ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 року
м. Київ
справа №640/24900/19
адміністративне провадження № К/9901/23745/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року (суддя: Головань О. В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року (головуючий суддя: Чаку Є. В., судді: Федотов І. В., Коротких А. Ю.)
у справі № 640/24900/19
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону
про поновлення на роботі, -
У С Т А Н О В И В:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України (ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року змінено Генеральну прокуратуру України її правонаступником - Офісом Генерального прокурора, далі -відповідач-1), Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича (далі - відповідач-2), Військової прокуратури Південного регіону України (ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року змінено Військову прокуратуру Південного регіону України її правонаступником - спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону, далі - відповідач-3), в якому, з урахуванням зміни предмету позову, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 07 листопада 2019 року № 949-вк про звільнення капітана юстиції ОСОБА_1 з посади заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України;
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. Військового прокурора Південного регіону України від 06 грудня 2019 року № 1006к про звільнення капітана юстиції ОСОБА_1 з органів прокуратури, у зв`язку з наказом Міністра оборони України (по особовому складу) № 532 від 24 вересня 2019 року та наказом Генерального прокурора № 949-вк від 07 листопада 2019 року;
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на рівнозначній посаді, яку він обіймав 13 листопада 2019 року.
- стягнути з Військової прокуратури Південного регіону України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на порушення при виданні оскаржуваних наказів підстав, передбачених статтями 41, 51 Закону України "Про прокуратуру", пункту 154 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Зокрема, позивач зазначає, що положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ) надавали військовим прокурорам право дострокового припинення контракту про проходження військової служби, проте, без звільнення з органів прокуратури, і наказ Міністра оборони України (по особовому складу) від 24 вересня 2019 року № 532 не міг бути підставою для звільнення позивача з органів прокуратури.
На думку позивача, його можна було звільняти з адміністративної посади та органів прокуратури лише з підстав, передбачених статтями 41, 51 Закону України "Про прокуратуру".
Позивачем подано в установленому порядку заяву про переведення на посаду в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію, проте, його було звільнено без проходження вказаної процедури.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 07 жовтня 2019 року про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Зобов`язано Офіс Генерального прокурора розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 жовтня 2019 року про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію та забезпечити його право на участь у процедурі атестації, передбаченій розділом ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 07 листопада 2019 року № 949-вк про звільнення капітана юстиції ОСОБА_1 з посади заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України.
Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. Військового прокурора Південного регіону України від 06 грудня 2019 року № 1006к про звільнення капітана юстиції ОСОБА_1 з органів прокуратури.
Поновлено ОСОБА_1 в Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Південного регіону на посаді, рівнозначній посаді заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України, з 07 грудня 2019 року.
Стягнуто зі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивача звільнено з військової служби Міністром оборони України відповідно до законодавства, що регулює порядок проходження військової служби, з урахуванням пункту 18 розділу ІІ Закону № 113-ІХ, згідно з яким прокурорам та слідчим військових прокуратур, які є військовослужбовцями і проходять військову службу за контрактом, надається право достроково припинити контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Судами зазначено, що враховуючи пункт 245 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), та те, що день закінчення військової служби для таких військовослужбовців є день, зазначений у наказі (розпорядженні) про звільнення з посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах, до яких вони були відряджені, Генеральна прокуратура України як установа, до якої було відряджено позивача, мала своїм наказом звільнити позивача з посади, що і було зроблено шляхом видання оскаржуваного наказу від 07 листопада 2019 року № 949-вк.
Наказ від 07 листопада 2019 року № 949-вк не є підставою для звільнення позивача з посади в органах прокуратури, оскільки жодних посилань на загальні підстави для звільнення, передбачені статтею 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), або спеціальну підставу, передбачену пп. 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, наказ не містить, а тому після звільнення позивача з військової служби він згідно з положеннями Закону № 113-ІХ мав право продовжувати роботу в органах прокуратури за умови проходження атестації.
