ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 року
м. Київ
справа №420/19078/23
адміністративне провадження № К/990/38710/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/19078/23
за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року (головуючий суддя - Коваль М.П., судді: Турецька І.О., Зуєва Л.Є.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС, відповідач), у якому просив:
- визнати дії ДКС і наданий лист суб`єктом владних повноважень за № 5-11-11/11256 від 23 червня 2023 року, яким порушено право розгляду і вирішення заяви від 13 червня 2023 року у спосіб, визначений чинним законодавством України, незаконними;
- зобов`язати ДКС вчинити дії щодо нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів за постановою Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року і виданим 29 червня 2021 року виконавчим листом по справі № 523/9273/19 відповідно до Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі по тексту - Закон № 4901-VI) з наданням розрахунку нарахування цієї компенсації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 523/9273/19 стягнуто з ДКС користь позивача 5000 грн на відшкодування моральної шкоди, заданої другим Суворовським відділом державної виконавчої служби у м. Одесі. На виконання вказаної постанови 29 червня 2021 року Суворовський районний суд м. Одеси видав виконавчий лист по справі № 523/9273/19 та того ж дня позивач звернувся із заявою до Головного управління ДКС України в Одеській області про списання коштів з державного бюджету та перерахування банківський рахунок, долучивши вказаний виконавчий лист. Водночас, кошти за виконавчим документом були перераховані відповідачем на банківський рахунок позивача лише 21 квітня 2023 року. Зважаючи на це, 13 червня 2023 року позивач надіслав керівнику ДКС заяву, у якій просив нарахувати компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду від 14 квітня 2021 року з наданням розрахунку та перерахування компенсації на вказаний рахунок, на що отримав лист ДКС № 5-11-11/11256 від 23 червня 2023 року, яким, як уважає позивач, його заява не вирішена у спосіб і порядок, визначений Конституцією та законами України.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
У вказаному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у діях відповідача, а також у листі за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 червня 2023 року ознак протиправності, оскільки звернення було своєчасно опрацьоване по суті поставлених у ньому питань у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством. За висновками суду, позивач не має права на нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів за постановою Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року і виданим 29 червня 2021 року виконавчим листом по справі № 523/9273/19 відповідно до Закону № 4901-VI, оскільки положення цього нормативно-правового акту застосовуються у разі стягнення коштів за рахунок боржників державного органу, державного підприємства, установи чи організації та юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, а не у разі стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 08 листопада 2023 року скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня року та прийняв нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав протиправною відмову ДКС у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу, викладену у листі ДКС від 23 червня 2023 року № 5-11-11/11256.
Зобов`язав ДКС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за порушення строку перерахування коштів згідно постанови Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року по справі № 523/9273/19 у порядку, передбаченому статтею 5 Закону № 4901-VI.
Стягнув з ДКС (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
За висновками суду апеляційної інстанції, наведеними у вказаній постанові, установлюючи державні гарантії щодо виконання рішень суду, законодавець передбачив можливість виплати компенсації стягувачу у разі затримки перерахунку коштів за рішенням суду про стягнення коштів. Водночас норми Закону № 4901-VI не пов`язують виплату такої компенсації з доходами державного бюджету, зокрема з його надходженнями. Тобто для виникнення права на її отримання достатньо лише факту порушення уповноваженим органом строків виконання судового рішення, за яким стягуються кошти з державного бюджету. Недостатність коштів у межах бюджетних видатків також не є підставою відмови у нарахуванні компенсації.
Механізм виплати коштів за судовими рішеннями, що передбачають стягнення з державного бюджету, розроблено з метою вчасного та безумовного виконання державою своїх зобов`язань щодо виконання рішень суду. Однією із таких гарантій є запровадження додаткової відповідальності за несвоєчасне виконання судових рішень у вигляді виплати компенсації, передбаченої статтею 5 Закону № 4901-VI. Це означає, що у разі порушення органом Казначейства строків виплат, що здійснюються за судовими рішеннями, що передбачають виплати за рахунок бюджетних асигнувань, стягувач має право на отримання компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виключенням є лише випадки, коли стягувачами за судовими рішеннями є організації, що фінансуються та утримуються за рахунок коштів державного бюджету.
За вказаних мотивів апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для виплати позивачу компенсації, передбаченої Законом № 4901-VI.
При цьому суд визнав безпідставними доводи відповідача про недостатнє асигнування за бюджетною програмою КПКВК 3504030, оскільки вважає, що несплата компенсації за невиконання судового рішення на підставі відсутності бюджетних коштів, не може бути причиною невиконання відповідачем своїх зобов`язань. Також суд апеляційної інстанції визнав помилковими посилання окружного суду на постанови Верховного Суду у справах №804/2076/17, № 826/17656/16, оскільки правовідносини та правове регулювання у вказаних справах та у цій справі не є тотожними.
