ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 925/1043/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Черкаської міської ради - Слинька М. Г.,
Фізичної особи-підприємця
Балачій Олени В`ячеславівни -Новіка В. І.,
Державного реєстратора
Центру надання адміністративних
послуг виконавчого комітету
Золотоніськоїміської ради
Андрущенко Ірини Сергіївни - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) Фізичної особи-підприємця Балачій Олени В`ячеславівни
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 (у складі колегії суддів: Майданевич А. Г. (головуючий), Сулім В. В., Ткаченко Б. О.)
та рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 (суддя Васянович А. В.)
у справі № 925/1043/22
за позовом Черкаської міської ради
до Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Ірини Сергіївни, Фізичної особи підприємця Балачій Олени В`ячеславівни
про скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна та припинення речових прав,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2022 року Черкаська міська рада звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Ірини Сергіївни (далі - Державний реєстратор) та Фізичної особи- підприємця Балачій Олени В`ячеславівни (далі - ФОП Балачій О. В.) про скасування рішення Державного реєстратора за індексним № 54467658 від 07.10.2020 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за Балачій О. В. на нежитлове приміщення (торгівельний павільйон) загальною площею 50,1 кв. м, розташоване у АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2188100771101 з одночасним припиненням речових прав Балачій О.В. на вказаний об`єкт нерухомого майна та закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказаний об`єкт.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення про державну реєстрацію права власності тимчасової споруди як нежитлової будівлі (нерухомого майна) прийнято державним реєстратором із порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для його скасування; реєстрація тимчасової споруди як об`єкта нерухомого майна порушує інтереси та права територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради як власника земельної ділянки, на якій розміщено нежитлову будівлю.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023, позов задоволено. Скасовано рішення Державного реєстратора за індексним № 54467658 від 07.10.2020 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за Балачій О. В. на нежитлове приміщення (торгівельний павільйон) загальною площею 50,1 кв. м., що розташоване у АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2188100771101.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у січні 2024 року ФОП Балачій О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами апеляційної та першої інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 скасувати, а провадження у справі № 925/1043/22 закрити, оскільки спір не відноситься до юрисдикції господарських судів.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 925/1043/22 за касаційною скаргою ФОП Балачій О. В. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 17.04.2023 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.04.2024.
Черкаська міська рада у відзиві на касаційну скаргу зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
У судовому засіданні 17.04.2024 оголошено перерву у справі № 925/1043/22 за касаційною скаргою ФОП Балачій О. В. до 15.05.2024.
Державний реєстратор у судове засідання свого представника не направив.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення Державному реєстратору ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що зазначений учасник справи не звертався до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Державного реєстратора.
Заслухавши суддю-доповідача, представників Черкаської міської ради та ФОП Балачій О. В. дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.05.2020 Балачій О. В. звернулася до Управління планування та архітектури департаменту містобудування (далі - Управління планування та архітектури) та Центру надання адміністративних послуг департаменту управління справами Черкаської міської ради (далі - ЦНАП) з заявою (вх. № 01-27/26829) про визначення відповідності намірів розміщення тимчасової споруди комплексній схемі та державним будівельним нормам за адресою: м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги в комплексі із зупинкою громадського транспорту "вул. Сумгаїтська" парна сторона.
Управління планування та архітектури листом від 21.07.2020 № 01-27/26829 повідомило ФОП Балачій О. В. про те, що не заперечує можливість розміщення існуючого торговельного павільйону в комплексі із зупинкою громадського транспорту "вул. Сумгаїтська" по вул. 30-річчя Перемоги.
10.08.2020 Балачій О. В. звернулася до Управління планування та архітектури і ЦНАП з заявою (вх. № 43910) про оформлення (переоформлення) паспорту прив`язки тимчасової споруди за адресою: м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, зупинка громадського транспорту "вул. Сумгаїтська".
17.08.2020 Управління планування та архітектури оформило ФОП Балачій О. В. паспорт прив`язки тимчасової споруди за № 927.
07.10.2020 Державним реєстратором прийнято рішення за індексним № 54467658 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за Балачій О. В. на нежитлове приміщення (торгівельний павільйон) загальною площею 50,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності: 38558659, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2188100771101.
30.08.2022 Балачій О. В. звернулася до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради з клопотанням (вх. № 01-06/28031) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,0065 га під торгівельний павільйон.
