ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 924/318/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Релігійної організації "Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 (колегія суддів: Гудак А. В., Мельник О. В., Олексюк Г.Є.) та рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2023 (суддя Гладій С. В.)
у справі за позовом Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" до Релігійної організації "Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви" про зобов`язання звільнити будівлю Миколаївської церкви з дзвіницею та передати її національному історико-архітектурному заповіднику "Кам`янець" та зустрічним позовом Релігійної організації "Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви" до Національного історико-архітектурного заповідника "Кам`янець" про внесення змін до пункту 1 угоди № 5/4 про внесення доповнень до Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, від 15.03.2009 № 5,
за участю представників:
позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Фенцур В. В.,
відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Вересюк О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2023 року Національний історико-архітектурний заповідник "Кам`янець" (далі - Заповідник) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Релігійної організації "Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви" (далі - Церква) про зобов`язання звільнити будівлю Миколаївської церкви з дзвіницею та передати її позивачу. На обґрунтування позовних вимог Заповідник послався на відсутність підстав для користування спірним майном.
2. Церква зі свого боку звернулася до цього ж суду із зустрічним позовом до Заповідника про внесення змін до пункту 1 угоди № 5/4 про внесення доповнень до типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, від 15.03.2009 року № 5 (далі - типовий договір) стосовно продовження строку його дії.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 22.11.1990 Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської Ради народних депутатів прийняв рішення № 411а про передачу приміщення Миколаївської церкви/пам`ятки архітектури XIV століття з дзвіницею, розташованих за адресою: Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, пров. Миколаївський (вул. Толстого), 2, общині Руської православної церкви у користування для проведення релігійних обрядів. Доручено укласти охоронний договір на використання будівель, розробити проектну документацію й організувати виконання робіт по їх реставрації.
4. 22.11.1990 Миколаївська церква XIV століття, розташована на пров. Л. Толстого, 2, в особі директора Заповідника на підставі Положення про охорону та користування пам`яток історії та культури, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 16.09.1982 № 865, і релігійне об`єднання Кам`янець-Подільської православної громади уклали охоронний договір на передачу пам`ятки архітектури від № 3 (далі - охоронний договір) про безоплатне користування названих вище об`єктів для проведення релігійних обрядів, а 28.11.1990 представники Заповідника, Руської православної церкви м. Кам`янця-Подільського і голови Виконавчого органу релігійної православної громади підписали акт приймання-передачі.
5. 20.11.1991 Церква зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
6. 27.08.2009 Кам`янець-Подільська міська рада на підставі рішення цієї ж ради від 04.08.2009 № 35 видала Церкві державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 333838, згідно з яким остання є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,1100 га (1100 кв. м) з цільовим призначенням - для обслуговування комплексу споруд Свято-Миколаївської церкви. Цей акт зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030974400018 і до нього долучений план меж земельної ділянки з кадастровим номером 6810400000:02:003:0021.
7. 15.03.2009 Заповідник та Церква уклали типовий договір № 5 про безоплатне користування культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, строком дії до 15.03.2014. Цього ж дня сторони підписали акт приймання-передачі № 5 про передачу у користування Миколаївської церкви з дзвіницею і огорожею, будівельний об`єм (загальний) 320 куб. м, у тому числі дзвіниці - 25 куб. м, площею забудови (загальна) 162 кв. м, у тому числі дзвіниці 40 кв. м, площею земельної ділянки - 0,0792 га.
8. Підпунктом 5 пункту 6 типового договору передбачено, що у разі припинення дії цього договору користувач зобов`язаний повернути майно у належному стані, не гіршому ніж під час передачі його у користування, з урахуванням фізичного зносу, або у стані, обумовленому цим договором.
9. Пунктом 10 типового договору передбачено, що у разі коли майно, що передається, є пам`яткою культурної спадщини чи її частиною, користувач зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання його у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
10. 15.03.2014, 15.03.2019, 21.10.2019, 20.10.2020, 20.10.2021 сторони укладали додаткові угоди про продовження терміну дії типового договору, а в останній раз до 20.10.2022.
11. Миколаївська церква з дзвіницею перебуває у державній власності, власником є держава в особі Міністерства культури України, а Заповідник є користувачем Миколаївської церкви з дзвіницею на праві оперативного управління.
12. 20.02.2023 генеральний директор Заповідника видав наказ № 19 "Про створення комісії для приймання-передачі Миколаївської церкви 14 ст. на пров. Миколаївський, 2 в м. Кам`янець-Подільському". Також надіслав на адресу Церкви листа № 01-17/51, в якому зазначено, що з урахуванням Указу Президента України від 01.12.2022 № 820/2022 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 "Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" та висновку релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української православної церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом, затвердженого наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 27.01.2023 № Н-8/11, Заповідник утримується від продовження дії названого вище типового договору. З метою належною оформлення повернення майна запропоновано 21.02.2023 з`явитися для підписання акта про його приймання-передачу.
