ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/7718/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А. А. (головуючий), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.
за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,
представників учасників справи:
позивача - адвокатки Ларіонова О.О.,
відповідача - адвоката Погорілця Р. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 (суддя Чебикіна С. О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 (головуючий суддя Гаврилюк О. М., судді Сулім В. В., Ткаченко Б. О.)
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 (суддя Чебикіна С. О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 (головуючий суддя Гаврилюк О. М., судді Сулім В. В., Ткаченко Б. О.)
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 (головуючий суддя Гаврилюк О. М., судді Сулім В. В., Ткаченко Б. О.)
у справі № 910/7718/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Шкірсировинний завод"
до Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко"
про стягнення 1 982 140,82 грн,
ВСТУП
Спір у справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати майна, переданого йому позивачем на підставі договору купівлі-продажу за актом приймання-передачі, який відповідач не підписав, при цьому утримує в себе спірне майно та використовує його в господарській діяльності, чим порушує права позивача як продавця, який має законні очікування на одержання обумовленої в договорі оплати за відчужене на користь відповідача-покупця майно.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Шкірсировинний завод" (далі - ТОВ "ДП Шкірсировинний завод", позивач) звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" (далі - ПрАТ "Солді і Ко", відповідач), у якому просило стягнути 1 500 214,46 грн оплати за майно за договором купівлі-продажу № 37984150.ОЗ.2 від 15.11.2021, а також 247 432,56 грн пені, 26 264,03 грн - 3 % річних та 208 229,77 грн інфляційних втрат.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "ДП Шкірсировинний завод" зазначило, що ПрАТ "Солді і Ко" як покупець не виконало зобов`язання з оплати майна, яке йому позивач-продавець передав за договором купівлі-продажу, що зумовило нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із простроченням відповідача щодо виконання грошового зобов`язання.
3.Підставою позову визначено статті 525, 526, 612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 174, 193, 230, 231, 263 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Короткий зміст заяв про ухвалення додаткового рішення у справі
4. 07.08.2023 позивач подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій з посиланням на статті 2, 16, 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просить стягнути 85 000 грн витрат на правничу допомогу адвоката та 29 732,12 грн судового збору.
5.Також позивач звернувся до суду апеляційної інстанції зі заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив долучити до матеріалів справи докази понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції (засвідчені копії актів прийому-передачі послуг від 31.10.2023 і від 28.11.2023, додаткової угоди № 2 від 26.10.2023) та ухвалити додаткову постанову про стягнення з відповідача 75 642,80 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
6. Господарський суд міста Києва рішенням від 02.08.2023 у цій справі позовні вимоги задовольнив повністю; стягнув із відповідача на користь позивача 1 500 214,46 грн основної заборгованості, 247 432,56 грн пені, 26 264 грн - 3 % річних, 208 229 грн інфляційних втрат і 29 732,12 грн судового збору.
6.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
- позивач-продавець виконав свій обов`язок із передання майна відповідачу-покупцю за договором купівлі-продажу № 37984150.ОЗ.2 від 15.11.2021 згідно з актом приймання-передачі, однак відповідач доказів оплати спірного майна не надав та акт приймання-передачі не підписав, при цьому фактично використовує автономні інженерні комунікації, систему енергопостачання та інше обладнання (устаткування), які належали позивачу та є предметом спірного договору;
- є безпідставним твердження відповідача про те, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.2021, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Шкірсировинний завод" (далі - ПАТ "Шкірсировинний завод"), він придбав цілісний майновий комплекс включно зі спірними автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання та іншим обладнанням (устаткуванням), а тому володіє усім майном, що колись належало ПАТ "Шкірсировинний завод", оскільки за змістом цього договору вбачається, що ПАТ "Шкірсировинний завод" передало відповідачу окреме нерухоме майно, а не підприємство як єдиний майновий комплекс в розумінні статті 191 ЦК України;
- відповідач порушив права позивача на одержання оплати за договором купівлі-продажу, тому позовні вимоги про стягнення з покупця на користь продавця 1 500 214,46 грн оплати за майно за цим договором є обґрунтованими;
-з огляду на невиконання покупцем зобов`язання з оплати за придбане майно позивач законно нарахував відповідачу пеню, 3 % річних, інфляційні втрати на підставі статей 549, 625 ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
7. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 06.09.2023 у цій справі заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнив частково; стягнув із відповідача на користь позивача 85 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; в частині стягнення 29 732,12 грн судового збору відмовив.
