильство щодо дитини або за її присутності.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 вересня 2023 року - без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
На переконання колегії суддів, постійне проживання дитини разом із матір`ю та обмеження можливості у контакті з батьком призводить до тісного психоемоційного зв`язку малолітньої ОСОБА_4 саме із матір`ю, а тому вирішення питання щодо побачень батька із дочкою, яке базуватиметься виключно на небажанні матері стосовно таких побачень, призведе до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побаченні із дитиною.
Водночас наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками дитини зумовлює необхідність проведення побачень батька із дочкою без присутності матері, що забезпечить позивачу можливість вільно і без створення стресової та напруженої ситуації для дитини спілкуватися з нею.
Колегія суддів не взяла до уваги доводи сторони відповідача щодо наявності кримінального провадження, внесеного 13 березня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120211000500000620, за фактом вчинення ОСОБА_1 протягом 2019-2020 років домашнього насильства стосовно дружини ОСОБА_2, вказавши, що у заяві про злочин йде мова про події, що мали місце у період спільного проживання сторін (до жовтня 2020 року), і наразі тільки проводиться досудове розслідування, що, в свою чергу, виключає підстави для позбавлення батька можливості спілкуватися з дитиною.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У березні 2024 року ОСОБА_2, через представника ОСОБА_3., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2024 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначила, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 758/5545/18, від 13 жовтня 2021 року у справі № 522/2593/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, апеляційний суд належним чином не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу ОСОБА_2 мотивовано тим, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Суд апеляційної інстанціїзалишив поза увагою те, що під час спільного проживання сторін з боку позивача мало місце домашнє насильство щодо неї, а відтак такі дії можуть бути вчинені стосовно дитини, що, в свою чергу, перешкоджає особистому спілкуванню ОСОБА_1 із дочкою та не відповідає інтересам дитини.
Вона не може допустити, щоб батько наближався до дочки, оскільки через безпричинні спалахи гніву поведінка позивача є непередбачуваною та неконтрольованою, що може зашкодити дитині.
Апеляційний суд не дав належної оцінки доказам, на які вона посилалася як на підставу своїх заперечень, зокрема, безпідставно не врахував висновок психолога від 21 листопада 2023 року № 1213.
У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 756/10113/22 за її позовом до Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_1, про визнання незаконним розпорядження названої адміністрації від 29 листопада 2021 року № 667 "Про вирішення питання щодо участі батька у вихованні дитини". Остаточне рішення у вказаній справі ще не ухвалено, тоді як оскаржуване розпорядження є однією з підстав позову.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався у своєму рішенні на вказане розпорядження, яке є предметом оскарження у іншій справі, що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Аргументи інших учасників справи
У квітні 2024 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_6, подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.
Вказав, що постановою старшого слідчого СВ Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 09 лютого 2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120211000500000620, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Подільського районного суду міста Києва.
29 березня 2024 року справа № 756/3852/22 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини, з`ясовані судами
З`ясовано, що з 05 квітня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30 червня 2021 року. Під час шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_4 (том 1 а. с. 7, 10-13).
Сторонами не заперечується, що дитина проживає разом із матір`ю.
15 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації із заявою, в якій просив встановити графік побачень із дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 а. с. 18-19).
За результатами розгляду вказаної заяви позивача 07 жовтня 2021 року Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації на засіданні комісії вирішила, що з метою налагодження спілкування батька з дочкою, а також зниження занепокоєння матері щодо зустрічей батька з дитиною, провести шість зустрічей щосереди в присутності психолога Оболонського районного у місті Києві центру соціальних служб у приміщенні центру (том 1 а. с. 22-23).
Згідно з протоколами Оболонського районного у місті Києві центру соціальних служб від 13 жовтня, 20 жовтня та 27 жовтня 2021 року зустрічі батька ОСОБА_1 із дочкою ОСОБА_4 не відбулися у зв`язку із тим, що мати не привела дитину на такі зустрічі через зайнятість на роботі (13 жовтня 2021 року) та без поважних причин (20 жовтня та 27 жовтня 2021 року) (том 1 а. с. 24-26).
Розпорядженням Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації від 29 листопада 2021 року № 667 "Про вирішення питання щодо участі батька у вихованні дитини" встановлено способи участі батька у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 шляхом спілкування з нею у визначеному порядку (том 1 а. с. 43-44).
Згідно з відповіддю Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 22 червня 2021 року № 4563/125/51/01-2021, наданою на запит адвоката ОСОБА_3., 08 жовтня 2020 року о 07 годині 30 хвилин, о 09 годині 06 хвилин та о 10 годині 06 хвилин до названого управління поліції надійшли заяви від громадянина ОСОБА_7 щодо виклику працівників поліції за адресою: місто Київ, вулиця Тимошенка, з приводу можливих неправомірних дій ОСОБА_1 стосовно дружини ОСОБА_2 . На виклик виїжджали працівники поліції. Копії довідок про результати перевірки від 08 жовтня 2020 року № 60036, № 60076, № 60092 направлено запитувачу інформації (том 1 а. с. 162).
Висновком Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації визначено способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 у такому порядку: 1) з метою налагодження емоційного зв`язку між батьком та дитиною провести шість зустрічей, щосереди з 15:00 години до 17:00 години в присутності психолога Оболонського районного в місті Києві центру соціальних служб у приміщенні центру; 2) побачення першого та третього тижня кожного місяця, у вівторок та четвер з 17:00 години до 20:00 години; 3) побачення другого та четвертого тижня кожного місяця, у понеділок та середу з 17:00 години до 20:00 години; кожні перші та треті вихідні місця з 19:00 години п`ятниці до 19:00 години неділі; державні святкові дні дитина проводить почергово з обома батьками; наступний вихідний день після дня народження дитини з 09:00 години до 20:00 години; з 25 до 31 грудня включно у парні роки та з 01 до 08 січня включно у непарні роки; перші три дні весняних та осінніх канікул; щорічний літній відпочинок протягом 15 днів (том 1 а. с. 186-191).
Згідно з висновком Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 15 листопада 2021 року № СЕ-19/111-21/51883-ПС, який надано у межах цивільних справ № 756/3257/21, № 756/872/21, у індивідуально-психологічних проявах ОСОБА_1 діагностовано показник агресивності в межах норми. Поведінка не є агресивно спрямованою, більше буде проявлятися в образах, звинуваченнях. Агресивність може існувати лише потенційно - у формах страху. Виявлено помірний рівень імпульсивності, середній рівень збудливості, високий показник вольової саморегуляції, що свідчить про здатність адекватно контролювати власні сильні бажання. Жорстокості не виявлено. Провідними мотиваційними чинниками у ОСОБА_1 є задоволення потреб у створенні та розвитку сім`ї, безпеці та стабільності (том 1 а. с. 214-221).
Суди також з`ясували, що 13 березня 2021 року ОСОБА_2 зверталася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в якій вказала, що протягом 2019-2020 років стосовно неї здійснювалося домашнє насильство з боку чоловіка ОСОБА_1 . Відповідні відомості 13 березня 2021 року внесені Оболонським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження № 120211000500000620 (том 1 а. с. 161).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У справі, яка переглядається, предметом спору є усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні батька з дитиною, а тому Верховний Суд керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України (далі - СК України), Законом України "Про охорону дитинства", а також іншими правовими актами.
Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.