Поряд із цим апеляційний суд зауважив, що даний позов спрямовано на відновлення порушеного права позивача на отримання компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу, в чому позивачу ДКС фактично відмовила листом від 23 червня 2023 року № 5-11-11/11256. У зв`язку із цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог і визнання протиправною відмови відповідача у нарахуванні і виплаті позивачу компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу, викладену у листі від 23 червня 2023 року № 5-11-11/11256. Водночас, на переконання апеляційного суду, у межах спірних правовідносин зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за порушення строку перерахування коштів згідно постанови Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року по справі №523/9273/19 у порядку, передбаченому статтею 5 Закону №4901-VI забезпечить ефективний захист порушених прав позивача та належне вирішення спору.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Не погодившись з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року ДКС звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2023 року.
Касаційна скарга відповідача подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В обґрунтування вимог скарги її автор посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права - частини четвертої статті 3 та частини першої, другої статті 5 Закону № 4901-VI у системному зв`язку з положеннями Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (Закон № 266/94-ВР), без урахування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 826/17656/16 та від 30 квітня 2020 року у справі №804/2076/17.
За твердженнями скаржника, суд апеляційної інстанцій поширив дію Закону № 4901-VI на правовідносини щодо виконання рішення суду у справі № 523/9773/19, яке передбачає стягнення з Державного бюджету України відшкодування моральної шкоди. Водночас, апеляційний суд не взяв до уваги те, що дія частини четвертої статті 3 та частин першої, другої статті 5 Закону № 4901-VI, які передбачають тримісячний строк перерахування коштів і можливість нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу, не поширюється на випадки виконання рішень суду про стягнення (відшкодування) моральної та матеріальної шкоди з Державного бюджету України (ухвалених за Законом № 266/94-ВР). Такі висновки, як вказує скаржник, узгоджуються з позицією Верховного Суду в указаних вище постановах, які помилково не застосував апеляційний суд.
Додатково зазначено, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки Верховний Суд сформулював правову позицію щодо неможливості поширення дії норм Закону №4901-VI на випадки виконання судового рішення, ухваленого на підставі Закону № 266/94-ВР, водночас суд апеляційної інстанції проігнорував позицію суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року.
Ухвалою від 15 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
15 липня 2020 року Суворовським районним судом м. Одеси розглянуто справу № 523/9273/19 за позовом ОСОБА_1 до другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), ДКС про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та стягнуто з ДКС на користь позивача 1000 грн на відшкодування моральної шкоди.
14 квітня 2021 року вказане рішення частково змінено постановою Одеського апеляційного суду та стягнено з ДКС на користь позивача 5000 грн на відшкодування моральної шкоди.
29 червня 2021 року Суворовський районний суд м. Одеси видав виконавчий лист по справі №523/9273/19.
29 червня 2021 року позивач звернувся до Головного управління ДКС України в Одеській області із заявою про безспірне списання коштів на відшкодування моральної шкоди, у якій просив списати коштів з державного бюджету та перерахувати на банківський рахунок.
Листом Головного управління ДКС України в Одеській області від 30 липня 2021 року № 16-13-06/6184 позивача повідомлено, що листом від 27 липня 2021 року № 16-10-08/6031 оригінал виконавчого документу разом з іншими документами направлено до ДКС, якою, у свою чергу, буде здійснюватися безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових осіб".
Призначені до стягнення кошти за виконавчим документом перераховано відповідачем у повному розмірі на банківський рахунок позивача 21 квітня 2023 року.
13 червня 2023 року позивач звернувся до ДКС із заявою заяву про нарахування та виплату компенсації, у якій просив здійснити нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду від 14 квітня 2021 року з наданням розрахунку нарахування цієї компенсації, а також перерахувати відповідну компенсацію на банківський рахунок позивача.
Листом ДКС від 23 червня 2023 року № 5-11-11/11256 позивача повідомлено, що відповідач у справі № 523/9273/19 - ДКС є виконавцем судового рішення, а не боржником. Тому 21 квітня 2023 року ДКС здійснено безспірне списання коштів на рахунок позивача для виконання судового рішення по вказаній справі. Компенсація за порушення строку перерахування коштів, передбачена Законом № 4901-VI, не поширюється на судові рішення, виконання яких здійснено за рахунок бюджетної програми. Крім того, компенсацію за порушення строку перерахування коштів за бюджетною програмою законодавством не передбачено.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання встановлює Закон № 4901-VI.
Згідно з частиною другою статті 2 цього Закону, його дія не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.
Частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 Закону № 4901-VI стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.