7.1. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
- надані позивачем докази на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу на суму 85 000 грн є достатніми, тому такі витрати позивача в цій справі є доведеними, обґрунтованими і покладаються на відповідача;
- вимога позивача про стягнення з відповідача 29 732,12 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції не підлягає задоволенню, позаяк її розглянуто і задоволено судом при ухваленні рішення від 02.08.2023 по суті спору в цій справі.
8. Північний апеляційний господарський суд постановами від 28.11.2023 у цій справі апеляційні скарги відповідача залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 залишив без змін.
8.1. Постанови суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
- з огляду на те, що позивач довів виконання договірного зобов`язання із передачі майна відповідачу, доказів оплати якого на користь позивача відповідач не надав, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а позовні вимоги про стягнення з відповідача оплати за придбане в позивача майно підлягають задоволенню;
- ураховуючи доведення факту прострочення відповідача щодо виконання грошового зобов`язання з оплати придбаного майна за договором купівлі-продажу, є законним рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до розрахунку позивача у позовній заяві.
- зважаючи на надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції, критерії реальності адвокатських витрат і розумності їх розміру, заявлений позивачем розмір судових витрат на адвоката з урахуванням середнього розміру заробітної плати та ціни позову є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі;
- відповідач не довів необґрунтованості та неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу, при цьому його незгода з оцінкою судом першої інстанції обставин справи і відповідних доказів при розгляді заяви позивача про розподіл судових витрат у цій справі не підтверджує того, що таку оцінку здійснено судом із порушенням норм процесуального права.
9. Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 16.01.2024 у цій справі заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково; стягнув із відповідача на користь позивача 39 821,40 грн витрат на професійну правничу допомогу.
9.1. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- послуги адвоката охоплюються не лише його участю в судовому засіданні, а полягають в підготовці до справи, а також учиненні інших процесуальних дій від імені та в інтересах клієнта;
- є помилковим твердження позивача про те, що участь у двох засіданнях в одній справі в один і той же день є комплексом дій, спрямованих на представництво інтересів клієнта в суді; так, у цьому випадку адвокат не готувався до кожного окремого судового засідання, а є підготовленим до розгляду справи в цілому, позаяк 28.11.2023 в суді апеляційної інстанції переглядалися два процесуальні документи у справі № 910/7718/22 - рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 по суті спору та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 про розподіл судових витрат за результатами розгляду справи судом першої інстанції;
- сума в розмірі 24 000 грн за участь представника позивача в судових засіданнях апеляційного суду 10.10.2023, 26.10.2023 та 28.11.2023 є завищеною відносно до фактично наданого позивачу обсягу юридичної допомоги в цих судових засіданнях з урахуванням також того, що судові засідання, призначені на 10.10.2023, не відбулись; отже, є співмірним стягнення з відповідача 10 000 грн оплати адвокатських послуг;
- при цьому сума в розмірі 12 000 грн є неспівмірною із фактично наданим позивачу обсягом юридичної допомоги за послуги, зазначені в підпунктах 1- 3 пункту 1 акта прийому-передачі послуг від 31.10.2023, позаяк у цій справі правова позиція позивача не змінювалась, тому адвокат не мав потреби вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи й доводи, що за своєю суттю є тотожними доводам відповідача, викладеним під час розгляду справи в суді першої інстанції; відтак є співмірною і відповідає складності справи сума в розмірі 10 000 грн;
- урахувавши умови пункту 8 додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 27.03.2023 щодо права адвоката на "гонорар успіху", що сплачується клієнтом після ухвалення та набрання законної сили рішенням суду першої інстанції по суті спору в цій справі в розмірі 2 % від суми позовних вимог, що буде присуджена судом на користь клієнта, та надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю й обсягом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, суд убачав підстави для зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача "гонорару успіху" в цій справі в розмірі 39 642,80 грн на 50 %;
- беручи до уваги розмір мінімальної заробітної плати та обсяг наданих адвокатських послуг, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності, співмірності та розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи та ціни позову, є підстави для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат на адвоката та стягнення з відповідача 39 821,40 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу (20 000 грн правової допомоги та 19 821,40 грн - "гонорару успіху");
- у частині витрат на правничу допомогу в розмірі 35 821,40 грн слід відмовити за недоведеністю їх співмірності зі складністю справи та обсягом наданих позивачу адвокатських послуг під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. ПрАТ "Солді і Ко", не погоджуючись зі судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 910/7718/23, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції; скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 в цій справі повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог, зазначених у клопотанні про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, та у заяві ТОВ "ДП Шкірсировинний завод" про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю; скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 в цій справі повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог, зазначених у клопотанні про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, та у заяві ТОВ "ДП Шкірсировинний завод" про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ПрАТ "Солді і Ко" із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 910/7718/22 не врахували висновку, викладеного Верховним Судом:
- у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 щодо застосування статті 664 ЦК України (момент виконання обов`язку продавця передати товар) у спорі про стягнення заборгованості за договором поставки за обставин непідписання покупцем видаткових накладних на товар, поставлений продавцем та прийнятий покупцем;
- у постанові від 22.08.2023 у справі № 920/845/22 щодо дотриманням вимог статей 13, 86, 237 ГПК України при дослідженні й оцінці доводів сторін, зокрема, обставин фактичного виконання договору купівлі-продажу товару при вирішенні спору про стягнення попередньої оплати за цим договором.
