ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 року
м. Київ
справа № 480/9570/21
адміністративне провадження № К/990/28939/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу № 480/9570/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 (суддя Кунець О. М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023 (головуючий суддя Спаскін О. А., судді П`янова Я. В., Любчич Л. В.),
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 30.08.2021 про відмову у переході позивачки на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оформлене листом від 07.09.2021;
- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплатити позивачці пенсію по втраті годувальника з 01.02.2021 в розмірі 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2, з яким вона з 1964 року перебувала у шлюбі та проживала разом. З 2004 року ОСОБА_2 був суддею у відставці Апеляційного суду Сумської області і отримував щомісячне довічне грошове утримання судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". З 2000 року позивачка отримувала пенсію за віком та знаходилася на утриманні чоловіка, одержуючи від нього допомогу, що була постійним і основним джерелом засобів до її існування. Після смерті чоловіка розпорядженням Сумського ОУПФУ Сумської області від 20.05.2016 їй призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Призначаючи пенсію, Пенсійний фонд нарахував її в розмірі 50 % не від щомісячного довічного грошового утримання, а 50% від пенсії за віком, яку чоловік позивачки отримував би, якщо б пішов на пенсію у 2004 році. У результаті розмір пенсії ОСОБА_2 склав 3230,04 грн, 50 % від якої - 1615,02 грн призначили позивачці.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону № 1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку чоловік позивачки не отримував.
Суди звернули увагу, що відповідач не заперечив права позивачки на призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, і призначив їй таку пенсію, здійснивши її розрахунок на підставі правових норм Закону №1058-IV.
Суди відхилили довід позивачки про те, що ГУ ПФУ в Сумській області, визначаючи розмір пенсії, повинен був враховувати розмір щомісячного грошового утримання судді, яке виплачувалось її чоловіку.
За висновком судів, такі доводи позивачки засновані на неправильному розумінні статті 37 Закону № 1058-IV, якою передбачено обчислення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника виходячи саме з розміру пенсії за віком.
Суди також врахували, що питання пенсійного забезпечення членів сім`ї суддів, в тому числі у випадку втрати годувальника, не було врегульовано ні Законом України від 15.12.1992 № 2862-XII "Про статус суддів" (втратив чинність 01.01.2012; далі - Закон № 2862-XII), на підставі якого годувальнику призначалось довічне грошове утримання, ні Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій та статус суддів" (втратив чинність, крім окремих положень, 30.09.2016; далі - Закон № 2453-VI), який був чинним на момент переведення позивачки на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого національного законодавства, а призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закони № 2862-XII та № 2453-VI, при цьому вказаними актами чітко визначено коло суб`єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді.
Урахувавши висновки Верховного Суду (постанови від 09.11.2018 у справі № 236/3193/16-а, від 11.07.2019 у справі № 667/1568/16, від 15.01.2020 у справі № 592/7939/16-а, від 19.03.2021 у справі № 318/2128/15-а), суди підсумували, що виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2023, у якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивачка вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, що регулюють питання пенсійного забезпечення членів сім`ї суддів, у тому числі у випадку втрати годувальника, внаслідок неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах (постанови від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20, від 25.05.2022 у справі № 409/2218/17).
Наголошує, що при призначенні пенсії по втраті годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника, обчисленої за Законом № 1058-IV, ГУ ПФУ в Сумській області не роз`яснило позивачці про можливість розрахувати її (пенсію) з розміру пенсії за віком годувальника за Законом України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" (втратив чинність, крім окремих положень, 01.05.2016; далі - Закон № 3723-XII), оскільки ОСОБА_2 (чоловік) мав на неї право.
Як стверджує позивачка, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідачем не виконано вищезазначений обов`язок. Призначення пенсії по втраті годувальника за Законом № 1058-IV без з`ясування того, чи мала право ОСОБА_1 на призначення пенсії з урахуванням Закону № 3723-XII, та без усвідомлення вибору порушило право позивачки на вибір пенсії.
Також позивачка зазначає, що наявні підстави для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постановах від 09.11.2018 у справі № 236/3193/16-а, від 11.07.2019 у справі № 667/1568/16, від 15.01.2020 у справі № 592/7939/16-а, та який урахували суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору.
Такий довід вмотивований тим, що застосований Верховним Судом підхід у вказаних постановах не враховує принцип незалежності та недоторканості судді (статті 8, 126 Конституції України); фактично позбавляє позивачку та інших осіб у подібних правовідносинах право на соціальний захист (стаття 46 Конституції України); не відповідає статтям 8, 22, 64, 129 Конституції України; порушує "законне сподівання" на отримання "активу", що свідчить про неврахування рішень Європейського суду з прав людини, частини п`ятої статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ "Про судоустрій та статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ).
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 2, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 06.11.2000 є пенсіонером та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
З 08.07.1964 позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, який 30.04.2016 помер. За життя ОСОБА_2 отримував довічне грошове утримання судді у відставці.
У 2016 році позивачку переведено на пенсію по втраті годувальника. Розмір пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника призначений відповідно до Закону № 1058-IV.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у справі №592/4761/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Сумського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 18.04.2017 № 170982 про відмову у переході на пенсію в зв`язку з втратою годувальника; зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути її заяву від 12.04.2017 та прийняти рішення згідно діючого законодавства.
На виконання вказаного рішення суду ГУ ПФУ в Сумській області розглянуло заяву позивачки від 12.04.2017 щодо переходу з пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058-IV на перехід у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Про результати розгляду вказаної заяви відповідач листом від 07.09.2021 № 1800-0305-8/43600 повідомив про те, що згідно рішення від 30.08.2021 позивачці відмовлено у проведенні переходу, оскільки Законом України "Про судоустрій і статус суддів" призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім`ї померлого судді, який одержував щомісячне грошове утримання, не передбачено.
Як вбачається з листа відповідача від 07.10.2021 № 1800-0305-8/49106 "Про відмову у переході на заміну листа №1 800-0305-8/43600 від 07.09.2021" на виконання рішення суду від 07.07.2021 у справі № 592/4761/17 ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 12.04.2017 та рішенням від 30.08.2021 № 959240170982 відмовлено в обчисленні пенсії по втраті годувальника по Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, у зазначеному листі йдеться посилання на рішення відповідача від 30.08.2021 № 959240170982.
На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, а саме рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 30.08.2021 № 959240170982, відповідачем надано:
- рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 30.08.2021, але за іншим номером - №170982, яким відмовлено ОСОБА_1 у переході з пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону № 1058-IV на перехід у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки Законом України "Про судоустрій і статус суддів" призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім`ї померлого судді, який одержував щомісячне грошове утримання, не передбачено;