ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 917/1010/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А.А., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,
представників учасників справи:
позивача - Пашковського А. А. (адвокат)
відповідача - Баранова В.І. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області
на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023,
додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 та
постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024
за позовом Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання"
до Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області
про стягнення 1 967 809,50 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватне підприємство "Підйомно-транспортне обладнання" (далі - ПП "ПТО", позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - КП "СпецЕко", відповідач) про стягнення 1 967 809,50 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання КП "СпецЕко" умов укладеного між сторонами 16.03.2020 договору поставки товару № 1603, з яких (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог): 267 956,64 грн 3 % річних за період з 23.10.2020 по 16.02.2023 та 1 699 852,86 грн інфляційних втрат за період з листопада 2020 по лютий 2023, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України).
2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 (суддя Ківшик О.В.), яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 (колегія суддів: Фоміна В.О., Здоровко Л.М., Шевель О.В.), позов задоволено повністю. Стягнуто з КП "СпецЕко" на користь ПП "ПТО" 267 956,64 грн 3% річних, 1 699 852, 86 грн інфляційних втрат та 29 517,14 грн судового збору.
2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 (суддя Ківшик О.В.), яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 (колегія суддів: Фоміна В.О., Здоровко Л.М., Шевель О.В.), заяву ПП "ПТО" про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 917/1010/22 про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 50 000,00 грн задоволено. Стягнуто з КП "СпецЕко" на користь ПП "ПТО" 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. КП "СпецЕко", не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить: рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю; додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги
4.1. Касаційні скарги КП "СпецЕко" подані на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 26.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах:
- Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 809/836/17,
- Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (щодо застосування статті 625 ЦК України),
- Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21(щодо застосування статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та частини другої статті 625 ЦК України),
- Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц,
- Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (щодо застосування статті 625 ЦК України),
- Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц,
- Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 924/2/21,
- Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19,
- Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №924/312/18,
- Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №815/1216/16
- об`єднаної палати Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, а також постановах від 17.02.2021 у справі №912/737/20, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 09.09.2021 у справі №925/1276/19 (щодо наявності у органів місцевого самоврядування повноважень з питань контролю за господарською діяльністю та раціональним і ефективним використанням бюджетних коштів юридичними особами кубічного права, що належить до їх сфери управління),
- Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 910/479/21.
4.3. Основними аргументами скаржника, зокрема, є :
- відповідач не погоджується з розрахунком нарахованих на підставі статті 625 ЦК України грошових сум, заперечуючи проти визначення позивачем початку періоду нарахування - з 23.10.2020 та закінчення періодів нарахування цих сум відповідно до дат сплати позивачу заборгованості частинами в межах загального її розміру 4 215 400,00 грн. Зокрема, за твердженням відповідача, системний аналіз умов договору, постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі № 912/3418/20, судового наказу від 10.02.2022 у справі № 912/3418/20, статті 49 Бюджетного кодексу України, дає підстави стверджувати, що позивачем невірно встановлена дата початку періоду прострочення виконання судового рішення 23.10.2020, в той час як зобов`язання з виконання рішення суду виникло у КП "СпецЕко" 10.02.2022;
- стягувати 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання рішення суду слід не з дати набрання чинності рішенням суду першої інстанції, а з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДВС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення;
- з тексту оскаржуваних судових рішень не вбачається, яким чином судом першої та апеляційної інстанції перевірено правильність заявлених до стягнення сум інфляційних втрат;
- суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що всі витрати та прибутки комунального підприємства впливають на майновий стан територіальної громади.
- суди попередніх інстанцій при визначенні належних до стягнення інфляційних втрат не врахували правові висновки Верховного Суду, належним чином не здійснили перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, а взяли до уваги розрахунок позивача;
- взявши до уваги лише позицію позивача та ненадавши належної оцінки доводам відповідача, суди попередніх інстанцій порушили принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та принцип змагальності.
