ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 року
м. Київ
справа № 826/3175/17
касаційне провадження № К/9901/60882/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2018 (суддя Келеберда В.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді - Файдюк В.В., Коротких А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція, відповідач), у якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.11.2016 №0005211306, №0005221306, від 25.08.2016 №0003361306, №0003371306.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка не отримувала від банку будь-яких додаткових благ, сума заборгованості, яку анулював банк, позивачці не виплачувалася та не нараховувалася, така сума не є додатковим благом і відповідно не підлягає оподаткуванню відповідно до підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Вказувала на те, що до складу прощеного боргу входять нараховані кредитором проценти та штрафні санкції, прощення яких не є додатковим благом і не включається до загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 16.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018, в задоволені позову відмовив.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що анулювання основного боргу за кредитним договором є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який підлягає оподаткуванню згідно абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу, у зв`язку з чим позивач повинен був нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування на суму основного боргу, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.
Позивач оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду, в касаційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на те, що суди не надали належної правової оцінки структурі прощеного боргу, зазначаючи, що до анульованого боргу банком включені суми за основним боргом, штраф, проценти та пеня. Вважає, що штраф, проценти та пеня не є додатковим благом позивача і не можуть бути виключені ним до складу його доходу. Також скаржник посилається на порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки, оформлення її результатів, не ознайомлення її з результатами проведеної перевірки.
Верховний Суд ухвалою від 18.10.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.05.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 14.05.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції установлено, що між позивачкою та ПАТ "Укрсоцбанк" укладено кредитний договір від 11.04.2007 №MRTG-000000002183, відповідно до якого позивачкою отримано в кредит кошти в сумі 125000,00 доларів США.
В подальшому, між позивачкою та ПАТ "Укрсоцбанк" укладено договір про внесення змін до договору від 11.04.2007 №MRTG-000000002183, умовами якого передбачено часткове анулювання (прощення) кредиту в сумі 1065101,10 грн.
Позивачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, в якій задекларовано дохід, нарахований у формі заробітної плати, в сумі 402144,69 грн.
Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 29.06.2016 №150/26-54-13-06-17-2777211869 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачкою вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 ПК України, підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.08.2016:
№0003361306, яким позивачці збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 22660,30 грн;
№0003371306, яким позивачці збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 264752,78грн.
За наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 25.08.2016 №0003361306, №0003371306, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 18.11.2016 №7571/8/26-15-10-02-16 скасовано вказані податкові повідомлення-рішення в частині.
На підставі акта перевірки та рішення від 18.11.2016 №7571/8/26-15-10-02-16 контролюючим органом прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 25.11.2016:
№0005211306, яким позивачці збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 246255,18 грн;
№0005221306, яким позивачці збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 19970,65 грн.
Підставою для прийняття оспорюваних рішень контролюючого органу стало отримання позивачкою у 2015 році доходу у вигляді додаткового блага, а саме - прощеної (анульованої) кредитором ПАТ "Укрсоцбанк" суми боргу за договором про надання споживчого кредиту від 11.04.2007 №MRTG-000000002183 та, як наслідок, наявність у позивачки обов`язку самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у податковій декларації про отримані доходи та майновий стан за 2015 рік.
Мотивуючи наведені твердження, відповідач посилався на те, що ПАТ "Укрсоцбанк" включило суму анульованого (прощеного) боргу позивачу розмірі 1065101,10 грн до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку (звіт 1ДФ) за підсумками 2015 року.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями підпунктів 14.1.47, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
При цьому, відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: