ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2024 року
м. Київ
справа №200/5032/20-а
адміністративне провадження № К/9901/803/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2020 (головуючий суддя: Давиденко Т.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 (головуючий суддя: Геращенко І.В., судді: Блохін А.А., Міронова Г.М.) у справі № 200/5032/20-а за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся з позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 26.06.2018 по 30.04.2020;
визнати протиправним та скасувати рішення від 05.12.2019;
зобов`язати виплатити заборгованість з пенсії за період з 01.02.2015 по 31.03.2015 в сумі 5132,98 грн;
визнати протиправною бездіяльність щодо тривалого взяття на облік попередньо закритої пенсійної справи за інвалідністю за заявою від 20.02.2018 з неправомірним примусовим поданням заяви від 23.03.2018 № 1455 про одне й теж саме взяття на облік пенсійної справи;
зобов`язати розрахувати та відшкодувати майнову шкоду, завдану неправомірно тривалим взяттям на облік попередньо закритої пенсійної справи за інвалідністю в еквіваленті сумарної складової пенсійних виплат з 20.02.2018 по 25.06.2018.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 30.10.2020, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020, позов задовольнив частково:
визнав протиправними дії відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2015 по 31.03.2015 в сумі 5132,98 грн;
зобов`язав відповідача виплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2015 по 31.03.2015 в сумі 5132,98 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати в цій частині оскаржувані судові рішення і в цій частині ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відмовляючи у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, що визначений чинним законодавством з питань соціального захисту.
Позивач вважає, що набув право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії незалежно від того, чи були такі суми йому попередньо нараховані, але не виплачені.
Відповідач позов не визнав. Зазначив, що відсутні підстави для компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, оскільки судове рішення у справі № 200/12417/19-а виконане; пенсія виплачена з 26.06.2018.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Дослідивши зміст листа ГУПФУ в Донецькій області № ВЕБ-05001-Ф-С-19-032900 від 05.12.2019 суди попередніх інстанцій установили, що 20.02.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про запит пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України Ленінського району м. Харкова. Пенсійна справа позивача взята на облік Селидовським ОУПФУ з урахуванням заборгованості за лютий та березень 2015 року в сумі 5132,98 грн. 26.06.2018 позивач звернувся до Селидовського ОУПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Рішенням відповідача від 25.09.2018 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2019 у справі №200/2820/19-а, яке набрало законної сили 30.07.2019, задоволено позов ОСОБА_1 до Селидовського ОУПФУ про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії:
визнано неправомірним та скасовано рішення Селидовського ОУПФУ про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
зобов`язано Селидовське ОУПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії № 3084 від 26.06.2018 відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням висновків суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2019 у справі №200/12417/19-а, яке набрало законної сили 06.03.2020, задоволено позов ОСОБА_1 до Селидовського ОУПФУ про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії:
визнано протиправним та скасовано рішення Селидовського ОУПФУ № 1818 від 13.08.2019 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії;
зобов`язано Селидовське ОУПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.06.2018 № 3084 про призначення пенсії за віком, з урахуванням наданих до заяви документів.
На виконання судового рішення у справі № 200/12417/19-а Управлінням повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 26.06.2018 № 3084 та призначено пенсію за віком.
Згідно із випискою по картковому рахунку пенсія за період з 26.06.2018 по 30.04.2020 у сумі 101315,73 грн виплачена позивачу 13.05.2020 в повному обсязі.
Втім, оскільки сума пенсії виплачена без компенсації втрати частини доходу, позивач звернувся з цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про зобов`язання виплатити заборгованість з пенсії за період з 01.02.2015 по 31.03.2015 в сумі 5132,98 грн, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до інформації, зазначеній у листі ГУПФУ від 05.12.2019 № ВЕБ-05001-Ф-С-19-032900, існує заборгованість перед позивачем у сумі 5132,98 грн за лютий та березень 2015 року.
У вказаній частині задоволених позовних вимог позивач в апеляційному порядку рішення суду не оскаржував.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації настає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
На думку судів попередніх інстанцій, визначальними обставинами для виплати компенсації є дата нарахування та фактичної виплати доходу.
За такого висновку, суди констатували, що судове рішення у справі №200/12417/19-а виконане відповідачем у встановлений чинним законодавством строк, у зв`язку із чим відсутні підстави для застосування положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".
За наведених вище мотивів, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 26.06.2018 по 30.04.2020.
Також суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльність щодо тривалого взяття на облік попередньо закритої пенсійної справи за інвалідністю за заявою від 20.02.2018 з неправомірним примусовим поданням заяви від 23.03.2018 № 1455 про одне й теж саме взяття на облік пенсійної справи та зобов`язання відповідача розрахувати та відшкодувати майнову шкоду, завдану неправомірно тривалим взяттям на облік попередньо закритої пенсійної справи за інвалідністю в еквіваленті сумарної складової пенсійних виплат з 20.02.2018 по 25.06.2018.
В цій частині позовних вимог суди дійшли висновку про відсутність факту бездіяльності пенсійного органу пов`язаної з тривалим взяттям позивача на облік.
Позовну вимогу про зобов`язання розрахувати та відшкодувати майнову шкоду, вважали похідною та такою, що спричинена тривалим взяттям на облік та закриттям попередньої пенсійної справи за інвалідністю в еквіваленті сумарної складової пенсійних виплат з 20.02.2018 по 25.06.2018. У зв`язку із чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такої.
Суди також констатували, що позивачем не надано суду доказів наявності шкоди, фактів заподіяння позивачеві втрат майнового характеру, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він виходить.
Одночасно з цим, суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача щодо застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №676/1557/16-ц з підстав неподібності правовідносин.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Позивач оскаржує судові рішення судів попередніх інстанцій лише в частині відмови у задоволенні позову.
Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору в оскаржуваній частині позовних вимог (щодо відмови у задоволенні позову).
Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності з взяття на облік скаржник наголосив, що відповідач не дотримався принципу рівності перед законом та допустим дискримінацію.
Скаржник стверджує, що ця бездіяльність призвела до порушення конституційного права на призначення пенсії з пільговим стажем з підстав, визначених частиною першою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
На думку скаржника, наслідком такої бездіяльності є спричинення майнової шкоди за поняттям "збитки", у тому числі, упущену вигоду.
Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання здійснити розрахунок, нарахувати і виплатити компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 26.06.2018 по 30.04.2020, касаційна скарга обґрунтована наступним.
Скаржник вважає, що компенсація є обов`язковою складовою невиплаченого грошового доходу, яка нараховується, у тому числі, на кошти стягнуті за рішенням суду.
Стверджує, що компенсація проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування доходу на виконання судового рішення, а своєчасне чи несвоєчасне виконання це вже похідна від виконання судового рішення.
На думку скаржника суди попередніх інстанцій не застосували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені в постановах від 20.02.2018 у справі №336/4675/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 18.04.2019 у справі № 161/4656/17, від 15.08.2018 у справі №653/3356/17, від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, Верховного Суду України від 11.07.2017 у справі № 21-0003а16, а також Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 243/3505/16-ц та від 03.07.2019 у справі № 676/1557/16-ц.
Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався, хоча про відкриття касаційного провадження у справі був повідомлений 02.02.2021, що підтверджується інформацією, зазначеною у корінці повідомлення про вручення поштового відправлення.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права (в оскаржуваній частині), а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Зі змісту цих норм вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно із пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
За такого правового регулювання, основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.04.2021 у справі № 465/322/17 та від 16.11.2022 у справі № 674/22/17.