4.4. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах:
- Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21;
- Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 308/7190/21, 23.03.2023 у справі № 905/2371/21.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзивах на касаційні скарги позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Між ПП "ПТО" (постачальник) та КП "СпецЕко" (покупець) укладено 16.03.2020 договір поставки товару № 1603 (далі - Договір).
6.2. У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти і оплатити на умовах цього договору Човен - комбайн для скошування водної рослинності WorkerMashines DF 950 (код ДК 021:2015 - 34520000 - 8 - Човни) (далі - "Товар") згідно Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна вартість даного Договору складає 6 022 000,00 грн з ПДВ (пункти 1, 4 Договору);
- покупець здійснює попередню оплату за Товар протягом п`ятнадцяти календарних днів з моменту виставлення постачальником рахунку у розмірі 30% загальної вартості даного Договору 1 806 600,00 грн на строк 60 календарних днів, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти". У разі невикористання попередньої оплати у вказані в цьому пункті строки, постачальник зобов`язується негайно повернути покупцю попередню оплату за Товар (пункт 5 Договору);
- повний фактичний розрахунок в розмірі 70% загальної вартості даного Договору 4 215 400,00 грн здійснюється покупцем відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України на підставі видаткової накладної протягом п`ятнадцяти календарних днів з моменту її підписання (пункт 6 Договору);
- поставка Товару здійснюється постачальником в строк до 15.05.2020 на умовах DDР Інкотермс 2010 - склад Покупця (Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Соборна, буд. 1) в робочі дні з 8 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. (пункт 7 Договору);
- приймання Товару за кількістю і якістю здійснюється сторонами в порядку, визначеному в Інструкції про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6 і Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7 (пункт 9 Договору);
- товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін накладних (пункт 10 Договору);
- Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, але до повного виконання сторонами зобов`язань за даним Договором (пункт 17 Договору);
- якщо будь-які форс-мажорні обставини безпосередньо мали вплив на термін виконання Сторонами прийнятих на себе за даним Договором обов`язків, то той термін виконання, відповідно, продовжується на час дії цих обставин, якщо Сторони не приймуть з даного питання іншого рішення (пункт 24 Договору).
КП "СпецЕко" 06.04.2020 на підставі виставленого ПП "ПТО" рахунку № СФ-00017 від 24.03.2020 здійснено попередню оплату за товар згідно з Договору в сумі 1 806 600,00 грн, що становить 30% від загальної вартості Договору.
6.3. В період строку поставки товару, 05.05.2020 в ПП "ПТО" як постачальника за Договором виникли форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які безпосередньо мали вплив на строк виконання ним свого зобов`язання з поставки товару внаслідок стихійного лиха (погодних умов) - удару блискавки.
6.4. Дія таких форс-мажорних обставин тривала в період з 05.05.2020 до 05.10.2020, що підтверджується сертифікатами про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 02.06.2020 №3500-20-0892, від 31.08.2020 №3500-20-1500, від 05.11.2020 №3500-20-1782, які видані Кіровоградською регіональною торгово-промисловою палатою (ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати").
6.5. Листами від 05.10.2020 №05/10-2 та від 06.10.2020 №06/10-2 ПП "ПТО" як постачальник повідомило КП "СпецЕко" про готовність здійснити поставку товару 07.10.2020 та про готовність здійснити супровід в подальшій державній реєстрації товару за покупцем.
6.6. ПП "ПТО" 07.10.2020 на виконання умов Договору, в межах встановленого Договором строку (з урахуванням продовження строку поставки товару на час дії форс-мажорних обставин відповідно до пункту 24 Договору) поставлено КП "СпецЕко" човен - комбайн для скошування водної рослинності WorkerMashines DF 950. Товар відвантажено відповідачу згідно з товарно-транспортної накладної від 07.10.2020 № 58.