Згідно з проектом тимчасової споруди, виготовленим на замовлення ФОП Балачій О. В., торгівельний павільйон є стаціонарною тимчасовою спорудою, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей, виконується з полегшених конструкцій та встановлюється без влаштування фундаментів. За призначенням об`єкт відноситься до громадських, зокрема, павільйон - для продажу продтоварів, зупинка - для очікування транспорту; не є об`єктом масового перебування людей.
Як також установлено судами попередніх інстанцій, за інформацією Управління планування та архітектури (лист від 09.09.2022 № 4032) жодному об`єкту нерухомого майна не присвоювалася адреса: АДРЕСА_1 .
04.10.2022 головними спеціалістами відділу інспектування управління інспектування Черкаської міської ради було проведено перевірку щодо факту розміщення об`єкта - торгівельного павільйону у комплексі з зупинкою громадського транспорту "вул. Сумгаїтська", за результатами якої складено акт. Згідно з цим актом у ході перевірки було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1, розміщена тимчасова споруда (зупиночний комплекс), яка складається з торгівельного павільйону та накриття. Інші окремо розташовані споруди за вказаною адресою відсутні. Орієнтовні розміри торгівельного павільйону становлять: довжина - 7 м, ширина - 3 м. Тимчасова споруда виготовлена з металу без улаштування фундаменту.
Предметом розгляду у справі № 925/1043/22, що розглядається, є позовні вимоги Черкаської міської ради про скасування рішення Державного реєстратора за індексним № 54467658 від 07.10.2020 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за Балачій О. В. на нежитлове приміщення (торгівельний павільйон) загальною площею 50,1 кв. м, розташоване у АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2188100771101 з одночасним припиненням речових прав Балачій О. В. на вказаний об`єкт нерухомого майна та закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказаний об`єкт.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що державна реєстрація права власності за Балачій О. В. на тимчасову споруду відбулась за відсутності необхідних документів, перелік яких встановлено законодавством, така незаконна державна реєстрація порушує права позивача як власника земельної ділянки, на якій розташована ця тимчасова споруда, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення Державного реєстратора. При цьому, врахувавши положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про одночасне припинення речових прав на спірний об`єкт та закриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо цього майна є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки речові права на майно припиняються у разі скасування судом рішення державного реєстратора в силу прямої вказівки у законі.
Відмовляючи у задоволенні клопотання ФОП Балачій О. В. про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції виходив із того, що спірна тимчасова споруда може використовуватись тільки для здійснення підприємницької діяльності; чинне законодавство не видаляє такого суб`єкта права власності як фізична особа-підприємець; правовий статус фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності, тому дійшов висновку, що спір у цій справі підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції з підстав порушення правил юрисдикції господарських судів, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спір у справі, що розглядається, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Зі змісту касаційної скарги ФОП Балачій О. В. вбачається, що предметом касаційного оскарження є рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил юрисдикції господарських судів.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржниця посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статті 20 ГПК України, статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), та неврахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 2-7615/10, від 05.06.2018 у справі № 522/7909/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 216/181/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 401/3856/16-ц та від 25.02.2020 у справі № 916/385/19.
За доводами касаційної скарги, судами попередніх інстанцій при вирішенні питання про юрисдикційність спору не враховано, що тимчасова споруда зареєстрована на праві приватної власності за фізичною особою Балачій О.В., отже під час реєстрації права власності Балачій О. В. не виступала як суб`єкт підприємницької діяльності, а тому правовідносини з реєстрації права власності не є такими, що виникли при здійсненні Балачій О. В. господарської діяльності. Також судами попередніх інстанцій не враховано, що спірний об`єкт передано у тимчасове безоплатне користування іншій фізичній особі за договором позички від 01.03.2022, тобто не використовується Балачій О. В. у господарській діяльності з метою одержання прибутку. Крім того скаржниця зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірні правовідносини виникли під час здійснення ФОП Балачій О. В. господарської діяльності.
Крім того, ФОП Балачій О. В. підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, також зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 6 частини 1 статті 310 ГПК України, згідно з якою судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення від 29.04.1988 у справі "Белілос проти Швейцарії"); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії").
Через визначення юрисдикційності спору забезпечується дотримання принципу правової визначеності, за яким слід не допускати наявності проваджень, а відтак, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами різних юрисдикцій. Тому потрібно визначати юрисдикційність відповідного спору так, щоб унеможливити повторне звернення особи до суду іншої юрисдикції після відповідного коригування позовних вимог та формування іншого складу учасників справи.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Разом з тим за приписами частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частин 1,2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).