ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 917/231/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючої - Вронської Г.О., суддів - Губенко Н.М., Кондратової І. Д,
за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,
представників учасників справи:
від позивача: Дятлової М.В.,
від відповідача: Бегларян О.Ф.,
від третьої особи: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного авіаційного університету
на постанову Східного апеляційного господарського суду
в складі колегії суддів: головуючого - Медуниці О.Є., суддів - Істоміної О.А., Радіонової О.О.
від 20.02.2024
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
до Національного авіаційного університету в особі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України,
про стягнення 797 132,60 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог
1. Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету про стягнення 797 132,60 грн, з яких: 323 765,09 грн - пеня, 440 269,44 грн - інфляційні втрати, 33 098,10 грн - три проценти річних.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договорів на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2002 № 101 та від 03.11.2014 № 101 (далі разом - Договори № 101).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Справа № 917/231/16 розглядалася господарськими судами неодноразово.
4. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.03.2016 у справі № 917/231/16 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05.04.2016) здійснено заміну відповідача на належного - Національний авіаційний університет в особі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (далі - Відповідач, Скаржник).
5. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.04.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі № 917/231/16, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 321 982,79 грн пені, 287 177,82 грн інфляційних втрат, 33 098,10 грн трьох процентів річних, а також 9 633,88 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
6. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, пославшись на положення статей 258, 526, 530, 610, 611, 629, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 265 Господарського кодексу України та умови укладених Договорів № 101, встановив, що Відповідач допустив порушення строків оплати за спожиту теплову енергію у гарячій воді.
Перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних, однак встановивши сплив позовної давності за вимогами про стягнення пені за період з 12 лютого 2015 року по 14 лютого 2015 року, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
7. Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 скасовано повністю, а справу № 917/231/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
8. Вищий господарський суд України дійшов таких висновків:
- суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги та не надав належну правову оцінку, за винятком Договорів № 101, умовам інших укладених між тими ж сторонами договорів на постачання теплової енергії у період 2012-2014 років (що було пов`язано з бюджетним фінансуванням), які у період 2013-2015 років встановлювали інші умови відповідальності сторін і, зокрема, Відповідача, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань, пов`язаних із постачанням теплової енергії. Доводи Відповідача щодо цього та надані ним докази були відхилені необґрунтовано;
- суд першої інстанції не встановив повною мірою та належним чином обставини справи щодо обсягів поставки Позивачем теплової енергії у вигляді гарячої води у спірний період часу та отримання Відповідачем усіх відповідних рахунків і термінів їх оплати (з урахуванням їх встановлення умовами відповідних договорів). У зв`язку з цим у рішенні чітко не визначено: 1) період основної заборгованості за отриманою тепловою енергією; 2) терміни нарахування пені, інфляційних та річних. При цьому не враховано час отримання Відповідачем рахунків на оплату;
- встановивши наявність підстав для нарахування штрафних санкцій за прострочення оплати природного газу, суд першої інстанції не надав належну увагу умовам оплати отриманої теплової енергії, що встановлені як Договорами № 101, так і іншими договорами, що були укладені сторонами, а саме: від 21.12.2012 № 101/13, від 27.09.2013 № 101/4, від 27.12.2013 № 101/5 (з урахуванням додаткових угод) та від 29.12.2014 № 101/6, згідно з якими: 1) розрахунки проводяться шляхом оплати Відповідачем саме після пред`явлення Позивачем рахунка на оплату товару або послуг або після підписання сторонами акта звірки взаємних розрахунків шляхом перерахування коштів на рахунок Позивача; 2) оплата бюджетних зобов`язань здійснюється замовником за наявності відповідного бюджетного призначення;
- суд апеляційної інстанції також не надав повною мірою увагу всім обставинам справи, припустившись тих самих порушень, що й суд першої інстанції. Залишаючи без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2016 про стягнення суми пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних, суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував та не навів у постанові розрахунки цих сум з урахуванням періодів нарахування штрафних санкцій, за які відбулося прострочення платежів, що також вплинуло на правильність і обґрунтованість ухваленої постанови у справі.
9. За результатами нового розгляду справи № 917/231/16 рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.02.2017 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 321 982,79 грн пені, 287 177,82 грн інфляційних втрат, 33 098,10 грн трьох процентів річних.