6.7. Проте, приймання-передачу товару за Договором між сторонами належним чином не оформлено у зв`язку з безпідставною відмовою КП "СпецЕко" від підписання наданих йому разом з товаром видаткової накладної від 07.10.2020 № РН-0000004, акту приймання- передачі товару від 07.10.2020, яке надалі посилалось на недоліки поставленого Товару (акт про відмову прийняття товару від 07.10.2020, складений представниками постачальника та транспортного перевізника, в якому зафіксований факт поставки товару відповідачу).
6.8. При цьому, КП "СпецЕко" від прийняття товару не відмовилось, поставлений товар залишився у розпорядженні відповідача.
6.9. ПП "ПТО" зверталось до КП "СпецЕко" з вимогами від 13.10.2020 №13/10-3 та від 23.10.2020 №23/10-7 підписання товаророзпорядчих документів щодо прийняття товару та сплати його вартості у сумі 4 215 400,00 грн.
6.10. Оскільки 07.10.2020 КП "СпецЕко" фактично прийнято від ПП "ПТО" товар, проте КП "СпецЕко" не підписано товаророзпорядчі документи, посилаючись на неналежну якість товару, дані обставини призвели до виникнення спору щодо якості (комплектації) поставленого товару.
6.11. Господарським судом Кіровоградської області розглядалась справа № 912/1792/20, предметом спору у якій було стягнення з ПП "ПТО" (постачальника) на користь КП "СпецЕко" (покупця) 1 806 600,00 грн попередньої оплати, 163 877,38 грн пені, 3 613,20 грн інфляційних втрат, 10 958,07 грн 3 % річних у зв`язку з не поставкою товару за договором поставки товару № 1603 від 16.03.2020 у строки, передбачені договором.
6.12. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 09.12.2020 у справі № 912/1792/20 стягнуто з ПП "ПТО" на користь КП "СпецЕко" 1 806 600,00 грн суми попередньої оплати та 27 099,00 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
6.13. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2021 у справі № 912/1792/20 апеляційну скаргу ПП "ПТО" задоволено. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.12.2020 у справі № 912/1792/20 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з КП "СпецЕко" на користь ПП "ПТО" 44 663,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
6.14. За наслідками касаційного розгляду справи № 912/1792/20 постановою Верхового Суду від 24.06.2021 касаційну скаргу КП "СпецЕко" залишено без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2021 у справі № 912/1792/20 - без змін.
6.15. У справі № 912/1792/20 Центральним апеляційним господарським судом встановлено відсутність прострочення ПП "ПТО" зобов`язання за Договором з поставки товару КП "СпецЕко" згідно зі статтею 612 ЦК України. У зв`язку з цим, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з постачальника сплаченої суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України.
6.16. Крім того, Господарським судом Кіровоградської області розглядалась справа № 912/3418/20 предметом судового розгляду якої були вимоги КП "СпецЕко" за первісним позовом до ГІП "ПТО" про розірвання договору поставки товару від 16.03.2020 №1603 та зустрічні позовні вимоги ПП "ПТО" до КП "СпецЕко" про зобов`язання прийняти товар відповідно до умов від 16.03.2020 №1603 та стягнення недоплаченої вартості товару у розмірі 4 215 400,00 грн.
6.17. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2021 у справі № 912/3418/20 в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "СпецЕко" на користь ПП "ПТО" 4 215 400,00 грн збитків, а також 65 333,00 грн судового збору, в задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.
6.18. Стягуючи з КП "СпецЕко" на користь ПП "ПТО" недоплачену вартість товару за Договором в сумі 4 215 400,00 грн, Господарським судом Кіровоградської області у рішенні від 07.07.2021 у справі № 912/3418/20, з урахуванням пункту 6 Договору та виходячи із дати здійсненої поставки - 07.10.2020 за видатковою накладною від 07.10.2020 № РН-0000004, наданої покупцю разом з товаром, встановлено строк настання оплати товару - 22.10.2020 (п`ятнадцять календарних днів).
