ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2024 року
м. Київ
справа № 420/11208/23
адміністративне провадження № К/990/1878/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,
за участю секретаря судового засідання Кліменко Д. І. та учасників справи:
представника позивача - не прибув,
представника відповідача - Лоскутова В. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДА-ТРЕЙД" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року, ухвалене суддею Левчук О. А., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Косцової І. П., Осіпова Ю. В., Скрипченка В. О., у справі № 420/11208/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДА-ТРЕЙД" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна у податкову заставу,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У травні 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДА-ТРЕЙД" (далі - позивач, ТОВ "ОДА-ТРЕЙД", скаржник) з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач), в якій просило визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення від 12 грудня 2022 року № 11148/15-32-07-07-23, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 962 750,42 грн;
- рішення про опис майна у податкову заставу від 01 травня 2023 року № 828/15-32-13-05.
Обґрунтовуючи підстави позовної заяви, ТОВ "ОДА-ТРЕЙД" зазначало:
- у діях позивача відсутні ознаки вини, оскільки, не отримавши розрахунок за експортований товар, позивач здійснив усі залежні від нього дії щодо стягнення заборгованості, а саме: вів претензійну роботу та звернувся до суду з відповідним позовом;
- протягом карантину, який тривав на час спірних правовідносин, було встановлено мораторій, згідно з яким платникам податків не нараховувалася пеня, а нарахована, але не сплачена пеня підлягала списанню;
- під час дії воєнного стану було встановлено обмеження на проведення перевірок, зокрема перевірка дотримання платником валютного законодавства дозволялася лише за умови отримання контролюючим органом податкової інформації про наявність порушень, але факт отримання відповідачем такої інформації не встановлено (цей факт у наказі про призначення перевірки не викладено);
- оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, оскільки відсутній детальний розрахунок визначеного податкового зобов`язання;
- податковий орган не врахував наявність форс-мажорних обставин при введенні воєнного стану, про що свідчить лист Торгово-промислової палати України і такий лист, незважаючи на відсутність відповідного сертифікату (довідки), виданої безпосередньо позивачу, на думку позивача, є достатнім доказом на підтвердження надзвичайних обставин.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 21 липня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.
Уважаючи правомірним нарахування позивачу пені за порушення строків розрахунків, суди попередніх інстанцій виходили з такого:
- дії щодо стягнення заборгованості за експортований товар позивач почав вчиняти вже після проведення перевірки та ухвалення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення;
- позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження звернення до Національного банку України чи до податкового органу з повідомленням про наявність форс-мажорних обставин;
- мораторій на нарахування пені встановлено лише щодо правовідносин, врегульованих Податковим кодексом України, тоді як спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про валюту і валютні операції", норми якого передбачають, що зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону, але зміни щодо мораторію на нарахування пені до цього Закону не вносилися;
- перевірка була проведена на підставі наказу, в якому зазначені підстави її призначення, та відсутні докази щодо оскарження такого наказу;
- вимоги щодо скасування рішення про опис майна у податкову заставу є похідними, а тому підстави для їх задоволення також відсутні.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:
25 червня 2021 року між ТОВ "ОДА-ТРЕЙД" (продавець) та компанією "IVERIA INDUSTRIES LTD" (Грузія) (покупець) укладено контракт № 25/6-1 на поставку товару - макухи з насіння соняшника.
Відповідно до пункту 4.1 зазначеного контракту покупець здійснює оплату в розмірі 100% вартості товару шляхом банківського переказу на рахунок продавця протягом 45 банківських днів після отримання товару в порту призначення за остаточною вагою згідно з вагами порту вивантаження.
На виконання умов указаного контракту ТОВ "ОДА-ТРЕЙД" направило компанії "IVERIA INDUSTRIES LTD" обумовлений в договорі товар за митними деклараціями (оформленими в режимі ЕК 10) на загальну суму 180 731,90 доларів США, зокрема:
- за митною декларацією від 27 серпня 2021 року № UA508030/2021/000077 на суму 47 600,00 доларів США;
- за митною декларацією від 27 серпня 2021 року № UA508030/2021/000078 на суму 133 131,90 доларів США.
Покупець оплатив товар лише частково - на суму 75 000,00 доларів США на валютний рахунок ТОВ "ОДА-ТРЕЙД", відкритий в Акціонерному товаристві "Акціонерний банк "РАДАБАНК". Валютна виручка за залишком несплаченої суми у розмірі 105 731,90 доларів США не надійшла на валютний рахунок позивача.
04 листопада 2022 року Головне управління ДПС в Одеській області видало наказ № 4584-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ОДА-ТРЕЙД" з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 25 червня 2021 року № 25/6-1.
За результатами перевірки Головне управління ДПС в Одеській області 23 листопада 2022 року склало акт № 13355/15-32-07-07-16, яким встановлено порушення ТОВ "ОДА-ТРЕЙД" пунктів 1, 2 статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" та пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, при здійсненні зовнішньоекономічної операції на суму 105 731,90 доларів США (3 866 467,56 грн) за період з 27 серпня 2022 року по 17 листопада 2022 року за контрактом від 25 червня 2021 року № 25/6-1, укладеним з компанією "IVERIA INDUSTRIES LTD" (Грузія).
12 грудня 2022 року Головне управління ДПС в Одеській області ухвалило податкове повідомлення-рішення № 11148/15-32-07-07-23, яким нарахувало ТОВ "ОДА-ТРЕЙД" пеню за порушення термінів розрахунків у зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 962 750,42 грн.
У зв`язку з наявністю податкового боргу відповідач сформував податкову вимогу від 26 квітня 2023 року № 0010300-1305-1532, а також рішення від 01 травня 2023 року № 828/15-32-13-05 про опис майна у податкову заставу.
Законність податкового повідомлення-рішення та ухваленого на його підставі рішення про опис майна у податкову заставу є предметом спору, що розглядається.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
ТОВ "ОДА-ТРЕЙД", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції у цій справі скаржником зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу одинадцятого пункту 52-1 підрозділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України у випадку порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті).
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач наголошує на тому, що нарахування пені у спірний період суперечить положенням абзацу одинадцятого пункту 52-1 підрозділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, оскільки пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог Податкового кодексу України з 01 січня 2021 року є одним із різновидів пені у розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а відтак на правовідносини у сфері валютного законодавства також розповсюджуються вищевказані Перехідні положення Податкового кодексу України.
Відповідач подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін.
Відповідач наполягає, що Податковий кодекс України не регулює відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства. Такі відносини врегульовано виключно Законом України "Про валюту і валютні операції", а відтак положення абзацу одинадцятого пункту 52-1 підрозділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовуються лише до порушень, вчинених у сфері справляння податків і зборів, та жодним чином не можуть поширюватися на порушення у сфері валютного законодавства.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону України "Про валюту і валютні операції" від 21 червня 2018 року № 2473-VIIІ (далі - Закон № 2473-VIIІ).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (частина восьма статті 16 Перехідні положення Закону № 2473-VIII).
За правилами частини другої статті 13 Закону № 2473-VIII разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Суди попередніх інстанцій установили, що позивач порушив частини першу та другу статті 13 Закону № 2473-VIII та пункт 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5, що сторонами не заперечується.
Приписами частини п`ятої статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).