10. У матеріалах справи відсутній повний текст рішення суду першої інстанції, наявні тільки його вступна та резолютивна частини. У Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості про складення повного тексту рішення
11. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 рішення Господарського суду Полтавської області від 10.02.2017 у справі № 917/231/16 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 321 982,79 грн пені, 284 731,61 грн інфляційних втрат, 33 098,10 грн трьох процентів річних та 9 597,19 грн судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 11 516,63 грн. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 595,78 грн та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 831,76 грн.
12. Суд апеляційної інстанції, зокрема, зауважив:
- рішення суду першої інстанції ухвалене без обґрунтування правової позиції суду. Відсутність у матеріалах справи повного рішення (із описовою та мотивувальною частинами, які повинні містити обґрунтування висновків суду) є порушенням норм Господарського процесуального кодексу України як у редакції, що діяла станом на 10 лютого 2017 року, так і в редакції станом на дату ухвалення постанови судом апеляційної інстанції. Наведене є безумовною підставою для скасування рішення Господарського суду Полтавської області (висновку у вигляді резолютивної частини), зважаючи на приписи статті 277 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що була чинною станом на момент апеляційного провадження). Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 917/1997/16;
- згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду рахунок на оплату товару (робіт, послуг) за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, що містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти для оплати товару (робіт, послуг), тобто має інформаційний характер. Ненадання рахунка не є відкладальною умовою в розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України. Отже, наявність або відсутність рахунка не звільняє боржника від обов`язку здійснити оплату. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 10.01.2024 у справі № 904/6023/19 (904/4903/22);
- за умовами пункту 5.3 договору від 01.01.2002 № 101 саме споживач, який має прилади обліку, щомісяця до 25 числа подає енергопостачальній організації звіт про фактично спожиту теплову енергію. Отже, Відповідач як споживач обізнаний про обсяги спожитої ним теплової енергії та, відповідно, про розміри належної до сплати вартості такої теплової енергії. Факт отримання від Позивача рахунків на оплату отриманої теплової енергії Відповідач не оспорює;
- оскільки відповідно до положень статей 11, 526, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватися належним чином і у встановлений строк, а умовами договору від 01.01.2002 № 101 встановлений конкретний строк виконання обов`язку зі сплати вартості спожитої теплової енергії - до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, обов`язок споживача оплатити послуги не залежить від факту виставлення йому рахунка енергопостачальною організацією. Таким чином, за зобов`язаннями січня 2013 року-листопада 2014 року обов`язок Відповідача оплатити відповідні послуги мав бути виконаний до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим;
- оскільки Позивач звернувся до суду з позовом 15 лютого 2016 року (згідно з поштовим штемпелем, наявним на конверті), у межах позовної давності перебувають вимоги про стягнення пені за період з 15 лютого 2015 року по 31 жовтня 2015 року. Перевіривши здійснені Позивачем розрахунки у межах визначених ним періодів, з огляду на дати отримання Відповідачем рахунків на оплату та порядок визначення першого дня прострочення, а також застосувавши строк позовної давності, обґрунтованою та належною до стягнення з Відповідача є пеня в сумі 321 982,79 грн;
- перевіривши здійснені Позивачем розрахунки трьох процентів річних, зважаючи на погоджені сторонами у Договорах № 101 умови здійснення розрахунків, обґрунтованою є сума трьох процентів річних у розмірі 48 498,99 грн. Втім, з огляду на принцип диспозитивності належним до стягнення з Відповідача є заявлена Позивачем сума - 33 098,10 грн;
- перевіривши здійснені Позивачем розрахунки інфляційних втрат, зважаючи на погоджені сторонами у Договорах № 101 умови здійснення розрахунків, обґрунтованою та належною до стягнення з Відповідача є сума інфляційних втрат у розмірі 284 731,61 грн;
- за порушення строків виконання зобов`язань з оплати вартості теплової енергії, спожитої у грудні 2014 року, відповідальність у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не нараховується, оскільки на відповідні правовідносини сторін поширюється дія договору від 03.11.2014 № 101. Пунктом 1 додатку № 4 до цього договору (Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію) передбачено, що сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання договору, споживач зобов`язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання). Матеріали справи не містять доказів надсилання (вручення) Відповідачу рахунка за грудень 2014 року. За таких обставин Позивач не довів, що оплата за поставлений товар здійснена Відповідачем з пропуском строку, передбаченого у договорі;
- відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16 зазначено, що сама лише відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17 та № 925/974/17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/291/17 та від 17.04.2018 у справі № 906/621/17;
- Відповідач не скористався правом, наданим пунктом 3.1.2 Договорів № 101, згідно з яким у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту теплову енергію сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір про погашення заборгованості, який є додатком до цього договору; у зазначеному договорі сторонами відображається узгоджений сторонами графік погашення заборгованості;
- посилання Відповідача на умови пункту 4.3 договору від 29.12.2014 № 101/6 є безпідставними, оскільки останній лише передбачає, що оплата бюджетних зобов`язань здійснюється замовником за наявності відповідного бюджетного призначення. Умовами наведеного пункту договору (як і іншими пунктами) не передбачено (не погоджено сторонами) звільнення споживача від відповідальності за порушення грошових зобов`язань у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
13. 18 березня 2024 року Відповідач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024, у якій просить скасувати її повністю та направити справу № 917/231/16 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
14. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження Скаржник визначив:
- пункти 1, 3 частини першої статті 310 ГПК України - на думку Скаржника, постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, за результатом вирішення справи неповноважним складом суду, а також не підписана 27 лютого 2024 року (на дату складення повного тексту судового рішення) одним із суддів, який входив до складу суддів Східного апеляційного господарського суду в справі № 917/231/16;
- пункт 1 частини третьої, частину п`яту статті 310 ГПК України - Скаржник стверджує, що обставини справи та спірні відносини між сторонами цього спору вже встановлювалися судом касаційної інстанції, водночас суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови залишив поза увагою та не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, на які було вказано судом касаційної інстанції у постанові від 18.10.2016.
15. На переконання Скаржника, усупереч статті 43 ГПК України суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги та не надав належну правову оцінку, за винятком договорів на постачання теплової енергії від 01.01.2002 № 101 та від 03.11.2014 № 101, умовам інших укладених між тими ж сторонами договорів на постачання теплової енергії у період 2012-2014 років. Також суд першої інстанції фактично не встановив повною мірою і належним чином обставини справи щодо обсягів поставки Позивачем теплової енергії у вигляді гарячої води у спірний період часу та отримання Відповідачем усіх відповідних рахунків і термінів їх оплати. При цьому суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, всупереч частині першій статті 47 ГПК України не надав повною мірою увагу всім обставинам справи, умовам поставки та розрахунків по тепловій енергії.
16. Позивач у межах встановленого Судом строку подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
17. Відзив обґрунтований таким:
- доводи Скаржника про те, що судове рішення підписане кваліфікованим електронним підписом судді Істоміної О.А. 28 лютого 2024 року, а не 27 лютого 2024 року в день складення повного тексту рішення, не спростовують той факт, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у паперовому вигляді була підписана суддею власноруч у нарадчій кімнаті. Будь-які інші обґрунтування на підтвердження своєї позиції щодо порушення судом вимог статті 233 ГПК України у касаційній скарзі не наводяться;
- щодо твердження Скаржника про розгляд та вирішення справи неповноважним складом суду, останній хибно тлумачить зміст пункту 1 частини першої статті 301 ГПК України. З посиланням на постанови Верховного Суду в справах № 911/3656/20 та № 910/11027/18 Позивач зазначає, що судова практика свідчить про те, що підстава для скасування судових рішень, передбачена пунктом 1 частини першої статті 301 ГПК України, застосовується у випадку, коли оскаржуване судове рішення прийняте судом з порушенням правил юрисдикції або з порушенням порядку визначення складу суду;
- під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції врахував вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 18.10.2016. Позивач вважає, що при розгляді справи суд з`ясував усі обставини справи, повно та всебічно дослідив надані докази. Твердження, викладені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
18. 01 січня 2002 року між Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго" [правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго"] в особі Кременчуцької філії (енергопостачальна організація) та Відповідачем (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 101 з невід`ємними додатками до нього та протоколом узгодження розбіжностей. За умовами пункту 1.1 цього договору енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді у визначених договором обсягах, а споживач зобов`язується сплачувати за одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
19. Відповідно до пункту 2.2.2 договору від 01.01.2002 № 101 споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.
20. Облік спожитої теплової енергії проводиться по приладах обліку, а в разі їх відсутності або несправного стану - розрахунковим методом (пункт 5.1 договору від 01.01.2002 № 101).
21. Розділом 6 договору від 01.01.2002 № 101 погоджено порядок розрахунків та ціну. Так, відповідно до пункту 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. У разі зміни тарифів оплата споживачем наданих йому послуг здійснюється за новими цінами з часу їх введення без змін інших умов договору.
22. Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2 договору від 01.01.2002 № 101).
23. Згідно з пунктом 6.3 договору від 01.01.2002 № 101 (у редакції протоколу розбіжностей) розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виписаних розрахунків енергопостачальної організації.
24. У випадку несвоєчасної сплати рахунків за спожиту теплову енергію споживач сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку (пункт 6.5 договору від 01.01.2002 № 101).
25. За умовами пункту 7.1 договору від 01.01.2002 № 101 за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно із діючим законодавством України.
26. Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2002 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (пункт 10.1 договору від 01.01.2002 № 101).
27. 03 листопада 2014 року між Позивачем (теплопостачальна організація) та Відповідачем (споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 101 з невід`ємними додатками до нього та протоколом узгодження розбіжностей. За умовами пункту 1.1 цього договору теплопостачальна організація зобов`язується надавати споживачеві вчасно в якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.
28. Згідно з пунктом 2.2.2 договору від 03.11.2014 № 101 споживач зобов`язується оплачувати теплопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі цього договору, згідно з умовами договору та додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до нього.
29. Споживач несе відповідальність згідно із законодавством і договором за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та трьох процентів річних (пункт 4.2.2 договору від 03.11.2014 № 101 у редакції протоколу погодження розбіжностей).
30. Згідно з пунктом 6.1 договору від 03.11.2014 № 101 для розрахунку за спожиту теплову енергію системи теплоспоживання споживача повинні бути забезпечені необхідними приладами обліку теплової енергії. У разі їх відсутності, виходу з ладу (несправності) чи невідповідності нормативно-технічним вимогам нарахування оплати за спожиту теплову енергію споживачу проводиться розрахунковим шляхом згідно максимальних договірних навантажень, зазначених у додатках № 2 договору.
31. Порядок розрахунків зі споживачами теплової енергії викладено у додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до діючого договору (пункт 6.6 договору від 03.11.2014 № 101).
32. Згідно з пунктом 6.7 договору від 03.11.2014 № 101 розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, проводяться в грошовій формі або іншими формами розрахунків, які не суперечать чинному законодавству України, відповідно до діючих тарифів, які затверджуються в установленому порядку. У разі зміни тарифів оплата споживачем наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами з часу їх введення без змін інших умов договору.
33. Пунктом 6.8 договору від 03.11.2014 № 101 (у редакції протоколу погодження розбіжностей) встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати рахунків за спожиту теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення.
34. Пунктом 7.10 договору від 03.11.2014 № 101 сторони погодили, що він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2014 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду його умов. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.
35. Відповідно до пункту 1 Порядку розрахунків за спожиту теплову енергію (додаток № 4 до договору від 03.11.2014 № 101) розрахунковим періодом є календарний місяць. Поняття розрахунковий період та календарний місяць при розрахунках за спожиту теплову енергію вважаються прирівняними. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання договору, споживач зобов`язаний проводити не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання).
36. Пунктом 6 Порядку розрахунків за спожиту теплову енергію (додаток № 4 до договору від 03.11.2014 № 101 у редакції протоколу погодження розбіжностей) визначено, що за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.
37. Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на наявність укладених між сторонами договорів на постачання теплової енергії у період 2013-2015 років.
38. 21 грудня 2012 року Позивачем (учасник) та Відповідачем (замовник) був укладений договір № 101/3 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти. За умовами пункту 1.1 зазначеного договору учасник зобов`язується у січні-квітні 2013 року поставити замовникові теплову енергію (як різновид товару) для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник - прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.