6.19. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 912/3418/20 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2021 змінено, слово "збитків" в резолютивній частині змінено на "недоплаченої вартості товару", а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
6.20. Судові рішення у справі № 912/3418/20 мотивовані тим, що КП "СпецЕко" не доведено поставку ПП "ПТО" товару неналежної якості; тривале невиконання постачальником зобов`язань з поставки товару виникло в зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, що було встановлено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2021 у справі №912/1792/20, тому відсутнє порушення умов договору з боку постачальника, що виключає підстави для розірвання договору поставки в судовому порядку; судом встановлений факт поставки товару КП "СпецЕко", яке недоплатило його вартість в сумі 4 215 400,00 грн, що є підставою для задоволення зустрічного позову в цій частині, в іншій частині зустрічного позову відмовлено з огляду на відсутність належних та допустимих доказів неприйняття товару КП "СпецЕко".
6.21. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 912/1792/20 та у справі №912/3418/20, мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді цієї справи.
6.22. Як зазначає позивач в позовній заяві, заборгованість у розмірі 4 215 400,00 грн, яка стягнута за рішенням суду від 07.07.2021 по справі № 912/3418/20, на момент звернення з даним позовом до суду відповідачем не була сплачена ні у добровільному порядку, ні у примусовому.
6.23. На підставі виданого Господарським судом Кіровоградської області наказу від 10.02.2022 про примусове виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі №912/3418/20 постановою від 22.02.2022 Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження № 68764125 про стягнення з КП "СпецЕко" на користь ПП "ПТО" 4 215 400,00 грн недоплаченої вартості товару та 65 333,00 грн судового збору. Всього на суму 4 280 733,00 грн.
6.24. Згідно з постановою про передачу виконавчого провадження від 14.04.2022 заступника начальника управління Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) виконавче провадження № 68764125 передано до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі ВПВР УЗПВР у Полтавській області), яке постановою про прийняття виконавчого провадження від 21.04.2022 прийнято даним органом примусового виконання рішень.
6.25. У порядку примусового виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі №912/3418/20 ВПВР УЗПВР у Полтавській області у виконавчому провадженні № 68764125 стягнуто з КП "СпецЕко" та перераховано ПП "ПТО" грошові кошти в сумі 4 280 733,00 грн, з яких: 4 215 400,00 грн - недоплачена вартість товару за Договором, 65 333,00 грн - судовий збір.
6.26. За результатами здійснених заходів примусового виконання судового рішення у справі № 912/3418/20 стягнуті з відповідача в межах виконавчого провадження № 68764125 грошові кошти на загальну суму 4 280 733,00 грн ВПВР УЗПВР у Полтавській області перераховані частинами на рахунок ПП "ПТО" у наступних розмірах:
04.10.2022 - в сумі 2 077 390,69 грн;
30.11.2022 - в сумі 94 115,69 грн;
11.01.2023 - в сумі 196 232,95 грн;
13.01.2023 - в сумі 131 994,73 грн;
16.01.2023 - в сумі 52 524,43 грн;
24.01.2023 - в сумі 13 693,47 грн;
06.02.2023 - в сумі 1 319 660,68 грн;
14.02.2023 - в сумі 4 564,73 грн;
16.02.2023 - в сумі 3 434,80 грн;
17.02.2023 - в сумі 387 120,83 грн.
6.27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ця обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень та визнається відповідачем.
6.28. Враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині порушення строку оплати виконаних робіт із посиланням на частину другу статті 625 ЦК України позивач заявив до стягнення з відповідача 1 967 809,50 грн (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про збільшення позовних вимог), з яких : 267 956,64 грн три проценти річних за період з 23.10.2020 по 16.02.2023 та 1 699 852,86 грн інфляційних втрат за період з листопада 2020 по лютий 2023, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України, в тому числі на стадії виконання судового рішення щодо стягнення основної заборгованості.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційні провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.4. При цьому самим скаржником у касаційних скаргах з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1 та частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. Щодо застосування норми права без урахування висновку щодо застосування якої, викладеного у постанові Верховного Суду, Суд відзначає, що наявність самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.7. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №910/12405/21, від 21.03.2023 у справі №908/125/18, від 19.04.2023 у справі №921/64/22, від 06.06.2023 у справі №914/217/22, від 09.04.2024 у справі №910/6316/23).