Судами зазначено, що ні частиною четвертою статті 27 Закону № 1697-VII, ні частиною першою статті 51 Закону № 1697-VII (в редакції до 25 вересня 2019 року) не передбачено такої підстави для звільнення особи з органів прокуратури як звільнення з військової служби. Водночас звільнення з військової служби військовослужбовців військової прокуратури можливе у зв`язку з переведенням на інші посади в органи прокуратури України.
При цьому, суди дійшли висновку про те, що оскаржуваний наказ Генеральної прокуратури України від 07 листопада 2019 року № 949-вк про звільнення капітана юстиції ОСОБА_1 з посади заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України не відповідає вимогам щодо обґрунтованості, оскільки прийнятий з порушенням права позивача на участь в процедурі атестації в порядку розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, оскільки жодних пояснень та доказів щодо розгляду заяви позивача про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію відповідачем до суду надано не було.
Окрім того, оскільки Наказ в.о. Військового прокурора Південного регіону України № 1006к від 06 грудня 2019 року про звільнення капітана юстиції ОСОБА_1 з органів прокуратури у зв`язку з наказом Міністра оборони України (по особовому складу) №532 від 24 вересня 2019 року та наказом Генеральної прокуратури України № 949-вк від 07 листопада 2019 року є похідним від наказу № 949-вк від 07 листопада 2019 року, тому також підлягає скасуванню, оскільки його прийняття не може бути визнано обґрунтованим.
При цьому, за встановлених обставин суди дійшли висновку щодо необхідності виходу за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо забезпечення права позивача на проходження атестації та зобов`язання організувати процедуру атестації позивача.
З урахуванням вищенаведеного, суди дійшли висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який виключатиме подальше звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, буде поновлення позивача на посаді, рівнозначній посаді, на якій він перебував до звільнення, або аналогічній посаді, перебуваючи на якій він мав право пройти процедуру атестації, з 07 грудня 2019 року.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо протиправного застосування в межах спірних правовідносин положень статті 235 КЗпП України з огляду на те, що Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, в той час як преамбула КЗпП України закріплює, що він визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
Згідно з розділом І Закону № 113-ІХ внесено зміни, в тому числі, до статті 32 КЗпП України, яку доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус", статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус", отже інші норми КЗпП України залишились без змін (в контексті спірних правовідносин) та повинні бути застосовані, в тому числі щодо порядку поновлення незаконно звільненого працівника на посаді.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора вказує про неправильне застосування норм матеріального права, яке полягає в помилковому тлумаченні пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", п. п. 153, 245 Положення № 1153/2008.
Предметом спору у справі є законність припинення правовідносин відряджених військовослужбовців до Генеральної прокуратури України у зв`язку з припиненням правовідносин, пов`язаних з проходженням військової служби відповідно до положень Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положення № 1153/2008.
Водночас, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання припинення правовідносин відряджених військовослужбовців до Генеральної прокуратури України у зв`язку з припиненням правовідносин, пов`язаних з проходженням військової служби, у тому числі у зв`язку з застосування пунктів 6, 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ.
Відповідач-1 уважає, що, ураховуючи первинність правовідносин між позивачем і Державою, що вбачається зі змісту статей 43, 65 Конституції України, статей 2, 4, 6, 22, 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ), підстави для звільнення військовослужбовця з посади прокурора значно ширші ніж підстави, визначені статтею 51 Закону № 1697-УІІ. Зокрема, до таких підстав для звільнення з посади військового прокурора слід віднести підстави, визначені Законом № 2232-ХІІ, зокрема підпунктом "а" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку із закінченням строку контракту.
З огляду на наведене, скаржник стверджує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що звільнення позивача повинно було відбуватися виключно з підстав та в порядку, передбаченому Законом України "Про прокуратуру", не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, що, у свою чергу, є порушенням норм матеріального права.
