ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 року
м. Київ
справа № 813/3258/17
касаційне провадження № К/9901/42818/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Олендера І.Я.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 (суддя Кухар Н.А.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 (головуючий суддя - Багрій В.М., судді - Рибачук А.І., Старунський Д.М.1) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Управління, відповідач, податковий орган) в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 18.09.2017 № 0011744001 про застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн за порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення не ґрунтується на фактичних обставинах, оскільки обов`язок внесення інформації до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв поширюється на місця зберігання та не поширюється на місця торгівлі алкогольними напоями.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 14.11.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Управління від 18.09.2017 №0011744001.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що позивачем не порушувались вимоги Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), оскільки алкогольні напої були виявлені контролюючим органом в місці роздрібної торгівлі (кафе), яке згідно з чинним законодавством не потрібно вносити до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду, який ухвалою від 18.04.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування касаційної скарги податковий орган посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування усіх обставин, неврахування судами фактичних обставин у справі, зокрема: встановленого в акті перевірки факту зберігання позивачем алкогольних напоїв без ліцензії на право зберігання алкогольних напоїв. Скаржник вважає, що судами не враховано, що позивач на час проведення фактичної перевірки не мав діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або довідки про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру, відтак не мав права зберігати алкогольні напої. Наполягає на правомірності застосування оскаржуваним рішенням фінансової санкції у вигляді штрафу за вказані порушення вимог Закону №481/95-ВР.
Позивач правом подання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.05.2024 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 14.05.2024.
Переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, контролюючим органом 05.09.2017 проведено фактичну перевірку кафе, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та належить позивачу, з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
За наслідками перевірки складено акт від 05.09.2017 №13/385/4000/309151/0597, яким встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону №481/95-ВР, а саме, зберігання алкогольних напоїв в місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2017 №0011744001, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон №481/95-ВР.
Статтею 11 Закону №481/95-ВР передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Статтею 15 Закону №481/95-ВР визначено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесене до Єдиного реєстру.
Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом ДПА України від 28.05.2002 №251 (далі - Порядок №251), яким визначено порядок реєстрації та вимоги до заяви та обов`язкових документів, що подаються при включені місця зберігання до Єдиного реєстру.
Згідно з пунктом 1.1 Порядку №251 Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.