ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2024 року
м. Київ
справа № 810/450/17
адміністративне провадження № К/990/16715/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув як суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 810/450/17
за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2020, ухвалене у складі судді Щавінського В.Р., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2021, ухвалену у складі судді-доповідача Єгорової Н.М., суддів Грибан І.О., Федотова І.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) з вимогами:
- скасувати наказ Київської митниці ДФС від 29.12.2016 № 892-о "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновити позивача на посаді заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення № 2 митного посту "Південний термінал" Київської митниці ДФС з 30.12.2016;
- стягнути з Київської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2016 по день винесення судом рішення про поновлення на роботі.
2. Позов мотивований тим, що його було звільнено з державної служби з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".
3. Позивач доводив, що заборони, передбачені цим законом, до нього застосовані необгрунтовано: лише підставі на підставі того, що він у 1982-1992 рр. проходив службу на посадах у КДБ УРСР.
4. При цьому відповідачем не було доведено, що ним вчинялися дії (бездіяльність), приймалися рішення, спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. З урахуванням викладеного позивач доводив, що його звільнення не відповідало принципам та основній меті Закону України "Про очищення влади".
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Наказом Київської митниці ДФС від 22.11.2016 № 788-0 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста "Південний термінал" Київської митниці ДФС.
6. 29 грудня 2016 року відділом по роботі з персоналом Київської митниці ДФС підготовлено довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", у якій зазначено, що до ОСОБА_1 застосовуються заборони, передбачені пунктом 3 частини четвертої статті 3 Закону України "Про очищення влади".
7. 29 грудня 2016 року в.о. начальника Київської митниці ДФС Бережняк І.Г. прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади", відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України.
8. Наказом Київської митниці ДФС від 92.12.2016 № 892-0 "Про звільнення ОСОБА_1" позивача звільнено з посади заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення № 2 митного посту "Південний термінал" Київської митниці ДФС.
9. Пунктом 2 указаного наказу вирішено провести з ОСОБА_1 повний розрахунок.
10. Посилаючись на довідку Київської митниці ДФС від 01.02.2017 №29, суди попередніх інстанцій з`ясували, що за два місяці, що передують звільненню, позивач фактично відпрацював 7 днів, за які йому нараховано 1 981,30 грн; середньоденна заробітна плата позивача становила 283,04 грн.
11. Не погоджуючись із наказом про звільнення, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
12. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2021, позов задоволено:
- визнано протиправним і скасовано наказ Київської митниці ДФС від 29.12.2016 №892-о "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення № 2 митного посту "Південний термінал" Київської митниці ДФС;
- стягнуто з Київської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.12.2016 по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі у розмірі 392 161,78 грн.
13. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що звільнення позивача з посади лише з підстав зайняття ним у певний період певних посад є формою колективної відповідальності за формальними ознаками, що є порушенням вимог Конституції України та не відповідає меті Закону України "Про очищення влади".
14. Обчислюючи розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суди попередніх інстанцій, посилаючись на довідку Київської митниці ДФС від 01.02.2017 №29, установили, що середньоденна заробітна плата позивача, виходячи із виплат за два місяці, що передували звільненню, становить 283,04 грн.
15. З`ясувавши, що в період з 30.12.2016 по 19.11.2020 (з дня незаконного звільнення по день ухвалення рішення судом першої інстанції) декілька разів підвищувалися посадові оклади, суди попередніх інстанцій розрахували коефіцієнт підвищення за правилами, установленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністру України від 08.02.1995 № 100, і дійшли висновку, що за вказаний період на користь позивача має бути стягнутий середній заробіток у розмірі 392 161,78 грн.
16. При цьому суд апеляційної інстанції відхилив заперечення щодо правильності обчислення середньоденної заробітної плати, викладені в апеляційній скарзі позивача, у якій той наполягав, що довідка Київської митниці ДФС від 01.02.2017 № 29 не відображає усіх складових заробітної плати, що були нараховані ОСОБА_1 у листопаді 2016 року, а саме: не включає надбавку за вислугу років у розмірі 476,54 грн, яка була виплачена на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2017 у справі № 810/386/17.
17. Суд апеляційної інстанції зазначив, що про обставини виплати вказаної надбавки позивач повідомив лише в апеляційній скарзі, до якої приєднав відповідні докази, зокрема довідку Київської митниці ДФС від 19.06.2017, яка до суду першої інстанції (як і зазначене рішення у справі № 810/386/17) не подавалася.
18. Посилаючись на встановлені в КАС України обмеження щодо подання доказів і врахування судом апеляційної інстанції неподаних до суду першої інстанції доказів, суд апеляційної інстанції зазначив, що не приймає до уваги вказані докази, адже позивач не довів, що не подав їх до суду першої інстанції з поважних причин.
19. Суд апеляційної інстанції також урахував, що саме на підставі довідки від Київської митниці ДФС від 01.02.2017 № 29 позивач у додаткових поясненнях від 12.11.2020 обчислив суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, і саме розрахунки позивача були покладені в основу розрахунків суду першої інстанції.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
20. Від позивача 04.07.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2021, у якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
21. Ухвалою Суду від 08.09.2022 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
22. За доводами позивача, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пунктів 3, 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), у взаємозв`язку із принципом офіційного з`ясування обставин справи.
23. Скаржник зазначає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується на основі середньоденної заробітної плати та кількості днів, які особа не працювала у зв`язку з незаконним звільненням.
24. При цьому пунктами 3 і 4 Порядку № 100 визначені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню під час обчислення середньої заробітної плати за два місяці перед звільненням, як розрахункової величини для визначення середньоденної заробітної плати.
25. З урахуванням викладеного скаржник уважає, що, обчислюючи середньоденну заробітну плату для цілей визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суду належить встановити не тільки загальний розмір нарахованої заробітної плати за два місяці перед звільненням, а й обов`язково установити складові такої заробітної плати.
26. Як зазначає скаржник, суди попередніх інстанцій не досліджували склад заробітної плати у розмірі 1 981,30 грн, що був зазначений у довідці Київської митниці ДФС від 01.02.2017 №29, на підставі якої суди попередніх інстанцій обчислили середньоденну заробітну плату. Водночас у матеріалах справи міститься інша довідка, відповідно до якої за той самий період позивачеві було виплачено 2 457,84 грн.
27. Наведені обставини, на думку позивача, унеможливлюють перевірку відповідності розміру стягнутої на його користь суми вимогам Порядку № 100.
28. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
29. Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
30. Абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
31. Згідно з абзацом 1 пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
32. Пунктом 3 Порядку № 100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.
33. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
34. Відповідно до пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності); д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором; ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування; з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; и) виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства; л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.