ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 року
м. Київ
справа №380/7067/23
адміністративне провадження № К/990/9664/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №380/7067/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування наказу, поновлення на посаді, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Шокало Володимир Степанович, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року (колегія суддів: головуючий суддя Судова-Хомюк Н.М., судді Онишкевич Т.В., Обрізок І.М.)
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці "Про звільнення ОСОБА_1" від 16 березня 2023 року за № 208-о з займаної посади;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці;
1.3. стягнути з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції.
1.4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на його думку, наказ Львівської митниці від 16.03.2023 № 208-о є незаконним, таким, що прийнятий з порушенням норм права, оскільки між ним та відповідачем не було досягнуто спільної згоди щодо припинення трудового договору у визначений строк та була відсутня така домовленість щодо визначеної дати звільнення. Крім того, позивач заявив про анулювання заяви про припинення трудового договору за згодою сторін, яку відповідач не взяв до уваги.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року позов задоволено повністю.
2.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці "Про звільнення ОСОБА_1" від 16 березня 2023 року № 208-о.
2.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці з від 16 березня 2023 року.
2.4. Стягнуто з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на суму 106264 грн 50 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.
2.5. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць на суму 19698 грн 35коп. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів допущено до негайного виконання.
2.6. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у заяві від 16.03.2023 позивач не зазначив дату, з якої сторони дійшли згоди щодо звільнення позивача з посади. На думку суду першої інстанції це суперечить ч. 3 ст. 86 Закону № 889-VIII, за змістом якої обов`язок суб`єкта призначення про звільнення державного службовця з посади за угодою сторін пов`язаний із строком, шо визначений державним службовцем у поданій ним заяві. Закон № 889-VIII передбачає письмову форму для визначення строку звільнення державного службовця з посади за угодою сторін. З врахуванням вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача не виникло обов`язку для видання наказу про звільнення позивача, оскільки відсутність визначення строку звільнення позивача у письмовій заяві свідчить про недосягнення згоди сторін про таке звільнення.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування наказу, поновлення на посаді відмовлено.
3.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції, виходив з того, що подана позивачем заява містить дату її подачі 16 березня 2023 року, що на думку колегії суддів є також і визначеною датою звільнення, містить інформацію про вид звільнення за згодою сторін. На заяві міститься резолюція з визначенням дати оформлення наказу про звільнення позивача 16 березня 2023 року, що суд апеляційної інстанції визнав підтвердженням того, що подана позивачем заява про звільнення за згодою сторін від 16 березня 2023 року є чіткою, зрозумілою та не викликає неоднозначного тлумачення. Сам собою факт направлення позивачем заяв про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін не може бути підставою для продовження державної служби без відповідної згоди на це відповідача. З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач дотримався порядку звільнення позивача зі служби в Львівській митниці, а спірний наказ є законним.
ІІ. Касаційне оскарження
4. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
4.1. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 815/5173/17.
5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловив незгоду з викладеними заявником в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновку суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, просив це судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
6. Позивач з 20.12.2007 працює в митних органах України.
7. 22.09.2022 наказом Львівської митниці № 1119-0 позивач призначений на посаду головного державного інспектора оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил шляхом укладення контракту про проходження державної служби.
8. 16.03.2023 позивач прибув до в.о. начальника Львівської митниці Кузніка А.Ю. та подав заяву про звільнення із займаної посади за згодою сторін.
9. Заява позивача написана ним власноручно в присутності в.о начальника Львівської митниці.
10. У заяві про звільнення позивач зазначив підставу припинення трудового договору, а саме: за згодою сторін. Заява датована 16.03.2023 року.
11. На вказаній заяві керівником митниці проставлено резолюцію "В наказ звільнити з 16.03.2023".
12. 16.03.2023 Львівська митниця видала наказ №208-о "Про звільнення ОСОБА_1" за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України та ч. 2 ст. 86 Закону України "Про державну службу".
13. Відповідно до Інформаційних довідок з електронної системи охорони здоров`я лікарем загальної практики КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Деснянського району м. Києва" видано медичний висновок про тимчасову непрацездатність з 16.03.2023 по 27.03.2023 пацієнта, котрий ідентифікований у системі НСЗ України.
14. 21.03.2023 на адресу Львівської митниці позивач скерував заяву про відкликання заяви про звільнення за згодою сторін та з проханням не виносити ніяких наказів.
15. 27.03.2023 на адресу Львівської митниці позивач знову скерував заяву про відкликання заяви про звільнення за згодою сторін та з проханням не виносити ніяких наказів, за ЕЦП. У прийнятті цієї заяви позивачу було відмовлено.
16. Не погоджуючись із наказом Львівської митниці від 16.03.2023 №208-о, позивач звернувся з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
17. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
19. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
20. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
21. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України № 889-VIII від 10.12.2015р. "Про державну службу".
22. Згідно з пунктом 1 статті 1 цього Закону визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
23. Відповідно до частини 2 статті 5 вказаного Закону відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
24. Згідно з вимогами статті 83 зазначеного Закону державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).
25. За приписами статті 86 вказаного Закону державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.
26. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.
27. Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.
28. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.
29. Згідно з частиною 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
30. За загальним правилом волевиявлення сторін трудового договору оформляється шляхом написання працівником заяви про прийом на роботу, а зі сторони власника (роботодавця) шляхом постановлення відповідного наказу про прийняття на роботу.
VI. Позиція Верховного Суду
31. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.