13. 07.03.2023 комісія з приймання-передачі пам`ятки архітектури Миколаївської церкви у складі представників Заповідника склали акт про відмову настоятеля Церкви Вересюка Олексія Миколайовича здійснити передачу будівлі за наслідком спливу 20.10.2022 терміну дії типового договору від 15.03.2009 № 5.
14. 08.03.2023 генеральний директор Заповідника надіслав на адресу Церкви листа № 01-17/93 про підписання акта приймання-передачі майна та звільнення приміщення до 10.03.2023 для подальшого його використання в екскурсійній діяльності. Додатково повідомив про право релігійної організації звернутися до Міністерства культури та інформаційної політики України для отримання згоди на передачу в оренду пам`ятки архітектури.
15. 09.03.2023 Церква звернулася до Заповідника з пропозицією (офертою) про внесення змін щодо продовження терміну дії типового договору та охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини від 19.03.2009 року за № 1 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
16. Заповідник відмовився від цієї пропозиції, повідомивши заявнику про його право на подальше використання майна у порядку, передбаченому Законом України "Про оренду державного та комунального майна", на підставі договору оренди, який укладає територіальне відділення Фонду Держмайна України у Хмельницькій і Вінницькій областях за погодженням з Міністерством культури та інформаційної політики України.
17. 04.04.2023 Кам`янець-Подільська міська рада ухвалила рішення № 377/27 про припинення права користування названою вище земельною ділянкою.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
18. 29.06.2023 Господарський суд Хмельницької області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023, про задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові.
19. Судові рішення мотивовані тим, що типовий договір не був посвідчений нотаріально у порядку частини другої статті 793 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а тому у силу частини першої статті 220 цього ж Кодексу є нікчемним, відповідно усі укладені до нього додаткові угоди мають таку ж саму юридичну силу. Оскільки типовий договір є нікчемним, то Церква зобов`язана звільнити приміщення, що перебувало у неї у користуванні за цим договором. До того ж немає підстав для внесення доповнень до цього договору, яких вимагала Церква, як нікчемного.
20. Суди також виснували про те, що охоронний договір від 22.11.1990 № 3, укладений між Заповідником і релігійним об`єднанням Кам`янець-Подільської православної громади на виконання рішення Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської Ради народних депутатів від 22.11.1990 № 411а, не є правовою підставою для користування Церквою спірним майном, оскільки стаття 13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" у редакції, що діяла на момент укладення охоронного договору, встановлювала, що релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення). Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення), а згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Церкви, датою її державної реєстрації є 20.11.1991, тобто після укладення вказаного охоронного договору. При цьому спростували посилання Церкви про те, що вона користувалася спірною будівлею на підставі охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини від 19.05.2009 № 1, укладеного нею із Заповідником, на тій підставі, що цей охоронний договір укладений на виконання типового договору і відповідно за ним відсутні підстави для користування спірним об`єктом.
21. Серед іншого, суди зазначили, що предметом дослідження у цій справі є типовий договір про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, від 15.03.2009 № 5, і в цій справі розглядаються саме правовідносини за цим договором, а тому спростували посилання відповідача за первісним позовом, який посилався на користування спірним майном у минулих роках, з тих підстав, що це не має вирішального значення для правильного вирішення спору.
22. Крім того, суд апеляційної інстанції не прийняв додані Церквою до апеляційної скарги нові докази, а саме: заяву про створення та реєстрацію релігійної громади від 01.04.1990; висновку про реєстрацію релігійного об`єднання; рішення президії Кам`янець-Подільської міської ради від 31.07.1990 № 31 "Про передачу Миколаївської церкви общині руської православної церкви"; рішення Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 23.08.1990 № 266 "Про заяву віруючих руської православної церкви"; рішення Виконавчого комітету Хмельницької обласної ради від 26.10.1990 № 190 "Питання релігійної сфери"; довідку про реєстрацію релігійної громади від 17.05.1991; довідку про реєстрацію релігійного об`єднання від 25.12.1990; довідку проекту рішення Виконкому Кам`янець-Подільської міської ради листопада 1990 року; указ керуючого Хмельницької єпархії від 17.12.1990 № 377; протокол виконавчого органу релігійної громади від 28.11.1991; протокол парафіяльних зборів громади Української православної церкви від 06.10.1991; заяв про реєстрацію статуту від 24.10.1991 № 248; статут Кам`янець-Подільської Свято-Миколаївської парафії Хмельницької єпархії; рішення Виконавчого комітету Хмельницької обласної ради від 16.10.1991 № 173; свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади від 20.11.1991 № 217; охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини від 19.05.2009 № 1; угоди до охоронного договору від 19.09.2014 № 1/1; від 19.05.2019 № 1/2; від 21.10.2019 № 1/3; від 20.10.202 № 1/4 0; від 20.10.2021 № 1/5, оскільки не додано доказів щодо неможливості подання цих додаткових доказів до суду першої інстанції.
23. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди обох інстанцій послалися на те, що типовий договір про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, від 15.03.2009 року № 5 є нікчемним, а тому немає підстав для внесення до нього змін.