8.8. При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого судового рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних норм права.
8.9. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.10. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.11. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.12. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.13. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.14. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.15. Скаржником вказано низку постанов Верховного Суду (див. розділ 4 цієї постанови), в яких зазначені правові висновки, які, на думку відповідача, не були враховані судами попередніх інстанцій.
8.16. У контексті доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій Суд зазначає таке.
8.17. Так, у справі № 809/836/17 (на яку посилається скаржник) розглядався спір з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиплати компенсації за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області від 20.12.2013 по адміністративній справі № 2-а-13954/2011;
- зобов`язати Державну казначейську службу України провести нарахування і виплату позивачу компенсації в розмірі трьох відсотків річних від суми 5532,00 грн за період з 24 грудня 2013 року до 28 лютого 2017 року за порушення строку перерахування коштів по виконавчому листу, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області від 20 грудня 2013 року по адміністративній справі № 2-а-13954/2011.
8.18. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що Державна казначейська служба України в порушення вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", внаслідок порушення строку для перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів у розмірі 5 532,00 грн, не нарахувала та не виплатила компенсацію за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.
8.19. У постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтримала численні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
8.20. У цивільній справі № 127/15672/16-ц розглядався спір про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. Висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, є нерелевантними до правовідносин, які виникли у цій справі з огляду на інший суб`єктний склад, обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин.
8.21. Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 686/7081/21 містить висновки щодо застосування приписів статті 625 ЦК України та статті 5 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди)"
8.22. Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/7081/21 відступила від власного правового висновку щодо моменту, з якого можуть застосовуватися приписи статті 625 ЦК України, визначивши, що припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема, державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.
8.23. У справі № 758/1303/15-ц розглядався спір про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних від простроченої суми. Позовна заява мотивована тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 відповідач був зобов`язаний провести позивачеві перерахунок і виплату одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до статей 9 і 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
8.24. У постанові від 11.04.2018 Велика Палата Верховного Суду у справі № 758/1303/15-ц, зокрема зазначила, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. З огляду на це справа про застосування відповідно до статті 625 ЦК України заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання, підтвердженого чинним судовим рішенням, навіть якщо учасником цього зобов`язання є суб`єкт владних повноважень, розглядається залежно від суб`єктного складу у порядку цивільного чи господарського судочинства.
8.25. У справі № 686/21962/15-ц розглядався спір про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за несвоєчасне виконання вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2009 року в частині стягнення з відповідача на її користь 770 000 грн матеріальних збитків та 10 000 грн відшкодування моральної шкоди. У постанові від 16.05.2018 Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/21962/15-ц зазначила, зокрема, про те, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
8.26. У справі № 646/14523/15-ц розглядався спір про відшкодування моральної шкоди, стягнення пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних. На обґрунтування позовних вимог фізична особа зазначила, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30.10.2014 стягнуто з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, зокрема на її на користь 93 800,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вказане рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його ухвалення - 30.10.2014, проте виконано і кошти сплачені лише 04.11.2015 з простроченням виконання, що є підставою для стягнення сум відповідно до статті 625 ЦК України.
8.27. У постанові від 19.06.2019 Велика Палата Верховного Суду у справі № 646/14523/15-ц зазначила, зокрема, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина перша статті 5 Закону № 4901-VI). Отже, цей припис не встановлює інший, ніж у частині другій статті 625 ЦК України, розмір процентів річних за прострочення держави-боржника.
8.28. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI). З огляду на цей припис прострочення держави-боржника настає за сукупності таких юридичних фактів: (1) стягувач подав до органу ДКС України виконавчий документ про стягнення з держави коштів; (2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України. Тому припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.