Безпідставними також уважає висновки судів щодо порушення процедури звільнення позивача, передбаченої пунктом 154 Положення № 1153/2008, оскільки у даних правовідносинах застосовується особливий порядок звільнення військовослужбовців, передбачений пунктом 245 Положення № 1153/2008.
При цьому, оскільки ОСОБА_1 не працював в органах прокуратури в розумінні Кодексу законів про працю України, а проходив військову службу, його звільнення з військової служби з посади, на якій він її проходив, має відбуватися насамперед відповідно до вимог Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Висновки судів щодо порушення права позивача взяти участь в атестації згідно з вимогами Закону № 113-ІХ скаржник також вважає безпідставними. Зазначений Закон жодних норм стосовно продовження перебування на посаді прокурора у разі дострокового розірвання контракту та припинення військової служби не передбачає. Більше того, із аналізу норм Закону № 2232-ХІІ та Положення № 1153/2008 слідує, що з припиненням військової служби, припиняються відносини військовослужбовця з державними органами, підприємствами, установами, організаціями, державними та комунальними навчальними закладами, до яких вони були відряджені. У цьому випадку відносини позивача з Генеральною прокуратурою України.
Щодо висновків судів про поновлення позивача скаржником зазначено, що ураховуючи норми чинного законодавства, поновлення позивача, який неуспішно пройшов атестацію, на рівнозначній посаді в органах прокуратури усупереч конституційному принципу рівності громадян надасть йому привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію.
При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Вказане відповідає сталій практиці Верховного Суду. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №826/12916/15, від 06 березня 2019 року у справі № 824/424/16-а, від 13 березня 2019 року у справі № 826/751/16, від 07 липня 2020 року у справі № 811/952/15 та від 11 лютого 2021 року у справі № 814/197/15.
Скаржник звертає увагу, що порядок та умови атестації прокурорів регіональних прокуратур є однаковими для всіх прокурорів та ґрунтуються на вимогах Закону №113-ІХ, а тому процедура атестації була проведена без будь-яких дискримінаційних ознак.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
В обґрунтування означеного відзиву позивач зазначає, що, виходячи зі змісту Наказу, Генеральний прокурор України під час звільнення позивача з посади заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України керувався статтями 9, 41 Закону України "Про прокуратуру", при цьому не зазначивши конкретних частин та пунктів вищезазначених статей Закону. Підставою звільнення у вказаному наказі зазначено закінчення строку контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Поряд з цим, в розрізі Закону України "Про прокуратуру" така підстава для звільнення з адміністративної посади, як закінчення строку контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, взагалі відсутня. Твердження Офісу Генерального прокурора щодо відсутності у позивача трудових відносин з органами прокуратури не відповідають дійсності. Фактично скаржник визнає проходження військової служби в органах прокуратури - трудовими відносинами та не відмежовує останні від проходження служби в "територіальних" органах прокуратури.
Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в порядку письмового провадження на 16 травня 2024 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, що Наказом Міністра оборони України № 926 від 19 листопада 2015 року ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та на підставі статі 6 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", пункту 153 Положення № 1153/2008, його відряджено до Генеральної прокуратури України для призначення на відповідні посади.
Наказом Генерального прокурора № 601-вк від 30 листопада 2015 року прибувшого з Міністерства оборони України лейтенанта юстиції ОСОБА_1 направлено в розпорядження військового прокурора сил антитерористичної операції для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби та згідно з наказом військової прокуратури сил антитерористичної операції №149к від 03 грудня 2015 року зарахований до списків особового складу військової прокуратури сил антитерористичної операції та призначений на посаду слідчого першого відділу військової прокуратури Луганського гарнізону.
Наказом Генерального прокурора України № 562-вк від 18 вересня 2017 року старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 з 19 вересня 2017 року призначено на посаду заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України.
13 листопада 2018 року між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 1 рік, до 13 листопада 2019 року.
