ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 року
м. Київ
справа № 120/12742/23
адміністративне провадження № К/990/13715/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року, ухвалене суддею Салом П. І., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Білої Л. М., Матохнюка Д. Б., Гонтарука В. М., у справі № 120/12742/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдгрін" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У серпні 2023 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдгрін" (далі - позивач, ТОВ "Трейдгрін") з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач, скаржник), в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2023 року:
- № 0103340703 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1624308 грн;
- № 0103330703 про завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 1171947 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на 585974 грн.
Позов обґрунтовано тим, що контролюючий орган, зазначаючи про помилкове віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, обов`язкові реквізити яких не відповідають показникам, відображеним у бухгалтерському обліку, не ставить під сумнів реальність господарських операцій, а стверджує, що позивач безпідставно оприбутковував товар за фактичною кількістю, тоді як податкові та видаткові накладні сформовані за заліковою вартістю товару, що визначена у квитанціях лабораторії.
Позивач стверджував, що фактична (фізична) вага поставленого товару в окремих випадках дійсно могла не співпадати із заліковою вагою, на яку оформлялися видаткові та податкові накладні, однак це не свідчить про відсутність у платника податку права на формування податкового кредиту.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 25 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року, адміністративний позов задоволено.
Скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про непереконливість доводів відповідача про порушення позивачем порядку бухгалтерського обліку у зв`язку з оприбуткуванням отриманого від постачальників товару (соняшнику високоолеїнового) за фактичною кількістю, зазначеною у товарно-транспортних накладних, оскільки чинним законодавством передбачено можливість обліку олійної сировини в бухгалтерському обліку на підприємствах олійно-жирової галузі як у фізичній (фактичній), так і у заліковій масі (вазі).
Суди попередніх інстанцій звернули увагу, що оприбуткування товару за фізичною вагою за умови формування податкових та видаткових накладних за заліковою вагою не призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:
ТОВ "ТРЕЙДГРІН" перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області та зареєстроване як платник податку на додану вартість. Основним видом діяльності підприємства згідно з класифікатором є 10.41 "Виробництво олії та тваринних жирів".
На підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 17 травня 2023 року № 1430к відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість.
За результатами перевірки складено акт від 16 червня 2023 року № 10451/02-32-07-03/44133393, в якому зроблено висновки про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, абзацу "б" пункту 200.4, пунктів 200.7, 200.9 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що спричинило завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за березень 2023 року на суму 1624308 грн та завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2 (20.2.1) декларації) за березень 2023 року на суму 1171947 грн.
Висновки акта перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0103340703 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1624308 грн та № 0103330703 про завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 1171947 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на 585974 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Головне управління ДПС у Вінницькій області, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У доводах касаційної скарги відповідач посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування штрафних санкцій на підставі статті 120-1 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану".
На думку скаржника, зазначений Закон унормував особливості реєстрації податкових накладних, скасував мораторій на застосування штрафних санкцій на період дії карантину й фактично поновив відповідальність платників податків за порушення у разі виявлення випадків несвоєчасної реєстрації податкових накладних.
Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.
Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Аналізуючи вищевказані норми, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.
Відтак витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
Наразі, реальність здійснення позивачем відповідних господарських операцій податковим органом не заперечується. Вказана обставина не входить до предмету доказування у цій справі. Також скаржник не зазначає про відсутність у позивача окремих первинних документів, які підтверджують такі господарські операції.
Доводи відповідача зводяться до невідповідності наявних у позивача первинних документів проведеним господарським операціям (через невідповідність обсягів постачання товару фактично проведеним операціям), що, на думку відповідача, свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними, оскільки обов`язкові реквізити цих накладних не відповідають показникам, що були відображені в бухгалтерському обліку при здійсненні операцій з придбання товару.
Колегія суддів зауважує, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Відповідно, у разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеними законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.
Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Суди попередніх інстанцій установили, що протягом вересня 2022 року-березня 2023 року позивач придбав соняшник високоолеїновий в значних кількостях у ПП "ФАТІМА-АГРО" (код ЄДРПОУ 35143825), ПСП "Перемога" (код ЄДРПОУ 2129011), ФГ "АГРОКОР" (код ЄДРПОУ 21731541), СТОВ "Лука" (код ЄДРПОУ 30739752), ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ТОВ "Козинецьке" (код ЄДРПОУ 35949224), ФГ "Дончук" (код ЄДРПОУ 22495752).
Згідно з договорами поставки, які укладалися позивачем з відповідними контрагентами на типових умовах для всіх вищезазначених контрагентів, позивач як покупець, зобов`язується прийняти та оплатити соняшник високоолеїновий (у погодженій кількості тон), який за якістю відповідає ДСТУ 4694:2006 та не перевищує погоджені сторонами у договорі показники якості.
Відповідно до пункту 2.9 договорів якість товару перевіряється лабораторією за вибором покупця протягом одного робочого дня від дати поставки товару. Результат лабораторних досліджень підтверджуються відповідною квитанцією, яка підписується як представником покупця, так і представником постачальника (водієм автотранспортного засобу). У випадку невідповідності товару заявленим у договору показникам якості, що підтверджується відповідною квитанцією, постачальник вивозить поставлений товар за свій рахунок та власними транспортними засобами протягом одного робочого дня від дня отримання таких результатів й позбавляється права висувати претензії до покупця щодо не прийняття даної партії товару. В цьому випадку така партія Товару вважається не поставленою.
Ціна за одну тону залікової ваги товару встановлюється в національній валюті України (гривні з урахуванням податку на додану вартість) і зазначається у відповідній видатковій накладній. Вартість однієї партії товару дорівнює вартості товару, зазначеної у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється, у тому числі ПДВ. (пункт 3.3 договорів поставки).
У пункті 3.9 договорів сторони узгодили порядок визначення погодженої вартості партії товару, що полягає у такому: