ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 року
м. Київ
справа № 260/137/19
адміністративне провадження № К/9901/26216/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у складі судді Гаврилка С.Є. від 06 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гудими Л.Я., суддів Довгополова О.М., Святецького В.В. від 13 серпня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед" до Головного управління ДПС у Закарпатській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування висновку,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Закарпатській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Закарпатській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, Управління), в якому просило: 1) визнати протиправними дії щодо складення висновку аналітичного дослідження від 29 серпня 2018 року №27/07-16-16-00-19/32836226 "Про результати дослідження фінансово-господарської діяльності TOB "Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед" щодо дотримання норм чинного законодавства при взаємовідносинах з TOB "Зофітель" та наявності правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та/або інших правопорушень за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2018 року"; 2) визнати протиправним та скасувати висновок аналітичного дослідження від 29 серпня 2018 року № 27/07-16-16-00-19/32836226 "Про результати дослідження фінансово-господарської діяльності TOB "Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед" щодо дотримання норм чинного законодавства при взаємовідносинах з TOB "Зофітель" та наявності правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та/або інших правопорушень за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2018 року".
У позовній заяві позивач наголошував, що дії Управління по проведенню аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності Товариства щодо дотримання норм чинного законодавства при взаємовідносинах з TOB "Зофітель" за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2018 року та складенню за його результатом відповідного висновку вчинені поза межами повноважень, встановлених законодавством України, яким, у свою чергу, не передбачено вчинення такого виду податкового контролю; ці дії та сам висновок аналітичного дослідження порушують права позивача, оскільки стали підставою для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні та проведення слідчих дій, у тому числі тимчасового доступу до документів, що перебувають у володінні позивача.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року, у задоволенні позову Товариства відмовлено.
Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що дії по проведенню аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності Товариства та складання висновку за його результатом є способом реалізації наданої контролюючому органу компетенції, службовою діяльністю його працівників з виконання обов`язків по збиранню доказової інформації, самі по собі не породжують для суб`єкта господарювання юридичних наслідків й не порушують його прав, що виключає підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, порушення ними норм процесуального права та неправильне застосування матеріальних норм, оскільки, як стверджує позивач, здійснивши аналітичне дослідження фінансово-господарської діяльності Товариства та склавши за його результатом висновок, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, встановлених законодавством, й такі дії порушують права та законні інтереси Товариства, його ділову репутацію, тому мають бути визнані протиправними.
Управління у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Під час підготовки цієї справи до касаційного розгляду Верховний Суд вирішив питання щодо заміни сторони (відповідача) у справі в порядку процесуального правонаступництва й відповідно до ухвали від 15 травня 2024 року замінив відповідача його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Закарпатській області, утвореним як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку із вжиттям комплексу заходів щодо виявлення правопорушень законодавства під час бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) із Державного бюджету України та, зокрема, наявної інформації, що службові особи Товариства на протязі 2014-2018 років шляхом проведення можливих безтоварних операцій задля формування від`ємного значення ПДВ для подальшого незаконного бюджетного відшкодування з Державного бюджету України у своїй діяльності скористались послугами суб`єкта господарської діяльності із ознаками фіктивності, а саме ТОВ "Зофітель", Управління захисту економіки в Закарпатській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України листом від 13 серпня 2018 року за №4028/39/106/03-2018 звернулося до Управління із проханням опрацювати наявні відомості та провести відповідне дослідження з питань дотримання позивачем норм чинного законодавства, в тому числі щодо ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
На виконання вимог зазначеного листа відповідачем проведено дослідження фінансово-господарської діяльності Товариства щодо дотримання норм чинного законодавства при взаємовідносинах з TOB "Зофітель" та наявності правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та/або інших правопорушень за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2018 року, за наслідками якого складено висновок від 29 серпня 2018 року за №27/07-16-16-00-19/328836226, у якому відзначено, що службовими/посадовими особами TOB "Зофітель" (податковий номер 22079717), ймовірно у змові із службовими особами Товариства, у досліджуваному періоді внесено недостовірні дані в офіційні документи (податкові накладні) на загальну суму 9917290,32 грн., в т.ч. ПДВ, що дало змогу позивачу штучно сформувати податковий кредит та фактично відшкодувати з бюджету ПДВ в сумі 1532881,72 грн.; зазначені дії службових осіб вказаних суб`єктів господарювання ймовірно підпадають під сферу порушень норм чинного законодавства України, а саме статті 191 та розділу XVII "Злочини у сфері службової діяльності" Кримінального кодексу України (далі - КК України) та потребують проведення додаткових заходів правоохоронними органами згідно компетенції.
В подальшому на підставі рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ Національної поліції України від 31 серпня 2018 року СУ ГУНП в Закарпатської області порушено кримінальне провадження №12018070000000242 за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України.
Незгода із такими висновком аналітичного дослідження, а також діями по його проведенню слугувала підставою для звернення Товариства до суду з даним позовом.
В аспекті заявлених вимог Верховний Суд вказує на наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд, "встановлений законом", має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.
Питання юрисдикційної підсудності справ неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду. Так, у постанові від 29 лютого 2024 року у справі №580/4531/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
За загальним правилом критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.
Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (стаття 1 в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій).
Частина перша статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно із визначеннями, наведеними у пунктах 1-3, 7 частини першої статті 4 КАС України: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.