09 вересня 2019 року ОСОБА_1 на ім`я Генерального прокурора подав рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку з закінченням строку контракту та відсутність бажання укладати новий контракт з Міністерством оборони України.
11 вересня 2019 року на підставі рапорту заступником Генерального прокурора - Головним військовим прокурором підписано відповідне подання та листом від 20 вересня 2019 року його скеровано до Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України.
07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подано на ім`я Генерального прокурора заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Вказану заяву було зареєстровано 08 жовтня 2019 року працівником прокуратури, що підтверджується наявною на заяві печаткою органу.
Проте, жодних пояснень та доказів щодо розгляду вказаної заяви позивача відповідачем до суду надано не було.
Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) № 532 від 24 вересня 2019 року відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" позивача звільнено з військової служби у запас за пп. "а" (у зв`язку з закінченням строку дії контракту). Тобто, позивача звільнено з військової служби Міністром оборони України відповідно до законодавства, що регулює порядок проходження військової служби, з урахуванням пункту 18 розділу ІІ Закону № 113-ІХ, згідно з яким прокурорам та слідчим військових прокуратур, які є військовослужбовцями і проходять військову службу за контрактом, надається право достроково припинити контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
При цьому, наказом Генерального прокурора України від 07 листопада 2019 року № 949-вк на підставі наказу Міністра оборони України № 532 від 24 вересня 2019 року, керуючись статтями 9, 41 Закону України "Про прокуратуру", ОСОБА_1 з 13 листопада 2019 року звільнено з посади заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України у зв`язку з закінченням строку контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу та залишено у розпорядженні військового прокурора Південного регіону України для вирішення питання щодо звільнення з військової служби.
Судами встановлено, що у вказаному наказі міститься посилання на статтю 9 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає повноваження Генерального прокурора. Проте, жодних посилань на загальні підстави для звільнення, передбачені статтею 51 Закону № 1697-VII, або спеціальну підставу, передбачену підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, наказ не містить.
Наказом Військової прокуратури Південного регіону № 1006к від 06 грудня 2019 року на підставі статей 11, 17 Закону України "Про прокуратуру", пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 242 Положення № 1153/2008, капітана юстиції ОСОБА_1, якого наказом Міністерства оборони України від 24 вересня 2019 року №532 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із закінченням строку контракту) та наказом Генерального прокурора від 07 листопада 2019 року №949-вк звільнено з посади заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України, з 06 грудня 2019 року, звільнено з органів прокуратури, виключено зі списків особового складу Військової прокуратури Південного регіону, всіх видів забезпечення.
Позивач, вважаючи такі накази відповідачів протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII) (у редакції, викладеній згідно із Законом України від 02 липня 2015 року № 578-VIII) військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.
Порядок проходження військової служби громадянами України у військовій прокуратурі визначається відповідним положенням, яке затверджується Президентом України.
Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" і проходять військову службу відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Відповідно до частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (теж у раніше чинній редакції) прокурор звільняється з посади у разі: 1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров`я; 2) порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону; 3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про заходи запобігання та протидії корупції"; 4) неможливості переведення на іншу посаду або відсутності згоди на це у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; 6) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави; 7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням; 8) неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді; 9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Військовослужбовці військової прокуратури можуть бути звільнені з військової служби відповідно до законодавства, що регулює порядок її проходження, а також у зв`язку з переведенням на інші посади в органи прокуратури України або за власним бажанням.
За змістом частини другої статті 51 Закону № 1697-VII особами, які в установленому цим Законом порядку приймають рішення про звільнення прокурора з посади, є, зокрема, військовий прокурор регіону - стосовно прокурорів відповідної військової прокуратури регіону та прокурорів військових прокуратур гарнізонів, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної військової прокуратури регіону.
Абзацом 7 частини першої статті 41 Закону № 1697-VII визначено, що звільнення з адміністративної посади, передбаченої пунктами 1-8, 11-13 частини другої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором.
Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): а) у зв`язку із закінченням строку контракту; .
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.