ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/7898/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача -Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, позивач) - Пащенко М.В. (самопредставництво),
відповідача - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - Мінінфраструктури, Міністерство, відповідач, скаржник) - Ігнатенко Т.Б. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Мінінфраструктури
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 (головуючий - суддя Мандриченко О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 (головуючий - суддя Сітайло Л.Г., судді Буравльов С.І., Шапран В.В.)
у справі №910/7898/23
за позовом АМК
до Мінінфраструктури
про зобов`язання вчинити дії.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав щодо зобов`язання відповідача виконати рішення АМК.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. АМК звернулося до суду з позовною заявою до відповідача про зобов`язання виконати рішення позивача.
1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують виконання рішення АМК.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі №910/7898/23, позовні вимоги задоволені повністю.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Мініфраструктури, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Мінінфраструктури з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права [неправильне тлумачення частини третьої статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), частини третьої статті 13 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", пункту 34 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 №5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90/299 (у редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 №169-р чинній станом на дату подання позову)]; не застосовано норми законів, які підлягали застосуванню - частину першу, другу статті 19 Конституції України, частину першу статті 48 Закону, пункт 30 частини першої статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", абзац другий статті 5, абзац перший частини третьої статті 9, частину першу статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-XII, частина п`ята статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-ІХ, пункт 127 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, абзац сьомий частини першої статті 6, частину третю статті 22, абзац п`ятий частини шостої статті 73, частину першу, шосту статті 180, статтю 188, частину першу статті 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 6, частину першу статті 627, частини першу, другу статті 632, частину першу статті 638, статті 651 - 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також висновків Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 22.03.2017 у справі №915/817/16 щодо умов договору від 08.06.2016 №3 про внесення змін до договору від 10.05.2016 №РОФ- 501 та порушено норми процесуального права, та у зв`язку із відсутністю висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права при зобов`язанні органу влади припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у відносинах щодо оренди державного нерухомого майна відповідно до вказаних нормативно-правових актів та згідно з умовами договору оренди, яким має керуватись орган державної влади (уповноважений орган управління державним майном), що має важливе значення для економіки Держави та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики у сфері законодавства про захист економічної конкуренції.
5. Позиція іншого учасника справи
5.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що 27.05.2021 АМК, розглянувши матеріали справи №130-26.13/71-20, прийняв рішення №302-р (далі - Рішення), яким, зокрема, визнав дії Міністерства інфраструктури України, яке змінило своє найменування на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, які полягають у встановленні умови щодо економічно необґрунтованого розміру орендної плати за нерухоме майно при погодженні продовження дії договору оренди від 10.05.2006 №РОФ-501 з товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" (далі - ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв"), порушенням пункту 3 статті 50, абзацу восьмого частини другої статті 15 Закону у вигляді антиконкурентних дій органу влади, які полягають у створенні ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" несприятливих умов діяльності порівняно з конкурентами.
6.1.1. Пунктом 3 Рішення зобов`язано Міністерство інфраструктури України припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення.
6.2. Додатковим рішенням АМК від 03.06.2021 №357-р доповнено резолютивну частину Рішення пунктом 5 такого змісту:
- встановити Міністерству інфраструктури України двомісячний строк для виконання пункту 3 резолютивної частини Рішення;
- про виконання пункту 3 резолютивної частини Рішення повідомити АМК протягом 5 робочих днів з дня його виконання.
6.3. Звертаючись до суду з даним позовом, АМК посилається на те, що відповідачем, всупереч приписам чинного законодавства, не виконано Рішення, з огляду на що просив суд зобов`язати Мінінфраструктури виконати пункт 3 резолютивної частини Рішення.
6.4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, вказали, зокрема, таке:
- супровідним листом від 08.06.2021 №130-29/01-8628 на адресу відповідача направлено копію, зокрема, Рішення;
- відповідно до повідомлення про вручення (№0303504597388) відповідач отримав Рішення 14.06.2021;
- Міністерство, скориставшись правом оскарження рішення АМК, звернулося до Господарського суду міста Києва;
- рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 у справі №910/13573/21, у задоволенні позову відмовлено;
- постановою Верховного Суду від 07.03.2023 касаційні скарги Міністерства та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 у справі №910/13573/21 - без змін;
- таким чином, Рішення є законним і згідно з частиною другою статті 56 Закону та статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", є обов`язковим до виконання;
- разом із тим, відповідач Рішення не виконав; доказів протилежного матеріали справи не містять;
- у свою чергу, відповідач звертався до АМК з листом від 19.04.2023 №3029/15/14-23 про роз`яснення щодо виконання Рішення, у відповідь на який позивач запропонував Міністерству самостійно визначити спосіб виконання зобов`язань, встановлених у Рішенні.
- суб`єкт господарювання, якого зобов`язали припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, має самостійно визначитися із шляхом (способами) такого припинення відповідно до закону;
- на думку суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд правильно зазначив, що Рішення відображає позицію державного органу зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності;
- отже, у даному спорі не мають значення мотиви та причини невиконання відповідачем чинного рішення АМК, оскільки, такі причини ніяким чином не можуть вплинути на сам факт чинності рішення АМК та обов`язковість його виконання.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 18.04.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/7898/23 на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у даній справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.4. Так, скаржник вказує, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме низки норм матеріального права, які вказані у пункті 4.1 цієї постанови.
8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.6. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.7. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм права, які вказану у пункті 4.1 цієї постанови у правовідносинах, які стосуються зобов`язання виконати рішення АМК відсутні.
8.8. Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.9. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
8.10. Верховний Суд, також, виходить з того, що зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
8.11. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №904/3807/19).