Короткий зміст касаційної скарги
24. Церква звернулася з касаційною скаргою про скасування цих судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
25. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки він вважає, що судові рішення ухвалені без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18 (щодо охоронного договору), від 03.02.2022 у справі № 905/730/20 та від 22.12.2022 у справі № 910/9215/21 (стосовно обрання способу захисту), від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 та від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 (щодо негаторного позову).
26. Скаржник також наполягає на неправильному застосуванні судами нижченаведених норм матеріального права, щодо яких відсутні висновки Верховного Суду про їх застосування, а саме стверджує, що не застосовано: Положення про релігійні об`єднання в Українській РСР, затверджене Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 01.11.1976, яке було чинним на момент існування спірних правовідносин, у частині виникнення права релігійної громади на безстрокове безоплатне користування культовою спорудою та відсутності юридичного факту його припинення; статей 7, 8 та 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" і презумпцію правомірності правочину щодо охоронного договору (стаття 204 ЦК України), статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо законних очікувань релігійної громади на виконання взятих на себе державною організацією зобов`язань за укладеними правочинами з відповідачем та щодо прийнятих органами місцевої влади рішень про передачу у безоплатне користування Миколаївської церкви; помилково застосовано частину першу статті 220 і статтю 391 ЦК України.
27. На переконання скаржника, є підстави для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (перелік яких визначений на сторінці 11 касаційної скарги) у контексті зазначених у розділі ІІІ касаційної скарги підстав касаційного оскарження, а саме докази, які підтверджують, що:
- Церква у минулому була релігійною громадою Руської православної церкви у місті Кам`янці-Подільському, яка утворена (зареєстрована) 26.10.1990, з отриманням статусу юридичної особи - 20.11.1991; релігійна громада діяла на підставі Положення про релігійні об`єднання в Українській РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 01.11.1976, що було чинним на момент існування спірних правовідносин;
- 22.11.1990 Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської Ради народних депутатів прийняв рішення № 411а "Про передачу приміщення Миколаївської церкви по вул. Толстого, 2 общині Руської Православної церкви", у зв`язку з чим укладений охоронний договір від 22.11.1990 № 3, а згодом - охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини національного значення від 19.05.2009 року за № 1;
- релігійна громада безперервно і безоплатно користувалася Миколаївською церквою з дзвіницею протягом 1990- 2023 років і за рахунок її коштів підтримувався належний стан і здійснювалися релігійні обряди.
28. Узагальнено доводи скаржника зводяться до такого:
- Миколаївська церква з дзвіницею перебувала у користуванні відповідача з 1990 року;
- додаткові угоди до типового договору підтверджують виконання сторонами цього правочину до 20.10.2022 та охоронного договору на передачу пам`ятки архітектури від 22.11.1990 № 3;
- саме відповідач є стороною охоронного договору, користувачем Миколаївської церкви з дзвіницею зі встановленим режимом використання (виключно для проведення релігійних обрядів), а також обов`язками щодо охорони пам`ятки, і неправильними є протилежні висновки судів з цього приводу, які вважали відповідача новою релігійною громадою, не пов`язаною з охоронним договором;
- типовий договір не підлягає нотаріальному посвідченню, він містить усі істотні умови та виконувався сторонами.
29. 26.02.2024 після повернення справи з Великої Палати Верховного Суду Церква подала додаткові пояснення, в яких звернула увагу на те, що з набранням чинності Закону України "Про охорону культурної спадщини" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 "Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини" раніше укладений (22.11.1990) безстроково охоронний договір № 3 не втратив чинності і не припинив дію. Тому на зміни у законодавстві (ухвалення Закону України "Про оренду державного та комунального майна") не припинили дію охоронного договору № 3 від 22.11.1990, який не є договором оренди державного або комунального майна, та був укладений до набрання чинності цим Законом. Наполягала на тому, що не існує жодних норм щодо автоматичного припинення раніше укладених договорів безоплатного користування (у тому числі культових будівель), тому посилання відповідача лише на факт ухвалення нормативних документів не свідчить про фактичне припинення договірних відносин між сторонами. Церква отримала культову споруду у листопаді 1990 року на підставі рішення Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської Ради народних депутатів № 411а на підставі Положення про релігійні об`єднання в Українській РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 01.11.1976, що діяло на момент існування спірних правовідносин. Обставина набуття Церквою статусу юридичної особи після введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" не вплинула на набуте раніше нею право (не припинила набуте громадою право, як і не припинила діяльність самої громади).
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
30. 21.02.2024 Заповідник подав відзив на касаційну скаргу, тоді як ухвалою суду касаційної інстанції від 09.11.2023 установлений строк його подання до 27.11.2023. Оскільки такий відзив поданий поза межами строку, а клопотання про поновлення такого строку не заявлено, то суд касаційної інстанції залишив такий відзив без розгляду на підставі частини другої статті 118 ГПК України.
Позиція Верховного Суду
Щодо типового договору
31. Як установили суди попередніх інстанцій, укладений 15.03.2009 між Заповідником і Церквою типовий договір мав строк дії до 15.03.2014, а згодом шляхом підписання додаткових угод продовжений до 20.10.2022.