У письмових поясненнях, наданих Верховному Суду 06.05.2024, відповідач зауважив, що при складенні тексту касаційної скарги він допустив описку в даті постанови Верховного Суду, яку прийнято за наслідком касаційного перегляду справи № 910/14900/19, а саме зазначив: "10.11.2020" замість "10.12.2020". Така описка, за доводами відповідача, є технічною, тому відсутні підстави вважати, що скаржник послався на неіснуючу постанову Верховного Суду при обґрунтуванні підстави для касаційного оскарження судових рішень у справі, що переглядається, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що за наслідком касаційного перегляду прийнятих по суті спору у справі № 910/14900/19 судових рішень (рішення суду першої інстанції від 17.02.2020 та постанови суду апеляційної інстанції від 02.09.2020) Верховний Суд постановою від 10.12.2020 частково скасував оскаржувані судові рішення та у скасованій частині передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на таке колегія суддів вважає, що скаржник допустив технічну описку в тексті касаційної скарги при зазначенні датою постанови Верховного Суду у справі № 910/14900/19 - 10.11.2020, а тому, з урахуваннях пояснень відповідача, правильною датою прийняття такої постанови необхідно вважати 10.12.2020.
12. Також скаржник визначив підставою оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі № 910/7718/22 пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України і зазначив про порушення судами попередніх інстанції при прийнятті рішення по суті спору норм процесуального права, зокрема статей 13, 86, 236, 237, 269 ГПК України, що мало наслідком неповноту дослідження доказів та обставин справи на предмет реальності господарської операції із продажу спірного майна позивачем, що зумовлювало б обов`язок відповідача його оплатити. Так, матеріали справи не містять належних доказів передачі спірного майна покупцеві, позаяк акт приймання-передачі від 28.12.2021 не відповідає вимогам закону щодо документів бухгалтерського обліку як такий, що складений з порушенням вимог до його змісту (не містить підпису покупця), тому не є первинним документом, що підтверджує передачу майна покупцю.
13. Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/7718/22, то скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду:
- від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц щодо обов`язку доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу стороною, яка зацікавлена у зменшенні їх розміру судом;
- від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц щодо необхідності врахування при розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу на підставі статті 126 ГПК України комплексу правничих дій щодо представництва інтересів клієнта в суді, а не кожної окремої правничої дії);
- від 17.08.2022 у справі № 464/6120/20 щодо відсутності підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у разі спливу обумовленого сторонами строку на сплату коштів за актами надання правової допомоги на час ухвалення рішення суду першої інстанції;
- від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 про те, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом і клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат; суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи те, чи були вони фактично понесені, так й оцінювати їх необхідність; у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей щодо витрати часу на надання правничої допомоги.
Позиція інших учасників справи
14. Від ТОВ "ДП Шкірсировинний завод" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Як встановили суди попередніх інстанцій, 15.11.2021 позивач і відповідач уклали договір купівлі-продажу № 37984150.ОЗ.2. (далі - договір), відповідно до умов якого позивач передає у власність (повне господарське відання) відповідачу майно, найменування та загальна кількість якого зазначені в додатку до договору, а відповідач зобов`язується прийняти це майно та сплати за нього обумовлену суму.
16. Пунктом 3.4. договору визначено строк передачі майна за договором до 28.12.2021.
17. У додатку до договору, підписаному сторонами, вказано повний перелік майна, яке передається відповідачу, а також його вартість, а саме: газопровід, електроконвектор, електромонтажний ящик, залізобетонний резервуар, зовнішнє електроосвітлення, кабельна підземна електролінія, кран балка, огорожа бетонна, позапроммайданчикові мережі каналізації, розподільний щиток, силові шафи, слабкострумові пристрої, фідерні мережі, шафа закрита, ячейки загальною вартістю 1 500 214,46 грн.
18. У пунктах 3.1., 3.1.1. договору сторони погодили, що продаж майна вчиняється за суму в розмірі 1 500 214,46 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 250 035 грн, яку покупець зобов`язується сплатити до 28.12.2021. Оплата проводиться шляхом безготівкового розрахунку в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, який зазначений в договорі.
