ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2024 року
м. Київ
справа № 309/3900/16-ц
провадження № 61-17938св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мацоли Аліни Володимирівни на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 01 липня 2019 року, ухвалене у складі судді Довжанина М. М., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю., Мацунича М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та виділ земельної ділянки в натурі як об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щовін та відповідачка з 08 травня 1976 року до 14 травня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого набули у власність нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1, який належить їй на праві спільної часткової власності, та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною адресою, яка належить їм на праві спільної сумісної власності.
Вказував на те, що він неодноразово звертався до відповідачки з пропозицією укласти договір про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки як об`єктів права спільної часткової та спільної сумісної власності, однак така пропозиція була залишена без розгляду відповідачкою, яка не виявила бажання укласти відповідний договір, погодити його умови або ж вчинити будь-які інші дії, що свідчили б про намір укласти відповідний правочин.
З урахуванням зазначеного та заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд розділити житловий будинок АДРЕСА_2, відповідно до варіанту № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи, виділивши йому квартиру АДРЕСА_3 у житловому будинку літ. "2А", а саме такі приміщення: у цокольному поверсі: гараж ІV площею 17,17 кв. м, господарське приміщення V площею 19,70 кв. м, технічне приміщення VІ площею 5,40 кв. м; на другому поверсі: тамбур 11 площею 1,92 кв. м, кладову 12 площею 1,66 кв. м, гардеробну 13 площею 7,54 кв. м, кімнату 14 площею 18,32 кв. м, коридор 15 площею 9,02 кв. м, кімнату 16 площею 22,15 кв. м, кухню 17 площею 10,44 кв. м, ванну 18 площею 5,58 кв. м, господарське приміщення 19 площею 4,58 кв. м, балкон 21 площею 6,56 кв. м; всього загальною площею 121,14 кв. м, а також стягнути з відповідачки на його користь: суму 14 500,00 грн, оплачених за проведення експертизи, 2 500 грн, оплачених за виготовлення технічного паспорту, 1 100, 00 грн, оплачених за топографо-геодезичні вишукування; 191 911,00 грн - вартість облаштування окремого входу до будинку після розподілу та 18 000,00 грн - вартість технічних умов за приєднання до електромережі частини його будинку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 01 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Виділено ОСОБА_1 на праві власності у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_4, яка складається із: приміщення у цокольному поверсі: господарське приміщення V площею 19,70 кв. м, технічне приміщення VI площею 5,40 кв. м, підвал ІІІ площею 9,58 кв. м; на другому поверсі: тамбур 11 площею 1,92 кв. м, кладова 12 площею 1,66 кв. м, гардеробна 13 площею 7,54 кв. м, кімната 14 площею 18,32 кв. м, коридор 15 площею 9,02 кв. м, кімната 16 площею 22,15 кв. м, кухня 17 площею 10,44 кв. м, ванна 18 площею 5,58 кв. м, господарське приміщення 19 площею 4,58 кв. м, балкон 21 площею 6,56 кв. м, всього загальною площею 122,45 кв. м.
Інші будівлі і споруди: господарський блок літ. Б, 1/2 частка огорожі № 2, 1/2 частка огорожі № 3, 1/2 частка огорожі № 4.
Виділено ОСОБА_2 на праві власності у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_5, яка складається із: приміщення у цокольному поверсі: тамбур І площею 8,34 кв. м, підвал ІІ площею 14,73 кв. м, гараж IV площею 17,7 кв. м; на першому поверсі: тамбур зі сходовим маршем 1 площею7,73 кв. м, хол зі сходовою кліткою 2 площею 6,24 кв. м, коридор 3 площею 5,63 кв. м, кімната 4 площею 17,51 кв. м, кімната 5 площею 21,12 кв. м, кімната 6 площею 5,88 кв. м, санвузол 7 площею 4,56 кв. м, їдальня 8 площею 9,12 кв. м, кухня 9 площею 6,09 кв. м, балкон 10 площею 3,91 кв. м, всього загальною площею 128,03 кв. м.
Інші будівлі і споруди: хлів літ. В, вбиральня літ. Б, ворота № 1, 1/2 частина огорожі № 2, 1/2 частина огорожі № 3, 1/2 частина огорожі № 4.
Зобов`язано ОСОБА_1 (або будь-якого іншого власника квартири АДРЕСА_6 ) забезпечувати ОСОБА_2 (або будь-якому іншому власнику квартири АДРЕСА_3 ) вільний доступ двічі на рік до горища будинку для чищення вентиляційних каналів та димоходів.
Земельну ділянку кадастровий номер 2110800000:01:053:0018 розміром 0,0402 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, залишено у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 067,00 грн судового збору та 7 250,00 грн витрат за проведення експертизи.
У решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року залучено до участі у справі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у цій справі.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката Калина В. Ю. залишено без задоволення, рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 01 липня 2019 року залишено без змін.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, за наявності невирішеного спору між сторонами, взявши до уваги висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 01 лютого 2018 року, здійснив поділ спільного житлового будинку згідно із запропонованим експертом варіантом № 2 за виключенням розподілу приміщень у цокольному приміщенні, які розділив між сторонами по ширині будинку, а не по довжині, як запропоновано експертом, оскільки таке улаштування поділу дозволить як позивачу, так і відповідачці зберегти в`їзд у свою частину будинку з вулиці.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мацола А. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розділив цокольний поверх всупереч висновку експерта, що передбачає втручання у несучі конструкції будинку і не розглядалося експертом з технічної точки зору.
Всупереч висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 01 лютого 2018 року, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виділив у власність ОСОБА_1 у цокольному поверсі господарське приміщення V площею 19,70 кв. м, технічне приміщення VI площею 5,40 кв. м та підвал III площею 9,58 кв. м, а у власність ОСОБА_2 передано у цокольному поверсі тамбур I площею 8,34 кв. м, підвал II площею 14,73 кв. м, гараж IV площею 17,7 кв. м.
Апеляційний суд не взяв до уваги доводи апеляційної скарги про те, що підвал III площею 9,58 кв. м відсутній у варіантах розподілу і суд першої інстанції помилково зазначив площу 9,58 кв. м, фактично під № III знаходиться вбиральня площею 0,88 кв. м.
Таким чином, виділена ОСОБА_1 площа виділеного судом цокольного приміщення помилково збільшена на 8,7 кв. м, що тягне за собою відступ від ідеальних часток співвласників.
При цьому суди не мотивували необхідність відхилення судової експертизи в частині розподілу цокольного поверху.
Суд першої інстанції, посилаючись на те, що буде доцільним розділити приміщення цокольного поверху між сторонами по ширині будинку, а не по довжині, як запропоновано експертом, оскільки таке улаштування поділу дозволить як позивачу, так і відповідачу зберегти в`їзд у свою частину будинку з вулиці, не врахував, що в`їзд до будинку розташований саме на стороні відповідачки, двір залишився у її користуванні, а в`їзд до частини будинку позивача необхідно облаштовувати із іншої паралельної сторони будинку. У разі такого поділу, як вирішив суд, у позивача відсутній не тільки в`їзд, а і вхід до будинку, а також взагалі відсутній вхід до приміщень цокольного поверху, у той час як у відповідачки наявні три входи до виділеної їй частини цокольного поверху, а позивачу необхідно облаштовувати новий вхід, що передбачає втручання у монолітну конструкцію фундаменту, який має висоту 1,7 м.
Поза увагою судів першої та апеляційної інстанції залишилось також питання доступу позивача до другого поверху, що виділений йому при розподілі житлового будинку, оскільки тамбур із сходовим маршем 1 площею 7,73 кв. м та хол із сходовою кліткою 2 площею 6,24 кв. м виділено у власність відповідачки. При цьому у висновку експерта чітко зазначені переобладнання, які необхідно здійснити в будинку при виборі певного варіанту.
Судами першої та апеляційної інстанції також залишено поза увагою необхідність здійснити певні переобладнання для облаштування можливості доступу позивачу до другого поверху.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 травня 1976 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірваний 14 травня 2006 року, про що відділом РАГСу Хустського РУЮ Закарпатської області зроблено актовий запис № 90.
Під час шлюбу сторони набули право власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною адресою.
Згідно зі свідоцтвом про право власності № 3499 від 26 листопада 2002 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є власниками у рівних частках по 1/2 частині кожен житлового будинку з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно додержавного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 034188 від 11 січня 2006 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0402 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд
Державний акт виданий на підставі рішення виконкому Хустської міської ради від 28 січня 2004 року № 42.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, який складений 01 лютого 2018 року судовим експертом ТОВ "Експертно-дослідна служба України" Кушнір В. В., експертом запропоновано два варіанти поділу будівель та споруд,які розташовані на АДРЕСА_2 з відступом від розміру часток. Вказано різницю часток, а також визначено грошову компенсацію власнику, частка якого в натурі після поділу стала меншою за ідеальну. Схема розподілу надана в Додатку № 1 до висновку. Також дослідженням встановлено, що земельна ділянка, яка розташована на АДРЕСА_2, має щільну забудову та насичена інженерними мережами водопостачання, водовідведення та газопостачання, які передбачається залишити у спільному користуванні, тому земельну ділянку пропонується залишити в спільному користуванні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з частинами першою, другою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.