ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/339/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 (колегія суддів: Орищин Г. В., Галушко Н. А., Желік М. Б.) та рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2023 (суддя Матвіїв Р. І.) у справі
за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксена" про стягнення 25 392,03 грн та зобов`язання звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень,
за участю представника позивача - Карасюк М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксена" (далі - ТОВ "Ксена") про стягнення 25 392,03 грн та про зобов`язання звільнити і повернути об`єкт оренди шляхом виселення.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань по сплаті орендної плати, що стало підставою для дострокового припинення орендних відносин.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 04.12.2020 між Управлінням (орендодавець) та ТОВ "Ксена" (орендар) укладений договір № Ш-12235-20 (АП) оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, предметом якого були нежитлові приміщення, загальною площею 209,3 кв.м з цільовим призначенням - для перукарні.
4. Пунктом 12.7 договору визначено, що останній може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, зокрема, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.
5. Відповідно до пункту 4.1 договору у разі припинення договору орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
6. Згідно з пунктом 4.2 договору протягом трьох робочих днів з дати припинення договору балансоутримувач зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в акті повернення з оренди орендованого майна. Балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю.
7. Орендар зобов`язаний підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від балансоутримувача і одночасно повернути балансоутримувачу два примірники підписаних орендарем актів разом із ключами від об`єкта оренди (у разі, коли доступ до об`єкта оренди забезпечується ключами); звільнити майно одночасно із поверненням підписаних орендарем актів.
8. Не пізніше, ніж на четвертий робочий день після припинення договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендодавцю примірник підписаного акта повернення з оренди орендованого майна або письмово повідомити орендодавцю про відмову орендаря від підписання акта та/або створення перешкод орендарем у доступі до орендованого майна з метою його огляду, та/або про неповернення підписаних орендарем примірників акта.
9. Відповідно до пункту 12.12 договору майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.
10. З огляду на порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань по сплаті орендної плати, позивач листом від 05.09.2022 звернувся до відповідача з вимогою про усунення порушень договору в частині погашення боргу.
11. Зважаючи на те, що станом на 17.10.2022 відповідач не усунув порушень, не сплатив заборгованість з орендної плати, позивач листом від 20.10.2022 повідомив відповідача і балансоутримувача про дострокове припинення договору оренди.
12. Крім того, позивач наказом від 26.10.2022 № 91-з визнав договір № Ш-12235-20 (АП) оренди нерухомого майна від 04.12.2020 припиненим з 27.10.2022
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
13. 11.10.2023 Господарський суд Львівської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024, про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 9 109,31 грн; у задоволенні позову про стягнення 16 282,72 грн і про зобов`язання відповідача звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень відмовив.
14. Закриваючи провадження у справі в частині стягнення з відповідача 9 109,31 грн заборгованості з орендної плати, місцевий господарський суд виходив з того, орендна плата у зазначеному розмірі була сплачена після звернення до суду з позовом, що є підставою для закриття провадження у справі.
15. Крім того, за висновками господарського суду першої інстанції, на час звернення до суду з позовом борг існував у меншому розмірі, отже у задоволенні позову в частині стягнення 16 282,72 грн слід відмовити через необґрунтованість.
16. Відмовляючи у задоволенні позову в частині повернення орендованого майна, господарські суди дійшли висновку про те, що у відповідача станом на момент розгляду даної справи не виникло обов`язку повернути об`єкт оренди, оскільки балансоутримувачем після отримання повідомлення позивача про припинення договору оренди не вживалось жодних дій, передбачених умовами договору для виконання покладених на нього договором обов`язків по сприянню та початку процедури повернення майна.
Короткий зміст касаційної скарги та позицій інших учасників справи
17. У касаційній скарзі позивач просить скасувати ці судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про зобов`язання відповідача звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень та ухвалити в цій частині нове рішення - про задоволення позову.
18. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наполягаючи на ухваленні оскаржуваних судових рішень без урахування правових позицій Верховного Суду, викладених ним у касаційній скарзі.
19. Заявник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у випадку, коли обов`язок щодо повернення майна згідно з умовами договору найму обумовлений необхідністю надання проекту акта приймання-передачі іншою стороною.
Позиція Верховного Суду
20. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
21. Тобто відповідно до положень згаданої норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
22. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
23. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
24. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
25. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див. зокрема підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).
26. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
27. Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія виходить з такого.