19. Пунктом 4.1. договору визначено обов`язок позивача передати відповідачу майно за актом приймання-передачі при умові повного виконання відповідачем пункту 3.1. договору щодо його оплати.
20. Відповідно до пункту 4.2. договору позивач має право вимагати від відповідача сплати встановленої ціни за майно відповідно до умов цього договору.
21. Умовами пункту 4.3. договору встановлено обов`язок відповідача прийняти майно у стані, що погоджений умовами цього договору; сплатити встановлену ціну за майно відповідно до умов цього договору.
22. У пункті 5.2. договору визначено, що в разі порушення строків оплати товару (пункт 3.1.1.) відповідач сплачує позивачу пеню за кожен день прострочення оплати. Сплата пені не звільняє відповідача від виконання зобов`язань з оплати товару та відшкодування позивачу збитків у повному обсязі.
23. Сторони домовились, що до нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим договором не застосовується шестимісячний термін (пункт 5.3. договору).
24. 28.12.2021 ТОВ "ДП Шкірсировинний завод" підписало та передало на підпис відповідачу акт приймання-передачі, однак його повернуто без підпису покупця.
25. 21.03.2022 позивач листом від 01.03.2022 повторно направив акт приймання-передачі від 28.12.2021 на підпис відповідачу, а також листом від 24.03.2022 звернувся до відповідача із претензією про сплату пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, що підтверджується доказами надсилання, копії яких наявні у матеріалах справи.
26. 04.04.2023 позивач утретє разом із супровідним листом направив відповідачу акт приймання-передачі від 28.12.2021 цінним листом кур`єрською службою доставки КДС від 05.04.2023.
27. Відповідач 06.04.2023 отримав акт приймання-передачі від 28.12.2021, надісланий через кур`єрську службу доставки КДС, що підтверджується доказами надсилання.
28. Відповідач акт приймання-передачі від 28.12.2021 не підписав та не виконав договірні зобов`язання щодо оплати майна.
29. З огляду на таке, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на його користь 1 500 214,46 грн оплати за майно за договором купівлі-продажу, а також 247 432,56 грн пені, 26 264,03 грн - 3 % річних та 208 229,77 грн інфляційних втрат у зв`язку із простроченням відповідача як покупця щодо виконання грошового зобов`язання з оплати за придбане у позивача-продавця майно, а тому вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Порядок і межі розгляду справи судом касаційної інстанції
30. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
31. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
31.1. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
31.2. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
31.3. При цьому скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
31.4. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
31.5. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, із правовідносинами у справі, яка переглядається.
31.6. Відтак підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
31.7. Також касаційне провадження з перегляду прийнятих по суті спору в цій справі судових рішень відкрито на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України з огляду на посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права, зокрема статей 13, 86, 236, 237, 269 ГПК України, що мало наслідком неповноту дослідження доказів та обставин справи на предмет реальності господарської операції за спірним договором купівлі-продажу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
32. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Здійснюючи перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень по суті спору в цій справі в межах вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
34. Причиною виникнення спору зі справи стало невиконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати майна, переданого йому позивачем на підставі договору купівлі-продажу за актом приймання-передачі, який відповідач не підписав, при цьому утримує в себе спірне майно та використовує його у своїй господарській діяльності.
Водночас відповідач визначив правову природу спірного договору як договору поставки, про що зазначив у наданих Верховному Суду 06.05.2024 письмових поясненнях і в судових засіданнях від 16.04.2024 та 07.05.2024, а у відзиві на позов і в касаційній скарзі зауважив, що реальність господарської операції (реальність руху товарів) не доведена первинними документами бухгалтерського обліку - видатковими накладними, актами, товарно-транспортними накладними, належно оформленими, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками.
З огляду на це при обґрунтуванні підстав для касаційного оскарження у справі, що переглядається, відповідач зазначив про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду в постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 у спорі про стягнення заборгованості за договором поставки щодо обов`язку суду перевірити обставини реальності поставки товару на підставі сукупності доказів щодо реального руху товарів.
Позивач у суді касаційної інстанції підтримав свою позицію про правову природу спірного договору як договору купівлі-продажу.
Отже, вбачається різний підхід сторін у справі, що переглядається, до визначення правової природи укладеного між ними договору як договору купівлі-продажу чи договору поставки.
35. Верховний Суд оцінюючи доводи касаційної скарги у розрізі підстав касаційного обґрунтування зазначає таке.
36. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
37. Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
38. Частиною першою, другою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
39. Відповідно до статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
40. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
41. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
42. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.
43. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
44. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
45. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
46. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).