ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 року
м. Київ
справа № 826/10077/18
адміністративне провадження № К/990/12392/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року (суддя: Мазур А.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 21 лютого 2023 року (судді: Беспалов О.О., Парінов А.Б., Ключкович В. Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво і фундамент" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво і фундамент" (далі - ТОВ "Компанія "Будівництво і фундамент", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2018 №0008131401, № 0008141401 та № 0008151401.
Обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваних рішень позивач вказував, що висновок відповідача про нереальний характер господарських операцій між ним та ТОВ "БК "Профітван" є необґрунтованим, оскільки не доведений належними доказами, які у своїй сукупності дозволили б встановити факт порушення вимог податкового законодавства.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року позовні вимоги Товариства задоволено в повному обсязі. Своє рішення окружний суд мотивував тим, що добросовісний платник податку не несе відповідальності за діяльність недобросовісного контрагента, не повинен і не зобов`язаний контролювати, чи дотримується контрагент податкового законодавства, що є завданням саме контролюючого органу. Реальність господарських операцій, здійснених позивачем, підтверджена останнім, натомість відповідачем під час перевірки не досліджено обставин реального руху активів в процесі здійснення відповідних господарських операцій, не наведено доказів залучення позивача до схеми мінімізації податкового навантаження та отримання неправомірної податкової вигоди, зокрема, відсутні докази порушення фіскальних інтересів за результатами таких взаємовідносин та ухилення від сплати податків.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким Товариству в позові відмовлено. Приймаючи таке рішення апеляційний суд виходив з того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Постановою Верховного Суду від 31 січня 2022 року скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційний суд виходив при цьому з того, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи переоцінку доказів повинен був досліджувати всі наявні первині документи у їх сукупності, аналізуючи факт наявності відкритого кримінального провадження №42017100000000570.
За наслідками нового апеляційного розгляду справи Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 лютого 2023 року залишив Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року без змін, погодившись із висновками і мотивами окружного суду, які слугували підставою до задоволення позовних вимог Товариства.
Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 21 лютого 2023 року, відповідач, ГУ ДПС у м.Києві, звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані рішення й прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження, позивач звертає увагу на застосування судами попередніх інстанції норми права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у справах за подібних правовідносин, у постановах: від 27.04.2022 у справі №420/13197/20, від 18 вересня 2018 року у справі №826/2822/15, від 25 січня 2019 року у справі № 825/1733/17, від 19 травня 2020 року у справі №813/2488/14, від 15.05.2020 у справі №826/10347/15 та від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, в яких касаційний суд досліджував наслідки господарських правовідносин платників податків з суб`єктами господарювання, які мали ознаки фіктивної діяльності.
У світлі наведених вище постанов Верховного Суду та мотивів оскаржуваних судових рішень скаржник вважає, що під час розгляду даної справи суди не надали належної оцінки тому факту, що наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи за спірними операціями, зі сторони ТОВ "БК "Профітван" підписані директором, який заперечує свою причетність до ведення господарської діяльності, а відтак, дані, відображені в цих документах, не можуть враховуватися у податковому обліку, і, як наслідок, надавати право на формування податкового кредиту, оскільки вони є такими, що складені з порушенням ст. 201 Податкового кодексу України (далі -ПК України).
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що посадовими особами відповідача у період з 02 по 07 травня 2018 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Будівельна компанія "Профітван" за період травень - серпень 2017 року.
15 травня 2018 року за наслідками такої перевірки складено Акт, яким зафіксовано порушення позивачем:
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункта 134.1.1. пункта 134.1. статті 134 ПК України, пункта 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Витрати", внаслідок чого у 2017 році занижено податок на прибуток на 217127,00 грн.;
- пункта 44.1 статті 44, пункта 185 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 210346,00 грн.
Також перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено завищення позивачем залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму загальну 38092 грн.
13 червня 2018 року на підставі висновків вищеозначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:
- № 0008131401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 262932,50 грн, з яких: 210346,00 грн - за основним зобов`язанням та 52583,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №0008141401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 271409,00 грн, з яких: 217127,00 грн - за основним зобов`язанням та 54282,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №0008151401, яким ТОВ "Компанія Будівництво і фундамент" зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2017 року на 24534,00 грн та серпень 2017 року на 3558,00 грн.
Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно положень статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.